Справа: № 825/1682/14 Головуючий у 1-й інстанції: Заяць О.В.
Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
Іменем України
09 липня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Кобаля М.І.,
Петрика І.Й.
при секретарі Шевчук К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, управління Пенсійного фонду України у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у м. Чернігові, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області про визнання дій протиправними та стягнення коштів, -
ОСОБА_3 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові, Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області в якому просила визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові щодо відмови у поверненні безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 3081,02 грн.; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові видати подання до Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 3081,02 грн.; стягнути з Державного бюджету України на суму безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 3081,02 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2014 року позов задоволено частково. Зобов'язано УПФ України в м. Чернігові надати подання до Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 3081, 02 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачами подано апеляційні скарги.
В своїй апеляційній скарзі ГУ Державної казначейської служби України у Чернігівській області просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, неповно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, неправильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та законодавство, яке їх регулює.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, УПФ України в м. Чернігові подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що при винесенні оскаржуваної постанови, судом першої інстанції допущено невірне застосування норм процесуального права та матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду знаходить, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі договору купівлі-продажу квартири від 12.03.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, придбано у власність квартиру за адресою: м. Чернігів, вартістю 308102,00 грн. Вказаний договір купівлі-продажу квартири зареєстрований в Державному реєстрі правочинів, що підтверджується витягом від 12.03.2014 року № 18882411 (а.с.9).
Під час укладення договору купівлі-продажу квартири, позивачем був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3081,02 грн. (1% її вартості).
Дізнавшись, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачуватись не повинен був, 31.03.2014 року позивач звернулася до начальника УПФ України в м. Чернігові з заявою, в якій просила повернути помилково сплачені кошти у розмірі 3081 грн. 02 коп. (а.с.11).
До заяви позивачем додано копію паспорту, копію ідентифікаційного коду та копію квитанції про сплату збору до Пенсійного фонду України в м. Чернігові №6906.185.1 від 12.03.2014 року.
Листом № 7106/02 від 15.04.2014 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Чернігові відмовлено у ОСОБА_3 поверненні вищезазначених коштів (а.с. 12). В даному листі Управління послалося на те, що згідно поданої ОСОБА_3 заяви та доданих до неї документів не можна зробити однозначного висновку стосовно доведеності обставин придбавання житла вперше.
Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.
Пунктом 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", якій кореспондує пункт 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1742 визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Таким чином, з контексту вищенаведених норм випливає висновок про те, що громадяни, які придбавають нерухоме майно, зокрема, квартиру, вперше не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто, звільнені від його сплати в розмірі 1 % від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.
При цьому важливою обставиною для правильного вирішення питання про необхідність сплати фізичною особою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, є встановлення факту придбання особою житла вперше.
Відповідно до пункту 3 Положення про Пенсійний фонд України затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011 одним з основних завдань Пенсійного фонду України є забезпечення надходжень від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно пункту 7 цього Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Тобто, на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок із забезпечення надходжень від сплати збору, а не зобов'язано віднаходити підстави для звільнення платників від його сплати.
Таким чином, логічним є висновок про те, що доведення обставини, існування якої пов'язується із отриманням платником пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, покладається на такого платника.
Як вбачається з листа приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 12.03.2014 року, ОСОБА_3 придбала квартиру вперше, оскільки в Єдиному державному реєстрі реєстрації нерухомого майна у покупця до цього будь-якої нерухомості не було(а.с.22).
Отже, позивач, подаючи 31.03.2014 року заяву до УПФ України в м. Чернігові про повернення помилково сплачених коштів, не була позбавлена можливості довести обставину придбання нею житла вперше, шляхом подання разом з заявою і листа приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, який датований 12.03.2014 року, тобто на момент подачі позивачем відповідної заяви до пенсійного органу такий лист існував.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованою відмову управління Пенсійного фонду у м. Чернігові, яка вмотивована тим, що позивачем разом з заявою не надано доказів того, що житло вона придбала вперше, звідси, судом не встановлено неправомірності такої відмови, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові щодо відмови у поверненні безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 3081,02 грн. - задоволенню не підлягають.
Разом з тим, враховуючи те, що судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачами не вчинено жодних дій чи бездіяльності, що призвели або могли призвести до порушення прав, свобод і інтересів позивача, а п.4 ч.4 ст.105 КАС України передбачено, що вимоги про стягнення з Державного бюджету України суми безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 3081,02 грн. є похідними від вимог про визнання дій протиправними, відтак, задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові видати подання до Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 3081,02 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з адміністративного позову, як на підставу для задоволення даної вимоги, позивач посилається на Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затверджений наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року №226, положення якого судом першої інстанції помилково взято до уваги, оскільки останній втратив чинність (згідно з наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року N 787).
На даний час спірні правовідносини регулюються Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року за №1650/24185 (далі - Порядок 787).
Відповідно до пункту 5 Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Однак, дія Порядку №787 не поширюється на повернення з бюджету коштів за рішенням суду, про що зазначено в пункті 2 даного порядку, тобто ним передбачено виключно досудове врегулювання спірних правовідносин.
З урахуванням того, що судом в даній справі не встановлено неправомірності відмови пенсійного органу позивачу в задоволенні заяви про повернення надміру сплачених коштів, однак з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, з метою захисту яких, ним заявлено даний позов, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає, що позивач не позбавлений права досудового врегулювання спірних правовідносин у спосіб, визначений Порядком 787, а саме шляхом повторного звернення до УПФ України в м. Чернігові з заявою про повернення помилково сплачених коштів, надавши при цьому докази того, що житло вона придбала вперше.
Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачами в даному випадку виконаний.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційних скарг спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 41, 160,198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд ,-
Апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, управління Пенсійного фонду України у м. Чернігові - задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у м. Чернігові, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області про визнання дій протиправними та стягнення коштів - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови складено та підписано 10.07.2014 року.
Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович
Судді: М.І. Кобаль
І.Й. Петрик
Головуючий суддя Ключкович В.Ю.
Судді: Кобаль М.І.
Петрик І.Й.