01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26
"07" липня 2014 р. Справа № 911/1736/14
Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Баришівського міжрайонного прокурора в інтересах держави
до 1) Бзівської сільської ради Баришівського району
2) ОСОБА_1
про визнання незаконним та скасування рішення і визнання недійним договору
Представники:
від прокуратури:не з'явилися
від відповідача 1:не з'явилися
від відповідача 2:не з'явилися
Баришівський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави до Бзівської сільської ради Баришівського району та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення X сесії У скликання Бзівської сільської ради Баришівського району «Про затвердження проекту землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки під розміщення спортивно-оздоровчого комплексу» і визнання недійсним з моменту укладення договору оренди земель водного фонду та рекреаційного призначення від 07.10.2009 р. між Бзівською сільською радою в особі голови Бзівської сільської ради та ОСОБА_1
В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на те, що оспорювані рішення та договір оренди суперечать вимогам чинного водного законодавства України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.05.2014 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 29.05.2014 р.
29.05.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від прокуратури надійшов супровідний лист № 1047вих-14 від 28.05.2014 р. (вх. № 10191/14 від 29.05.2014 р.), до якого додано документи по справі.
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.05.2014 р., за клопотанням представника прокуратури, продовжено строк розгляду спору у справі № 911/1736/14 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 07.07.2014 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників відповідачів і неналежним виконанням сторонами вимог суду.
До господарського суду Київської області від Бзівської сільської ради Баришівського району надійшло клопотання № 02-31/139 від 02.07.2014 р. (вх. № 13025/14 від 07.07.2014 р.), у якому остання зазначає те, що договір оренди земель водного фонду був укладений між органом місцевого самоврядування і фізичною особою та просить суд відмовити у задоволення позову і слухати справу за відсутності її представника.
07.07.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшли заперечення на позовну заяву б/н від 01.07.2014 р. (вх. № 13024/14 від 07.07.2014 р.), у яких останній зазначає, що прокуратурою проводилася перевірка щодо ПП ОСОБА_2, а не щодо ОСОБА_1, договір оренди земель водного фонду та рекреаційного призначення, який оскаржується, укладений між Бзівською сільською радою Баришівського району та громадянином України ОСОБА_1 і ним було виготовлено проект землеустрою про відведення земельної ділянки для громадських потреб у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.
Представники сторін у судове засідання 07.07.2014 р. не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, прокуратурою вимог суду не виконано.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, в свою чергу відповідно до вимог ст.ст. 1, 41, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у ст. 3 Господарського кодексу України.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також з огляду на приписи ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та у випадках передбачених ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Згідно з ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Перелік справ, підвідомчих господарським судам, визначено ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, зокрема ними є: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу.
Враховуючи вищезазначене вбачається, що справи, які віднесені до підвідомчості господарських судів кваліфікуються за сукупністю предметного та суб'єктивного критеріїв.
З матеріалів справи вбачається, що оспорюваним рішенням Бзівської сільської ради Баришівського району «Про затвердження проекту землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки під розміщення спортивно-оздоровчого комплексу» затверджено проект землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки для громадських потреб (культурно-масового та спортивно-оздоровчого відпочинку) на території АДРЕСА_1 та надано громадянину ОСОБА_1 в оренду згідно проекту землеустрою земельну ділянку площею 1, 5 га для громадських потребу (культурно-масового та спортивно-оздоровчого відпочинку) в АДРЕСА_1 на території Бзівської сільської ради (в межах населеного пункту) терміном на 49 років.
На виконання та на підставі вищезазначеного рішення, 07.10.2009 р. між Бзівською сільською радою Баришівського району Київської області та громадянином України ОСОБА_1 укладено договір оренди земель водного фонду та рекреаційного призначення, відповідно до якого об'єкт передається в оренду з метою використання земель прибережної захисної смуги та водойми для культурно-масового та спортивно-оздоровчого відпочинку.
Таким чином, з вищевказаних оспорюваних рішення та договору, а також наявних у матеріалах справи документів вбачається, що спірні правовідносини виникли між органом місцевого самоврядування та громадянином України з приводу оренди земельної ділянки для громадських потреб (культурно-масового та спортивно-оздоровчого відпочинку).
Будь-яких доказів того, що договір оренди земель водного фонду та рекреаційного призначення від 07.10.2009 р. був укладений для здійснення підприємницької діяльності суду не надано.
Отже, суд приходить до висновку, що в порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України прокуратурою не надано беззаперечних і належних доказів та не доведено, що між учасниками правочину виникли правовідносини, що мають господарський характер.
За таких обставин, враховуючи те, що стороною у спірних правовідносинах є громадянин України ОСОБА_1, а прокуратурою не доведено, що ОСОБА_1 у даних правовідносинах витупає як суб'єкт підприємницької (господарської) діяльності та те, що спір виник внаслідок господарських відносин, суд дійшов висновку, що даний спір непідвідомчий господарському суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Приймаючи до уваги вищенаведене, з огляду на те, що даний спір непідвідомчий господарському суду, суд вважає за необхідне застосувати положення п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та припинити провадження у даній справі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження у справі № 911/1736/14 за позовом Баришівського міжрайонного прокурора в інтересах держави до Бзівської сільської ради Баришівського району та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення і визнання недійним договору припинити.
2. Копію даної ухвали направити учасника провадження у справі.
Суддя Т.В. Лутак