Справа № 2-а-13181/11/2218
Головуючий у 1-й інстанції: Сарбей О.Ф.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
26 червня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Граб Л.С.
судді: Біла Л.М. Боровицький О. А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про перерахунок пенсії,
30 червня 2011 року позивач звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області про перерахунок пенсії.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2011 року позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та відмовити в задоволені позовних вимог посилаючись при цьому на не повне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи.
Згідно зі ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, І категорії, ІІІ групи інвалідності в зв'язку із захворюванням викликаним впливом аварії на ЧАЕС.
Відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до постраждалих 1 категорії, що є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Всупереч статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Позивачу вказана доплата виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року Постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та Постановою Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 року, а не в розмірі, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на те, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, Постановою Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та Постановою Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 року, Відповідач неправомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 50 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод Позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення частини 3 статті 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації Позивачем конституційної гарантії, встановленої статтею 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що суд першої інстанції, дійшовши обґрунтованого висновку про законність вимог позивача про перерахунок та виплату додаткої пенсії відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", помилково застосував норми процесуального права.
Зокрема, задовольняючи позов в частині проведення перерахунку доплати до пенсії, суд першої інстанції не вірно визначив період часу, за який порушене право позивача підлягає відновленню, а саме останній дійшов помилкового висновку про здійснення перерахунку та виплати за період з 01 січня 2011 року по 23 липня 2011 року.
Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій в 2011 році здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України на 2011 рік і доплату позивачу до пенсії проводить управління Пенсійного фонду України у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, тому право позивача на отримання підвищення до пенсії до 22 липня 2011 року є порушеним, оскільки відповідач неправомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі, ніж передбачено ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в зв'язку з чим його дії слід визнати неправомірними та зобов'язати провести перерахунок та виплати позивачу позивачу недоотримані суми щомісячної надбавки до пенсії з 01 січня 2011 року по 22 липня 2011 року. Після 22 липня 2011 року таке право позивача не порушено, оскільки відповідає Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 201 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду з підстав: правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про перерахунок пенсії, - змінити.
Абзац 3 резолютивної частини постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2011 року викласти наступним чином:
"Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити у повному обсязі ОСОБА_2, як інваліду 3 групи, щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі не нижче 50 % мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2011 року по 22 липня 2011 року, відповідно до ст.50, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із встановленого ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розміру мінімальної пенсії за віком та з урахуванням фактично отриманих сум."
В решті постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2011 року залишити без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Біла Л.М.
Боровицький О. А.