Справа: № 810/2964/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Федотов І.В.
Іменем України
01 липня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,
при секретарі - Трегубенко Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізична особа-підприємець ОСОБА_2 з позовом до Управління пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області про визнання протиправною та скасування вимоги від 11.04.2013 № Ф 325, скасування рішення від 11.04.2013 № 256 про застосування штрафних санкцій за неподання звітності., -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області (далі-відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги від 11.04.2013 № Ф 325, скасування рішення від 11.04.2013 № 256 про застосування штрафних санкцій за неподання звітності.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, що зареєстрована виконавчим комітетом Славутицькою міської ради Київської області.
У той же час, позивач є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням від 15.01.2003, яке міститься в матеріалах справи.
У квітні 2013 року на адресу позивача надійшла вимога Управління пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області від 11.04.2013 № Ф 325 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з липня по червень 2012 року у розмірі 2316,56 грн.
Вимога обґрунтована тим, що на думку відповідача, оскільки пенсія позивачу призначена відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то він не звільняється від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування до досягнення ним пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а відтак, позивач зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальних підставах.
Крім того, 11.04.2013 відповідачем прийнято рішення № 256 про застосування штрафних санкцій за неподання звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким нараховано позивачу штрафні санкції за неподання звітності у розмірі 170,00 грн.
Вказане рішення обґрунтоване тим, що відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач зобов'язаний щорічно звітувати до пенсійного фонду щодо нарахування та сплати єдиного внеску.
Вважаючи вказані вимогу та рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», позивач звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки є пенсіонером та отримує пенсію за віком.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була призначена пенсія за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту - Закон № 2464-VI).
6 серпня 2011 року набрала чинності частина 4 статті 4 Закону № 2464-VI, відповідно до якої особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті (тобто фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування), які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За таких обставин, посилання апелянта на те, що до позивача не може бути застосовано положення ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI, оскільки він не досяг 60-річного віку є безпідставними, оскільки вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що позивач у відповідності до ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» уклав з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач звільнений від обов'язкової сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
.
Головуючий суддя Федотов І.В.
Судді: Ісаєнко Ю.А.
Оксененко О.М.