Номер провадження 1-кп/754/345/14
Справа № 754/9158/14-к
Іменем України
11.06.2014 року Деснянський районний суд м. Києва
в складі :
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості в кримінальному провадженні №42014110340000006 від 17.01.2014р. відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст.368 ч.2 КК України,
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,
сторона захисту обвинувачений ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_5 ,
До Деснянського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості в кримінальному провадженні №42014110340000006 від 17.01.2014р. відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст.368 ч.2 КК України.
Ухвалою суду від 03.06.2014р. по даному кримінальному провадженню призначено підготовче судове засідання.
ОСОБА_3 пред'явлена підозра у вчинення кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст.368 ч.2 КК України за наступних підстав.
Так, ОСОБА_3 в період часу з 28.04.2014р. по 27.03.2014р. відповідно до наказу Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 28.04.2011р. №30 обіймав посаду заступника начальника відділу матеріального забезпечення та планування Управління матеріальних ресурсів Адміністрації державної спеціальної служби транспорту. Являючись службовою особою, будучи наділеним організаційно - розпорядчими та адміністративно - господарськими обов'язками, перебуваючи на посаді заступника начальника відділу матеріального забезпечення та планування Управління матеріальних ресурсів Адміністрації державної спеціальної служби транспорту, маючи єдиний умисел, спрямований на протиправне особисте збагачення шляхом отримання неправомірної виголи на загальну суму 80 000грн., у переод з 14.01.2014р. по 25.03.2014р. одержав від директора ТОВ «Славпродукт» частину неправомірної вигоди в сумі 25 000грн., за сприяння у здійсненні останнім підприємницької діяльності, а саме за не створення перешкод при виконанні договору №38-14-3-14 на поставку продовольства для державних потреб, укладеного між ТОВ «Славпродукт» та Державною спеціальної служби транспорту, своєчасний прийом поставленої продукції підрозділами Державної спеціальної служби транспорту, а також за збір та підготовку документів, які є підставами для здійснення розрахунку за поставлену продукцію.
В підготовчому судовому засіданні прокурор просить затвердити угоду про визнання винуватості від 29.05.2014р. укладену між ним та обвинуваченим ОСОБА_3 , оскільки вони дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ст.368 ч.2 КК України. ОСОБА_3 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення - злочину. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_3 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення - злочин за ст. 368 ч.2 КК України у виді штрафу в розмірі 1 200 неоподатковуваних доходів громадян, з позбавленням права обіймати посадиповязані із здійсненням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій строком на один рік.
Прокурор вважає, що угода відповідає інтересам суспільства і погоджене покарання є достатнім для виправлення ОСОБА_3 .
Обвинувачений ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_6 просили вказану угоду укладену з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, оскільки ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, добровільно підписав угоду з прокурором та зможе реально виконати покарання узгоджене з прокурором.
Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, відповідно до ст. 314 КПК України, приходить до переконання про неможливість затвердження угоду про визнання винуватості, за наступних підстав.
Так, відповідно до ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам може бути укладена угода при визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення - злочин, інкримінований ОСОБА_3 є середньої тяжкості, від якого потерпілих немає.
Статтею 474 ч.7 КПК України передбачений вичерпний перелік підстав, за наявності яких суд може відмовити у затвердженні угоди, тобто суд з'ясовує, чи відповідає угода вимогам КПК або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:
1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;
2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;
3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;
5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;
6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
Враховуючи викладені обставини та вказані норми закону, суд приходить до висновку, що умови угоди про визнання винуватості укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 є такими, що не відповідають інтересам суспільства, оскільки ступінь та характер сприяння обвинуваченого ОСОБА_3 у проведенні кримінального провадження не відповідає тому пом'якшенню покарання, яке просить застосувати прокурор, а саме застосування покарання у виді штрафу, з урахуванням того, що сам обвинувачений в судовому засіданні вказує на неможливість виконати покарання на момент затвердження угоди.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 є пенсіонером, який має на утримання неповнолітню дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється піклувальником свого батька - ОСОБА_8 , що в сукупності вказує на очевидну неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань.
За викладених обставин суд приходить до висновку про відсутність правих підстав для затвердження угоди про визнання винуватості укладеної між прокурором ОСОБА_4 , та обвинуваченим ОСОБА_3 .
Враховуючи, що угоду про визнання винуватості було укладено під час досудового розслідування, суд вважає за необхідне кримінальне провадження повернути прокурору для продовження досудового розслідування.
Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування відносно ОСОБА_3 запобіжний захід не застосовувався.
Керуючись ст. ст. 314 -316, 474 КПК України, суд -
Відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості, укладену 29 травня 2014 року між старшим прокурором Дарницької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42014110340000006 від 17.01.2014р.
Кримінальне провадження №42014110340000006 від 17.01.2014р. відносно Шевченка обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 368 ч.2 КК України повернути прокурору для продовження досудового розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: