Апеляційний суд Житомирської області
Справа №295/3578/14-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. 115 ч.1 КК України Доповідач ОСОБА_2
10 липня 2014 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
захисника: ОСОБА_7 ,
обвинуваченого: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 30 квітня 2014 року,
Цим вироком
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.
Коростишів, Житомирської області,
громадянина України, на утримані має
неповнолітнього сина, 1998 року народження,
працюючого двірником ТОВ «Караван»,
проживаючого в
АДРЕСА_1 , зареєстрованого в
АДРЕСА_2 ,
судимого: 23.05.2011 року Любарським
районним судом Житомирської області за ст.
185 ч.3 КК України - на 4 (чотири) роки
позбавлення волі; -30.05.2013 року
Бердичівським міськрайонним судом
Житомирської області звільненого умовно-
достроково з невідбутою частиною покарання
10 місяців 4 дні,-
засуджено за ст. 115 ч. 1 КК України - на 8 (вісім) років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України частково приєднано до покарання невідбуте ОСОБА_8 покарання за вироком Любарського районного суду Житомирської області від 23 травня 2011 року та призначено остаточне покарання - 8 ( вісім) років 1 (один) місяць позбавлення волі.
Початок строку покарання рахується з 05 січня 2014 року.
Запобіжний захід, у вигляді тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_8 - залишено без зміни.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з залученням експертів для проведення судових експертиз, в сумі 1075,80 грн.
Речові докази: одяг ОСОБА_9 , одяг ОСОБА_10 , скляну пляшку ємкістю 0,25 л. з написом «Горілочка Пшенична», скляна пляшка ємкістю 0,5 л. з написом «Медофф ориджинал», три скляні стопки, одну стопку з полімерного матеріалу, вісім ножів, рушник махровий білого кольору, два марлевих тампона зі змивами, частину поліетиленової клейонки, зріз синтетичної скатертини, зріз синтетичної доріжки, флакон з марлевим тампоном, 10 зрізів нігтьових пластин ОСОБА_9 , 10 зрізів нігтьових пластин ОСОБА_10 , два недопалки цигарок «Парламент» та «Прилуки», які зберігаються в камері схову Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області - вирішено знищити.
Згідно змісту вироку суду, 05 січня 2014 року близько 14 години між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , які перебували в стані алкогольного сп'яніння і знаходились в одній з кімнат квартири АДРЕСА_3 , на ґрунті особистих неприязних відносин виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_8 виник умисел на умисне вбивство ОСОБА_11 ..
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, в цей же день, час, місці і за вказаних обставин взяв зі столу кухонний ніж та підійшовши до ОСОБА_11 лезом ножа умисно наніс останньому один удар в область грудної клітки зліва, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото різаного поранення грудної клітини з пошкодженням дуги аорти та обох легень, що спричинило гостру крововтрату, внаслідок чого настала смерть ОСОБА_11 ..
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить скасувати вирок Богунського районного суду м. Житомира від 30.04.2014 року та призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції.
В обґрунтування апеляції посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом першої інстанції не було в повному обсязі досліджені та враховані покази як свідків так і підзахисного ОСОБА_8 , а також було грубо порушено право на захист ОСОБА_8 під час досудового слідства.
Апелянт зазначає, що досудовим слідством та судом не було взято до уваги покази ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_12 його ображав та висловлював образи відносно сім'ї останнього, в зв'язку з чим він сильно почав хвилюватися, і не пам'ятає як саме він наніс удар ОСОБА_13 , і прийшов до тями лише після слів ОСОБА_14 , що він «вбив ОСОБА_9 ».
На думку апелянта, з показів свідка ОСОБА_14 та показів ОСОБА_8 вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ст. 116 КК України ( умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання), так як ОСОБА_8 з самого початку вказував, що він не пам'ятає як саме він заподіяв удар ножем ОСОБА_13 , та як в руках опинився ніж, так як він від образ ОСОБА_9 перебував в стані сильного душевного хвилювання.
Апелянт зазначає, що 15.01.2014 року за участю ОСОБА_8 було проведено слідчий експеримент, який не може бути визнаний допустимим, так як даний злочин, а саме умисне вбивство відноситься до категорії особливо тяжких, тому участь захисника є обов'язковою, але ОСОБА_8 позбавили на даній слідчій дії захисника, що відповідно до ст. 87 ч.2 п.3,4 КПК України є істотним порушенням, а саме порушенням права на захист. Також було проведено додаткову судово-медичну експертизу за № 282/8 від 21.02.2014 року, яку суд першої інстанції визнав як доказ.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить скасувати вирок Богунського районного суду м. Житомира від 30.04.2014 року та направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи при наявності доказів, які мають значення для висновків суду.
Апелянт зазначає, що на досудовому слідстві та судовому розгляді він надавав пояснення про те, що удар ножем ОСОБА_11 він заподіяв не пам'ятаючи як саме, оскільки знаходився в стані сильного душевного хвилювання від образ ОСОБА_11 , про що вказав, як вказує апелянт і свідок ОСОБА_14 . Після даних подій апелянт викликав швидку та міліцію і зізнався у скоєному.
На думку апелянта, психіатрична та психологічна експертизи проведені не належним чином, оскільки лікарі практично нічого не запитували.
Заслухавши доповідача по справі, захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали подані апеляційні скарги з наведених мотивів, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , вважаючи вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, обговоривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_8 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину за обставин, зазначених у вироку, ґрунтується на сукупності зібраних та досліджених у судовому засіданні доказах: показами обвинуваченого ОСОБА_8 , показами потерпілої ОСОБА_15 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , протоколом огляду місця події від 5.01.2014 року, висновком судово-медичної експертизи № 19 від 21.02.2014 року у потерпілого ОСОБА_11 виявлено тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани грудної клітки зліва з проникненням в ліву та праву плевральні порожнини, серцеву сорочку з пошкодженням обох легень, пересіченням висхідного відділу дуги аорти на половину її діаметра з двобічним гемотораксом ( кров в плевральних порожнинах до 4100 мл.) та гемо перикардом ( кров в серцевій сорочці до 450 мл.)Дані тілесні ушкодження утворилися від однократної дії колючо-ріжучого предмету з односторонньою заточкою по типу клинка кухонного ножа, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю. Смерть ОСОБА_11 настала від проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки зліва з пошкодженням легень, аорти, що ускладнились розвитком гострої крововтрати. Висновками судово-імунологічних експертиз № 29, № 32 від 27.01.2014 року, протоколом проведення слідчого експерименту від 15.01.2014 року за участю ОСОБА_8 , під час якого останній детально розповів та на місці показав про обставини події, які відбулися 05 січня 2014 року, висновком додаткової судово-медичної експертизи № 282/8 від 21 лютого 2014 року, згідно якої покази ОСОБА_8 в ході проведення слідчого експерименту не суперечать даним судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_11 щодо отримання останнім тілесних ушкоджень, а саме механізму заподіяння, локалізації, характеру, від яких настала смерть потерпілого. Висновками судово-медично-криміналістичної експертизи № 21 -МК від 26.02.2014 року, судової техніко-криміналістичної експертизи № 136 від 25.02.2014 року, протоколом огляду предметів від 22.02.2014 року, актом судової психолого-психіатричної експертизи № 155 від 15.04.2014 року.
Згідно акту судово-наркологічної експертизи № Д-45 від 11 лютого 2014 року ОСОБА_8 встановлено діагноз психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, зі шкідливими наслідками.
Таким чином, органами досудового слідства і судом, дійсно встановлено, що 05 січня 2014 року близько 14 години між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , які перебували в стані алкогольного сп'яніння і знаходились в одній з кімнат квартири АДРЕСА_3 , на ґрунті особистих неприязних відносин виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_8 виник умисел на умисне вбивство ОСОБА_11 , внаслідок чого ОСОБА_8 взяв на столі кухонного ножа та умисно наніс ним удар ОСОБА_11 в область грудної клітки зліва, заподіявши пошкодження дуги аорти та обох легень, що спричинили гостру крововтрату, внаслідок чого настала смерть ОСОБА_11 .
Вищевказані дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ст. 115 ч. 1 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а саме потерпілому ОСОБА_11 , органами досудового слідства і судом першої інстанції кваліфіковано правильно.
Доводи захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_8 , викладені в апеляціях про те, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а також і про те, що було порушено право ОСОБА_8 на захист, апеляційний суд вважає безпідставними та необґрунтованими з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, досудовим слідством зібрано достатньо переконливих доказів, які у свою чергу були повно і всебічно досліджені судом першої інстанції. Згідно матеріалів кримінального провадження, під час досудового та судового слідства ОСОБА_8 визнав свою вину частково у тому, що між ним та ОСОБА_11 виникла сварка, але її причини він не пам'ятає. ОСОБА_11 почав його ображати нецензурною лайкою, а він його заспокоював. Однак ОСОБА_11 не припиняв його ображати, у зв'язку з чим у ОСОБА_8 почали труситися руки і, що відбулося потім він не пам'ятає. Згодом, він прийшов до тями від слів ОСОБА_14 «що він вбив потерпілого» і в цей момент ОСОБА_8 побачив ОСОБА_11 , який лежав напівобертом на підлозі.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, починаючи з допиту свідка ОСОБА_14 ( т.1 а.с. 23-25), який дав покази про те, що чув як між ОСОБА_17 та ОСОБА_18 виник словесний конфлікт з-за того, хто піде за горілкою, після чого ОСОБА_19 вибіг з будинку і десь зник з його поля зору, тоді він пішов його чекати, а коли повернувся через 5 хвилин, то почув, що ОСОБА_20 вже повернувся і знову сварився з ОСОБА_18 . Потім ОСОБА_14 вирішив зайти до будинку, а зайшовши побачив, що ОСОБА_21 лежав на підлозі, трохи шевелився, а з його рота йшла кров. У цей час ОСОБА_20 стояв біля потерпілого з ножем в руках та витирав лезо білою шматкою.
Крім того, як вбачається з протоколу допиту в якості свідка ОСОБА_8 ( т.1 а.с. 33-34), в подальшому протоколі допиту підозрюваного ( т. 1 а.с. 48-51), протоколі проведення слідчого експерименту (т.1 а.с. 145-156) протоколу додаткового допиту свідка ОСОБА_14 (т.1 а.с. 204-205), де свідок остаточно вказав, що ОСОБА_11 та ОСОБА_8 сварилися між собою та обзивали один одного непристойними словами, що він був безпосереднім свідком даної події та підтвердив, що з кімнати не виходив, не вбачається ні одного натяку на те, що сварка між потерпілим ОСОБА_11 та обвинуваченим ОСОБА_8 виникла через те, що потерпілий ображав жінку та сина обвинуваченого, як зазначають в своїх апеляційний скаргах обвинувачений ОСОБА_8 та в його інтересах захисник ОСОБА_7 .
Апеляційний суд критично оцінює доводи обвинуваченого ОСОБА_8 та в його інтересах захисника ОСОБА_7 про те, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив умисне вбивство, в стані сильного душевного хвилювання, оскільки ОСОБА_8 не пам'ятає як саме він заподіяв удар ножем ОСОБА_11 та як в його руках опинився ніж і розцінює їх як намагання уникнути кримінальної відповідальності обвинуваченим ОСОБА_8 саме за ст. 115 КК України та пом'якшити свою відповідальність за вчинення протиправних дій щодо потерпілого ОСОБА_8 ..
Відповідно до роз'яснень п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07 лютого 2003 року « Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, врахувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передували події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Під час судового розгляду було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 та потерпілий ОСОБА_22 товаришували з дитинства, останнім часом проживали разом, будь-яких конфліктів, які передували події між ними, не виникало. Протягом дня, а саме 05 січня 2014 року вживали спиртні напої, в послідуючому між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_8 використавши саме ніж, а не будь-який інший предмет, умисно наніс удар в грудну клітку потерпілому ОСОБА_11 , спричинивши тяжке тілесне ушкодження небезпечне для життя, внаслідок якого і настала смерть потерпілого ОСОБА_11 .
Твердження ОСОБА_8 про те, що він фактично не пам'ятає як відбувалися події та про те, що під час конфлікту він знаходився у стані афекту, спростовані висновком судової психолого-психіатричної експертизи № 155 від 15 квітня 2014 року, згідно якої обвинувачений в минулому будь-якими психічними захворюваннями не страждав та не страждає ними в даний час, в період часу, до якого відносяться інкриміновані йому події протиправні вчинки, в стані фізіологічного афекту не перебував, а перебував в стані простого алкогольного сп'яніння. Зазначене підтверджується також показами свідка ОСОБА_14 та сукупністю інших вищенаведених доків.
А тому, з урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_8 охоплювалися умислом на умисне вбивство, тобто на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 , а саме у вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Що стосується доводів викладених в апеляційних скаргах захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , що 15.01.2014 року за участю ОСОБА_8 було проведено слідчий експеримент без участі захисника, на який фактично відсутні посилання у вироці суду першої інстанції, то вони є надуманими, безпідставними та не підтверджені матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на а.с. 144 т.1 знаходиться власноручно написана та підписана заява ОСОБА_8 про те, що він відмовляється від послуг адвоката ОСОБА_23 , свої інтереси на досудовому слідстві буде захищати сам та зазначає, що будь-якого фізичного та психічного тиску щодо нього не застосовувалося.
Покарання ОСОБА_8 призначено судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 65 КК України, врахуванням тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого злочину, характеристики винної особи, а також обставин, передбачених ст.ст. 66,67 КК України.
Судом враховано в повній мірі всі обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, а саме, що обвинувачений ОСОБА_8 будучи умовно-достроково звільненим, вчинив особливо тяжкий злочин, раніше неодноразово судимий, свою вину визнав частково, за місцем проживання характеризується позитивно, має неповнолітнього сина, схильний до вживання алкоголю. Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_8 є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
А тому, з урахуванням даних та вищенаведених обставин справи, суд першої інстанції обґрунтовано обрав ОСОБА_8 вид і розмір покарання в межах санкції ст. 115 ч.1 КК України - у виді позбавлення волі. Вважати це покарання надмірно суворим у апеляційного суду підстав немає.
А тому, з урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд не вбачає будь-яких підстав для скасування або перекваліфікації протиправних дій ОСОБА_8 на інший склад злочину вироку Богунського районного суду м. Житомира від 30 квітня 2014 року, та направлення кримінального провадження на новий судовий розгляд з зазначених в апеляційних скаргах мотивів, вважаючи за необхідне залишити апеляцію обвинуваченого ОСОБА_8 та в його інтересах захисника ОСОБА_7 без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_8 - без зміни.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 408, 418, 419 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 та в його в інтересах захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Богунського районного суду м. Житомира від 30 квітня 2014 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 3-х місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_8 у той же строк. з дня отримання ним копії ухвали
Судді: