09 липня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого судді Григоренка М.П.,
суддів : Ковальчук Н.М., Рожина Ю.М.,
секретар судового засідання Демчук Ю.Ю., за участю представника позивача Лукашина Є.В. та представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на рішення Рівненського районного суду від 16 травня 2014 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
24 жовтня 2013 року ПАТ КБ „ПриватБанк" звернулося в Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_3, в якому просило стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.12.2006 року в розмірі 23325,99 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог вказувало, що відповідно до укладеного договору № б/н від 12.12.2006 року відповідач отримала кредит в сумі 2300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідно до умов укладеного договору, договір складається із Заяви позичальника, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.
Зазначало, що в зв'язку з невиконанням боржником своїх зобов'язань, станом на 30.09.2013 року у нього утворилася заборгованість в розмірі 23325,99 грн., яка
Провадження № 22-ц/787/1424/2014 Головуючий у 1 інстанції : Гнатущенко Ю.В.
Доповідач : Григоренко М.П.
складається з наступного: 6865,48 грн. - заборгованість за кредитом; 11303,76 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3569,80 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; а також штрафи : 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1086,95 грн. - штраф (процентна складова).
Із цих підстав просив позов задовольнити.
Ухвалою Рівненського міського суду від 26 грудня 2013 року вказану справу направлено за підсудністю до Рівненського районного суду.
Рішенням Рівненського районного суду від 16 травня 2014 року позов ПАТ КБ „ПриватБанк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ „ПриватБанк" заборгованості в розмірі 23325,99 грн. за договором № б/н від 12.12.2006 року та судовий збір в розмірі 233,26 грн.
В поданій на рішення суду апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 покликається на його незаконність, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.
Вказує, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Зазначає, що судом не взято до уваги те що останній платіж здійснено у травні 2009 року, а дія картки закінчилась 31 грудня 2007 року. Проте, ПАТ КБ „ПриватБанк" звернулося з позовними вимогами лише в жовтні 2013 року, тобто з пропуском строку позовної давності.
Із цих підстав просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
В ході апеляційного розгляду справи представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник позивача просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ „ПриватБанк" у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що в ході судового розгляду справи було встановлено факт не виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором.
Відмовляючи в задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності до позовних вимог ПАТ КБ „ПриватБанк", суд першої інстанції вказав, що останнє не пропустило строк позовної давності, оскільки відповідно до пункту 9.12 Умов та правил надання банківських послуг укладений між сторонами договір кожні 12 місяців автоматично переукладався на новий строк і відповідач не подавала заяву про припинення договірних відносин.
Проте, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права, з ухваленням у справі нового рішення.
По справі встановлено, що 12.12.2006 року ОСОБА_3 отримала кредит в сумі 2300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідно до заяви ОСОБА_3 (а.с. 6), яка є складовою частиною кредитного договору, термін дії кредитного ліміту збігається з терміном дії платіжної картки.
Пунктом 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, який є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, даний договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку ні одна і з сторін не проінформує другу сторону про припинення дії Договору, він автоматично продовжується на той же строк.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що після закінчення строку дії кредитної картки, яка була видана відповідачу відповідно до укладеного договору № б/н від 12.12.2006 року, остання отримувала іншу кредитну картку із новим строком дії і вона здійснювала будь-які операції по картковому рахунку після травня 2009 року.
Твердження представника позивача в ході апеляційного розгляду справи про те, що строк дії виданої відповідачу кредитної картки закінчився у 2010 році, а не у 2007 році, оскільки будь-які належні та допустимі докази в суді першої інстанції надані не були і, крім того, дане твердження не узгоджується із змістом пункту 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, оскільки при укладенні договору сторонами було визначено строк дії договору 12 місяців, а тому позивач не міг видати кредитну картку на строк більш ніж на строк дії договору, так як кожна сторона мала право відмовитись від пролонгації договору.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на адвокатський запит представника відповідача позивачем були надані Умови та правила надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою (а.с. 38-41), які були чинними у грудні 2006 року, і в яких пункт 9.12, щодо автоматичної пролонгації договору, взагалі відсутній.
До посилання представника позивача в ході апеляційного розгляду справи на те, що вказані Умови та правила надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою Умови були надіслані помилково, колегія суддів ставиться критично, оскільки сторона позивача не надала суду будь-яких належних та переконливих доказів з приводу того, в якій саме редакції Умови та правила надання банківських послуг були надані відповідачу для ознайомлення при укладенні договору і суд позбавлений можливості самостійно об'єктивно це перевірити, так як ця інформація знаходиться лише у ПАТ КБ „ПриватБанк".
ПАТ КБ „ПриватБанк" звернулось до суду із своїм позовом до ОСОБА_3 24 жовтня 2013 року.
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
За змістом ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.
Як убачається із змісту п. 5.2 Умов та правил надання банківських послуг, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань повністю чи у визначеній банком частині у випадку невиконання боржником своїх боргових зобов'язань та інших зобов'язань за цим договором. При цьому Банк має право призупинити здійснення розрахунків по кредитній картці та або визнати цю картку недійсною до моменту усунення порушень.
На розсуд колегії суддів, умова укладеного кредитного договору, щодо автоматичної пролонгації дії кредитного договору на новий строк, якщо від позичальника не надійшла заява про закриття карткового рахунку, передусім має на меті лише те, щоб при видачі позичальнику кредитної картки із новим строком дії не було необхідності кожен раз укладати новий договір, а тому пролонгація умов кредитного договору на новий строк може мати місце лише у разі одночасного отримання позичальником кредитної картки із новим терміном дії, а також продовження строку дії кредитного ліміту, оскільки в протилежному випадку останній буде позбавлений можливості здійснювати свої права та обов'язки за цим кредитним договором.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в пункті 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ПАТ КБ „ПриватБанк" пропустило строк позовної давності для звернення до суду із позовом до ОСОБА_3 і цей строк поновленню не підлягає, так як цей строк позивачем пропущено із причин, які не є поважними, а тому в задоволенні позову останньому має бути відмовлено саме із цих підстав.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Рівненського районного суду від 16 травня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 12.12.2006 року в розмірі 23325,99 грн. - відмовити.
Стягнути із публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" на користь ОСОБА_3 116 грн. 63 коп. в рахунок відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору за подачу апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Григоренко М.П.
Судді : Ковальчук Н.М.
Рожин Ю.М.