Справа № 495/2746/14-а
02 липня 2014 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд у складі:
головуючої одноособово судді Чебан Н.В.
при секретарі - Ткаченко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Білгороді-Дністровський адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Випаснянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення селищної ради, -
15 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Випаснянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа, яка ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Випаснянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області №485-VI від 09 січня 2013 року « про відмінну рішення Випаснянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 30.11.2011р. №247- VI «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,22 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення прийнято в порушення вимог чинного законодавства, оскільки з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність виникли правовідносини щодо права власності на землю та воно вже породило певні правові наслідки, оскільки він привів земельну ділянку у порядок, підготував її для завозу будівельних матеріалів і початку будівництва, став готувати необхідні документи для розробки проекту землеустрою і розробку плану забудівлі.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав наведених в позові.
Представник Випаснянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа ОСОБА_2, а також її представник проти задоволення позовних вимог заперечували.
Вислухавши пояснення учасників процесу, ретельно дослідивши матеріали справи , суд вважає позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17 липня 2008 року за результатом розгляду заяв громадян, рішенням Випаснянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за № 253-V, зокрема ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.37-38)
Рішенням Випаснянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 06 жовтня 2011 року за № 237-ІV вищевказане рішення відмінено.
За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 рішенням Випаснянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 30 листопада 2011 року за № 247-VІ надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянку у власність площею 0,22 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.7)
Рішенням Випаснянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 09 січня 2013 року за № 485-VІ, рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 30 листопада 2011 року за № 247-VІ - відмінено. (а.с.39)
Рішенням Випаснянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 09 січня 2013 року за № 482-VІ , за результатом розгляду заяви ОСОБА_2 про надання у власність земельної ділянки, рішення від 06 жовтня 2011 року за № 237-ІV «про відміну рішення сільської ради від 17 липня 2008 року за № 253-V № в частині надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою » - відмінено.
Рішення від 17 липня 2008 року Випаснянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за № 253-V, «Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок по передачі у власність» - залишено без змін.(а.с.8)
Непогоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно п. а, б, є, ст. 12 Земельного Кодексу України (далі - Кодексу) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 116 Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
У відповідності з частиною 6 ст. 118 Кодексу громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
Частиною сьомою вказаної статті ЗК встановлено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідно до частини восьмої статті 118 ЗК розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія).
Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.
Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи.
Відповідно до частини дев'ятої статті 118 ЗК Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частини десята, одинадцята статті 118 ЗК).
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень.
Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
У подальшому Законом № 5394-VI від 02.10.2012 були внесені зміни до цієї статті, які направлені на спрощення процедури відведення земельних ділянок у власність, зокрема запроваджено принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у випадку бездіяльності суб'єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
При цьому, розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також його експертиза мають на меті визначення меж земельної ділянки в натурі, а також з'ясування обставин, що можуть бути перешкодою для надання земельної такої ділянки громадянину.
Суд наголошує на тому, що факт надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, отримання висновків від уповноважених органів державної влади щодо можливості передачі громадянину у власність чи користування земельної ділянки, а також експертиза проекту з метою з'ясування обставин, що перешкоджають відчуженню земельної ділянки або визначають умови її використання, не можуть призвести до порушення прав, адже є обов'язковою складовою визначеної Земельним кодексом України процедури відчуження державою земельної ділянки чи передачі її у користування громадянам.
Крім того, суд зазначає, що рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за своєю правовою природою є індивідуальним актом застосування норм права (правозастосовчим актом індивідуальної дії), який за юридичними наслідками відноситься до правоконстатуючих актів (констатує факт надання згоди), є виконаним в силу самого факту його прийняття, а тому є таким, що вичерпав свою дію одночасно з його прийняттям.
На підставі наведеного вище суд приходить до висновку, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про надання її у власність приймають органи, визначені в статті 118 ЗК. Їх діяльність не перешкоджає процесу відведення земельної ділянки, оскільки здійснення замовлення на виготовлення проектної документації можливе без отримання дозволу на її виготовлення, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки, як видно з матеріалів справи позивачем не було передано у відповідності до частини восьмої статті 118 ЗК розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки до Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, він не звертався із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,22 га за адресою по вул. Петровського, 30, с.Випасне, Білгород-Дністровського району Одеської області та передання її у приватну власність, а тому правовідносини яки б породило певні правові наслідки у позивача щодо права власності не виникло.
Відтак судом не встановлено, чим саме порушенні права позивача.
При цьому суд зазначає, що даний висновок суду не звільняє відповідача від обов'язку прийняти обґрунтоване і законне рішення у разі звернення позивача із заявою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд згідно з проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок, з урахуванням отриманих висновків уповноважених органів державної влади у сфері землеустрою до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Враховуючи викладене, позов не підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про поновлення строку звернення до суду, суд приходить к висновку, що факту пропущення позивачем строку не встановлено.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставиии, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Керуючись статтями 7, 9, 10, 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Випаснянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення селищної ради - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили через десять днів з моменту її проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя: Н.В.Чебан