23 червня 2014 року Справа № 9104/20074/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області на постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести перерахунок пенсії,-
ОСОБА_1 21.06.2011 року звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області в якому просив визнати неправомірними дії відповідача, зобов'язати останнього провести перерахунок пенсії за віком у відповідності до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2011 року із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2010 рік.
Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 липня 2011 року (прийнятою в порядку скороченого провадження) позов задоволено, визнано дії управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області неправомірними, зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.01.2011 року із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні для призначення пенсії за 2010 рік, з урахуванням виплачених сум.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області оскаржило його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального права, зокрема ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і не взято до уваги Рішення Конституційного Суду України за №10-рп від 22 травня 2008 року.
На підставі вище викладеного просить відмовити позивачу в задоволені позовних вимог та скасувати постанову суду першої інстанції.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 призначена пенсія по віку та продовжує працювати.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано не конституційними положення підпунктів 6, 10 пункту 35 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2008 року, якими було змінено редакцію ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо встановлення процедури перерахунку пенсійного забезпечення.
Конституційний Суд України визнав, що зупинення та обмеження Законом України «Про державний бюджет» дії інших законів щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Відповідно до ч. З ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін в до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними; є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Положення підпункту підпунктів 6, 10 пункту 35 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Враховуючу вище наведене суд першої інстанції прийшов до висновку, про зобов'язаня відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.01.2011 року із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні для призначення пенсії за 2010 рік, з урахуванням виплачених сум.
Однак висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог колегія суддів вважає помилковим.
Перерахунок пенсії у зв'язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України та страхового стажу, регулюється ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка передбачає, що у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії проводиться не раніш як через 2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсій здійснюється із заробітної плати (доходу) з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону.
Така редакція існує після визнання неконституційними змін, внесених підпунктом «б» підпункту 10 пункту 35 Розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-6 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнаних такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
Скасовані зміни надавали можливість перерахувати пенсію із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.
Аналіз відновленої (діючої) норми абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» свідчить, що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу) з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Тобто, правила ч. 1 ст. 40 вище згаданого Закону при перерахунку пенсії, застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу за який може бути обчислена заробітна плата (дохід). Частина 1 статті 40 згаданого Закону передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата(дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року, незалежно від перерв та за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-12 та Закон України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» № 1058 від 09 липня 2003 року. З огляду на зазначене та керуючись положеннями принципу законності ст. 9 КАС України приписи постанови № 530 від 28 травня 2008 року не можуть застосовуватися до спірних правовідносин.
З урахуванням зазначеного, правові підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні відсутні. Останній із наведених показників застосовується виключно для призначення пенсії, застосування його для перерахунку є безпідставним.
З огляду на це суд апеляційної інстанції вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, бо така прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а в задоволенні позовних вимог відмовити.
Керуючись ст. 160, ч. 10 ст. 183-2, ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області - задовольнити, постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 липня 2011 року у справі № 2а-4082/11 - скасувати, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
Н.В. Ільчишин