ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/12615/14 08.07.14
За позовом Дочірнього підприємства «Фірма Альтфатер Київ»
До Приватного акціонерного товариства «Київська фасувально-картонажна
фабрика»
Про стягнення 5 032,87 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
від позивача Гаврилюк М.Д. - по дов. № 584 від 22.01.2009
від відповідача не з'явився
Суть спору :
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Дочірнього підприємства «Фірма Альтфатер Київ» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Київська фасувально-картонажна фабрика» 5 037,87 грн. заборгованості, з яких: 4 000,00 грн. основного боргу, 467,27 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 565,60 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору поставки № 03/2 від 21.01.2011.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2014 порушено провадження у справі № 910/12615/14 та призначено справу до розгляду на 08.07.2014.
Позивач в судовому засіданні 08.07.2014 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судове засідання 08.07.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 25.06.2014 не виконав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 25.06.2014 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: м. Київ, вул. Волинська, 40, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 07.07.2014 є місцезнаходженням відповідача.
Відповідач ухвалу суду від 25.06.2014, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 02.07.2014, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.
В судовому засіданні 08.07.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
21.01.2011 між Дочірнім підприємством «Фірма Альтфатер Київ» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Київська фасувально-картонажна фабрика» (покупець) було укладено договір поставки № 03/2 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця макулатуру та поліетилен к/в (колишнього вживання) високого тиску, стейч-плівку к/в (в подальшому товар). Покупець зобов'язується прийняти товар в порядку та строки, визначені Інструкціями №№ П-6 від 15.06.1965р. та П-7 від 25.04.1966 та сплатити товар в розмірі та строки, визначені даним договором.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 4 000,00 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховані збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 467,27 грн. та 3% річних в сумі 565,60 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до п. 2.2. договору ціни на товар узгоджені на момент поставки та зазначені у специфікаціях, яка є невід'ємною частиною договору, або в доданих видаткових накладних.
З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 110 979,00 грн., що підтверджується наступними накладними, які підписані та скріплені печатками обох сторін:
№ 13111/03/2 від 28.02.2011 на суму 9 406,25 грн.,
№ 13112/03/2 від 28.02.2011 на суму 10 121,00 грн.,
№ 14192/03/2 від 31.03.2011 на суму 28 406,00 грн.,
№ 15261/03/2 від 30.04.2011 на суму 24 038,00 грн.,
№ 15260/03/2 від 30.04.2011 на суму 16 168,25 грн.,
№ 16371/03/2 від 31.05.2011 на суму 22 839,50 грн.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 2.3. договору передбачено, що оплата проводиться згідно договору або виставленого рахунку на умовах: оплата протягом 3 банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Проте, як свідчать матеріали справи відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить за обґрунтованими розрахунками позивача, що не оспорені відповідачем, 4 000,00 грн.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 4 000,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 467,27 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 565,60 грн. - 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 467,27 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 565,60 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Дочірнього підприємства «Фірма Альтфатер Київ» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київська фасувально-картонажна фабрика» (м. Київ, вул. Волинська, 40, код ЄДРПОУ 02132384) на користь Дочірнього підприємства «Фірма Альтфатер Київ» (м. Київ, просп. Повітрофлотський, 72, код ЄДРПОУ 25280118) 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 467 (чотириста шістдесят сім) грн. 27 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 565 (п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 60 коп. - 3% річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Повне рішення складено 10.07.2014.
СуддяВ.В.Сівакова