ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
09 липня 2014 року № 826/4388/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МКМ-Софт»
до треті особиДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпульс Макс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерго Трейд»
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №75226552208 від 28.10.2013 та №75326552208 від 28.10.2013
Товариство з обмеженою відповідальністю «МКМ-Софт» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №75226552208 від 28.10.2013 та №75326552208 від 28.10.2013.
У судовому засіданні 22.05.2014 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпульс Макс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерго Трейд».
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.
Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпульс Макс» (ПН 38265801) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерго Трейд» (ПН 37910487) за період з 01.01.2012 по 30.06.2013. Підставою для нарахування податкових зобов'язань є висновок податкового органу про відсутність факту здійснення поставки товарів та надання послуг з ТОВ «Імпульс Макс» та ТОВ «Інтерго Трейд».
Не погоджуючись з таким висновком податкового органу, позивач зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ «Імпульс Макс» та ТОВ «Інтерго Трейд» за укладеними договорами, які мали реальний характер та за якими ним було сплачено, та отримано товар та послуги, які було використано у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 28.04.2014 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 505/26-55-22-08/31304498 від 11.10.2013.
У судове засідання 03.06.2014 представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представники третіх осіб у судовому засіданні 03.06.2014 підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.
З урахуванням наведеного суд, відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та третіх осіб, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Підчас судового розгляду справи, суд,
В період з 26.09.2013 по 11.10.2013 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві була проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ-Софт" (ПН 31304498) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпульс Макс» (ПН 38265801) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерго Трейд» (ПН 37910487) за період з 01.01.2012 по 30.06.2013.
Перевіркою, встановлено порушення статті 134, підпункту 138.1.1 пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 605 539,00 грн., пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 731 074,00 грн.
За результатами перевірки складено акт № 505/26-55-22-08/31304498 від 11.10.2013 на підставі якого прийнято податкові повідомлення - рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання № 75226552208 від 28.10.2013 за платежем податок на прибуток на загальну суму 756 924,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 151 385, 00 грн. та № 75326552208 від 28.10.2013 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 930 843,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 182 769,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МКМ-Софт" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями №75226552208 від 28.10.2013 та №75226552208 від 28.10.2013, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.
Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та здійснених витрат до складу валових є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валових витрат для цілей визначення об'єктом оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.
Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції для формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту судом та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.
Позивач у позовній заяві зазначає про те, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про відсутність у нього правових підстав для формування податкового кредиту та витрат що враховується при визначені об'єкту оподаткування по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Інтерго Трейд» за договором №В250312-1 від 25.03.2012 та ТОВ "Імпульс Макс" за договором № 101012-2 від 10.10.2012, оскільки вони мали реальний характер та за ними було отримано послуги та товар використаний ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, що підтверджується відповідними первинними документами.
На підтвердження факту реального існування фінансово - господарських правовідносин з ТОВ «Інтерго Трейд» позивачем надано суду копію договору №В250312-1 від 25.03.2012, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні та банківські виписки.
Відповідно до пунктів 3.1, 4.1, 4.2 вказаного договору первинними документами, які мають бути складені у випадку виконання робіт за договором є рахунки - фактури, акти здачі прийняття робіт, повідомлення про факт виконання робіт.
Позивачем суду рахунків - фактур та повідомлень про факт виконання робіт, суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.
На підтвердження факту реального існування фінансово - господарських правовідносин з ТОВ "Імпульс Макс" позивачем надано суду копії актів здачі-прийняття робіт, податкові накладні та банківські виписки.
Копію договору № 101012-2 від 10.10.2012 позивачем до суду не надано, як і не зазначено причини неможливості надання.
Крім того суд звертає увагу на те, що договір № 101012-2 від 10.10.2012, позивачем також не було надано до перевірки, про що зазначено а акті № 505/26-55-22-08/31304498 від 11.10.2013.
Таким чином, у суду відсутні докази на підтвердження факту укладання між позивачем та ТОВ "Імпульс Макс" договору № 101012-2 від 10.10.2012, а отже і на підтвердження факту існування правовідносин за вказаним договором.
З налізу наданих позивачем суду актів здачі-прийняття робіт вбачається, що в них в графі де має бути зазначено зміст та обсяг господарської операції зазначено лише загальна фраза: "Консультаційні послуги у сфері інформатизації з використання програмного забезпечення "1С: Предприятие", та не міститься конкретизації того, які саме послуги було надано.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, надані позивачем суду на підтвердження правовідносин з контрагентами ТОВ «Інтерго Трейд» за договором №В250312-1 від 25.03.2012 та ТОВ "Імпульс Макс" за договором № 101012-2 від 10.10.2012 акти здачі-прийняття робіт складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік" та не можуть бути беззаперечним доказом існування правовідносин між позивачем та вказаними контрагентами.
Крім того, суд звертає увагу на той, факт, що відповідно до висновку експерта НДЕКЦ Білоцерківського МВ № 754 від 20.08.2013 підписи в графах «директор» в первинних фінансово-господарських документах ТОВ «МКМ-Софт» по взаємовідносинах з ТОВ «Інтегро Трейд» виконані не гр. ОСОБА_1, а іншою особою, а також в графах «директор» в первинних фінансово-господарських документах ТОВ «МКМ-Софт» по взаємовідносинах з ТОВ «Імпельс Макс» виконані не гр.. ОСОБА_2, який відповідно до витягу з ЄДРПОУ є директорами зазначених підприємств, а іншою особою.
Надані позивачем суду на підтвердження факту використання отриманих за його твердження послу від ТОВ «Імпульс Макс» та ТОВ «Інтегро Трейд» послуг у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку акти здачі - прийняття (надання полуг) та видаткові накладні не приймаються судом до уваги з огляду на те, що з них є неможливим встановити факт того, що послуги факт надання яких відображено в зазначених документів були наданні позивачем за рахунок послуг отриманих від контрагентів ОВ «Імпульс Макс» та ТОВ «Інтегро Трейд».
Крім того суд звертає увагу на те, що в наданих позивачем актах здачі-прийняття (надання послуг) в графах "від замовника", міститься лише один підпис скріплений печаткою Замовника без зазначення даних особи яка його вчинила та не зазначено дати складання.
Таким чином з актів здачі-прийняття (надання послуг) є неможливим встановити осіб які їх підписали та вони складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік".
Надані третьою особою що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «Імпульс Макс» документи щодо правовідносин з фізичною особою підприємцем ОСОБА_3, фізичною особою підприємцем ОСОБА_4, та фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 та третьою особою що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «Інтегро Трейд» щодо правовідносин з фізичною особою підприємцем ОСОБА_3, фізичною особою підприємцем ОСОБА_4, та фізичною особою підприємцем ОСОБА_6, послуги отримані за якими за твердженням ТОВ «Імпульс Макс» та ТОВ «Інтегро Трейд» були використані при наданні послуг позивачу, не приймаються судом до уваги з огляду на те, що з них є неможливим встановити, що отримані ТОВ «Імпульс Макс» та ТОВ «Інтегро Трейд» за вказаними правовідносинами послуги були використані зазначеними підприємствами при взаємовідносих з саме з позивачем.
З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не надано суду первинних документів які мали бути складенні відповідно до умов договору укладено з ТОВ «Інтегро Трейд», а договору, який було укладено за твердженням позивача з ТОВ «Імпульс Макс», ні до перевірки, ні суду позивачем надано не було, у той час, як наданні первинні документи складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік" та позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту подальшого використання отриманих від зазначених контрагентів робіт та послуг у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово-господарських правовідносин з зазначеними контрагентами, а отже не доведено факт здійснення поставки товару та виконання робіт.
Враховуючи те, що позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з контрагентами ТОВ «Інтегро Трейд» та ТОВ «Імпульс Макс», суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту та витрат, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування по взаємовідносинам з зазначеним контрагентами.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Огурцов