"30" травня 2014 р. справа № 202/29261/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м.Дніпропетровську ради
на постанову Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 02 жовтня 2013 р., прийняту у порядку скороченого провадження,
у справі № 202/29261/13-а
за позовом ОСОБА_1
до управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради, центру по нарахуванню і виплаті допомог та здійсненню контролю за правильністю призначення і виплати пенсій і цільових грошових допомог Дніпропетровської обласної державної адміністрації
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
25.07.2013 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплаті в зниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- стягнути з відповідача-1 згідно ст. 48 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991 року, щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2011 та 2012 роки;
- зобов'язати відповідача-1 виплачувати починаючи з 2013 року, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (II групи інвалідності) щорічну допомогу оздоровлення згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.07.2013 року позов в частині вимог за 2011 рік залишено без розгляду.
Постановою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 02 жовтня 2013 року позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправними дії відповідача по ненарахуванню та невиплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік в розмірах, передбачених ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу щорічну допомогу
на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2012 рік з урахуванням різниці, яка була сплачена за цей період.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач-1 оскаржив її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні позову.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку у відповідача-1, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, має інвалідність другої групи та, відповідно до ст. 48 Закону України "Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Відповідач-1 здійснив виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік у лютому 2013 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" N 4282-VI від 22.12.2011 встановлено, що у 2012 році норми і положення, зокрема ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Ураховуючи особливість дії в часі закону про Державний бюджет України на відповідний рік, нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, виданий на його виконання, також діє у межах бюджетного року. Проте, в 2012 році нормативні акти Кабінету Міністрів України з приводу встановлення розмірів виплат одноразової допомоги на оздоровлення особам, визначеним ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не приймалися.
Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у 2012 році нарахування одноразової допомоги на оздоровлення повинно здійснюватися відповідно до
ст. 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким обставини в справі встановлені правильно та порушень норм матеріального і процесуального права не допущено, тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м.Дніпропетровську ради залишити без задоволення.
Постанову Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 02 жовтня 2013 року у справі № 202/29261/13-а залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту постановлення та відповідно до ч.10 ст.183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун