Апеляційний суд Житомирської області
Справа №287/344/13-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. 125 ч.ч. 1 та 2 КК України Доповідач ОСОБА_2
10 липня 2014 року Апеляційний суд Житомирської області
в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
з участю:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції - ОСОБА_8 , на вирок Олевського районного суду Житомирської області від 19 березня 2014 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, ромала, одруженого, освіта середня, не працюючого, раніше не судимого, -
виправдано за ст.ст. 125 ч.ч. 1 та 2 КК України у звязку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, -
Згідно вироку суду, ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що 07.08.2013 року біля 13 годин 30 хвилин він знаходився в АДРЕСА_2 . На ґрунті раніше виниклих неприязних відносин між родиною ОСОБА_9 та родиною ОСОБА_10 виникла сутичка.
ОСОБА_7 у сутичці за допомогою палиці, яку він взяв поряд з будинком, який знаходиться за вищевказаною адресою, і наніс один удар по лівій тім'яно-потиличній ділянці голови ОСОБА_11 та один удар по задній поверхні правого ліктя ОСОБА_12 . Цим самим ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді рани в лівій тім'яно-потиличній ділянці голови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та потерпілій ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді синця на задній поверхні правого ліктя з переходом на передпліччя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я.
Пославшись на показання в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , свідка ОСОБА_14 і проведених по кримінальному провадженню висновків судово-медичних експертиз, суд першої інстанції прийшов до таких висновків.
Прокурором в судовому засіданні не доведено факт раніше виниклих неприязних відносин між обвинуваченим ОСОБА_7 та потерпілими ОСОБА_11 та ОСОБА_15 та не надано відповідних доказів.
На підставі досліджених в судовому засіданні доказів судом об'єктивно встановлено, що дії ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ст. 296 КК України, оскільки останній усвідомлював, що він прийшов на подвір'я іншої родини, де знаходилась родина даного будинку та потерпілі, які відпочивали, тобто він знаходився в громадському місці, але ігноруючи елементарні правила поведінки, моралі та добропорядності, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження потерпілих та родини ОСОБА_14 , не маючи на це ніяких особистих неприязних відносин до потерпілих та зазначеної родини, влаштував масову бійку, під час якої спричинив тілесні ушкодження потерпілим.
Санкція ст. 296 КК України є більш тяжкою чим санкції ч. 1 та ч. 2 ст. 125 КК України і зміна правової кваліфікації погіршує становище обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
З ч. 2 ст. 373 КПК України слідує, що виправдувальний вирок ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.
Відповідно до наведеного та встановленого в судовому засіданні, суд вважав, що в діях обвинуваченого відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 125 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції - .., просить скасувати вирок суду в зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 125 ч. 1 КК України та ст. 125 ч. 2 КК України, та призначити йому покарання: - за ст. 125 ч. 1 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - за ст. 125 ч. 2 КК України - 2 роки обмеження волі. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень визначити ОСОБА_7 остаточне покарання 2 роки обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік, поклавши на нього передбачені ст. 76 КК України обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Вказує, що судом безпідставно надано перевагу одним доказам над іншими, а судове рішення є необґрунтованим та невмотивованим.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора ОСОБА_6 про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, заперечення обвинуваченого ОСОБА_7 щодо задоволення апеляційної скарги, обговоривши її доводи, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Апеляційний суд безпосередньо в судовому засіданні провів дослідження доказів, які були представлені стороною обвинувачення.
Апеляційний суд вважає встановленим, що 07.08.2013 року біля 13 годин 30 хвилин, ОСОБА_7 знаходився в АДРЕСА_2 . На ґрунті раніше виниклих неприязних відносин між родиною ОСОБА_9 та родиною ОСОБА_10 виникла сутичка. ОСОБА_7 у сутичці за допомогою палиці, яку він взяв поряд з будинком, який знаходиться за вищевказаною адресою, і наніс один удар по лівій тім'яно-потиличній ділянці голови ОСОБА_11 та один удар по задній поверхні правого ліктя ОСОБА_12 . Цим самим ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді рани в лівій тім'яно-потиличній ділянці голови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та потерпілій ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді синця на задній поверхні правого ліктя з переходом на передпліччя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я.
Допитаний в засіданні суду апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_7 винуватим себе у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся і показав, що 07.08.2013 року до нього звернувся один із циганів селища і повідомив, що ОСОБА_11 погрожував йому фізичною розправою. Зібравши декількох чоловік, вони пішли в напрямку проживання потерпілого ОСОБА_11 для з'ясування чому потерпілий погрожував одному з циганів. В 13 годин 30 хвилин, проходячи біля будинку АДРЕСА_2 він побачив на подвір'ї потерпілого та інших родичів цієї родини. Зайшовши на подвір'я, між ними зав'язалась масова бійка, в ході якої потерпілий ОСОБА_11 наніс йому битою удар по голові, від якого він впав на землю. Помітивши на землі палку, взяв її та наніс один удар по голові потерпілого, після чого його відвезли до лікарні. Не заперечує, що він міг нанести один удар по руці ОСОБА_13 .
Потерпілий ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що 07.08.2013 року він ходив до одного з циганів селища та мав з ним розмову з приводу того, що він указав працівникам міліції де проживає він і його родина.
Близько 13 години 30 хвилин він із своєю дружиною ОСОБА_15 знаходився у гостях на подвір'ї будинку АДРЕСА_2 , у ОСОБА_14 та за столом на вулиці пили чай. В цей час на подвір'я зайшло біля 15 осіб циганської національності та безпричинно влаштували бійку в ході якої ОСОБА_7 наніс йому з допомогою палиці один удар по лівій потиличній ділянці голови, та вдарив палицею ОСОБА_16 , після чого його забрали до лікарні.
Потерпіла ОСОБА_17 показала, що вона що 07.08.2013 року близько 13 години 30 хвилин із своїм чоловіком ОСОБА_11 знаходилась у гостях на подвір'ї будинку АДРЕСА_2 , у ОСОБА_14 . На подвір'я зайшло біля 15 осіб циганської національності та влаштували бійку, в ході якої ОСОБА_7 наніс ОСОБА_11 за допомогою палиці один удар по лівій тім'яно-потиличній ділянці голови, та вдарив палицею її по руках та плечах.
Згідно висновку експертизи ОСОБА_11 спричинені тілесні ушкодження у вигляді рани в лівій тім'яно-потиличній ділянці голови, які згідно висновку експерта № 144 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
ОСОБА_12 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синця на задній поверхні правого ліктя з переходом на передпліччя, які згідно висновку експерта № 143 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я.
Відповідно до ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, тобто нею визначені межі судового розгляду. Діючими нормами КПК України суд не має право давати оцінку та ставити питання про застосування до обвинуваченої особи закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за більш тяжке кримінальне правопорушення. Тому висновки суду про те, що дії ОСОБА_11 слід кваліфікувати за ст. 296 КК України, є необґрунтованими.
Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч.ч. 1 та 2 КК України, характеризується тільки умисною виною. В засіданні апеляційного суду встановлено, що тілесні ушкодження ОСОБА_7 спричинив саме на ґрунті особистих неприязнених відносин. Тому, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта та вважає, що слід скасувати вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 та постановити новий вирок.
Апеляційний суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 1 та ч. 2 ст. 125 КК України, як спричинення легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я та легке тілесне ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Згідно вимог ст. 65 КК України, апеляційний суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини кримінального провадження, що пом'якшують його покарання. Обставин, що обтяжують його покарання не встановлено. Апеляційний суд, з урахуванням дослідженими в засіданні апеляційного суду даних про особу обвинуваченого, який вину визнав та щиро розкаявся, характеризується за місцем проживання позитивно, раніше не судимий, має на утримання малолітнього сина, погоджується з доводами апелянта про призначення йому покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді обмеження волі та про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 положень ст.ст.75, 76 КК України та звільнення його від відбування призначеного з випробуванням.
В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_7 заявив клопотання про застосування до нього Закону України „Про амністію в 2014 році”, оскільки він є батьком малолітнього сина, який перебуває на його утриманні.
Заслухавши думку прокурора ОСОБА_6 , яка не заперечувала проти задоволення даного клопотання та застосування акту амністії, наявність у нього малолітнього сина стверджується копією свідоцтва та про його народження та даними його характеристики, апеляційний суд вважає, що зазначене клопотання задоволенню підлягає з таких підстав.
З копії свідоцтва про народження НОМЕР_1 , яке було долучено до матеріалів кримінального провадження за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_7 , вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тому, на підставі п. в) ст. 1 Закону України „Про амністію в 2014 році” від 8 квітня 2014 року № 1185-VII обвинувачений ОСОБА_7 підлягає звільненню від відбування покарання у виді обмеження волі.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, - ОСОБА_8 , задовольнити.
Вирок Олевського районного суду Житомирської області від 19 березня 2014 року, щодо ОСОБА_7 скасувати та ухвалити новий вирок.
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 125 ч. 1 КК України та ст. 125 ч. 2 КК України, та призначити йому покарання:
- за ст. 125 ч. 1 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 850 грн.;
- за ст. 125 ч. 2 КК України - 2 (два) роки обмеження волі.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень 2 (два) роки обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік.
Відповідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
На підставі п. в) ст. 1 Закону України „Про амністію в 2014 році” від 8 квітня 2014 року № 1185-VII обвинуваченого ОСОБА_7 звільнити від відбування покарання у виді обмеження волі.
Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді: