ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/8333/14 01.07.14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійний центр»
До Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»
Про зобов'язання вчинити дії
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
від позивача Старик В.М. - по дов. № б/н від 29.04.2014
від відповідача Оніщук В.М. - по дов. № 330/11.5.2 від 05.08.2013
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійний центр» про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» перерахувати суму кредитних коштів у розмірі 3 146 774,15 грн. за заявками про надання кредитних коштів № 498/1-б від 28.03.2014, № 505/1-б від 14.04.2014 та № 511-б від 30.04.2014 на підставі кредитного договору № 10-0604/150к-07 від 25.04.2007.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2014 порушено провадження у справі № 910/8333/14 та призначено її до розгляду на 22.05.2014.
Відповідач у поданому 22.05.2014 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує з наступних підстав. Договором кредитування передбачено, що банк зобов'язується надати кредит не пізніше 30.04.2014 на підставі письмової заявки за умови виконання позивачем своїх зобов'язань у повному обсязі. надання кредиту може здійснюватись окремими частинами, розмір яких визначається у заявці. Надання кредиту здійснюється у строки, зазначені в заявці, за умови що заявка подана до банку щонайменше за 2 банківські дні до передбаченої дати отримання кредиту. Заявки про надання кредитних коштів № 498/1-б від 28.03.2014, № 505/1-б від 14.04.2014 та № 511-б від 30.04.2014 позивач направив відповідачу поштою лише 28.04.2014 та отримані банком 05.05.2014. За умовами кредитного договору позивач має повернути кредит не пізніше 30.04.2014. На день отамання банком заявок позивачем вже були порушені умови кредитного договору та невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту та обліковується прострочена заборгованість. Відповідачем було надіслано позивачу вимогу № 2987/1-2 від 07.05.2014 про повернення суми кредиту, яка позивачем залишена без виконання. Банк має право не виконувати заявки про надання кредитних коштів, якщо існує факт невиконання умов договору позивачем. Стосовно отриманої відповідачем 28.04.2014 заявки № 511-б від 25.04.2014 зазначає, що пунктом 4.3.44. кредитного договору передбачено, що позивач зобов'язаний в строк до 01.04.2014 забезпечити надання належним чином оформлених документів на право користування земельною ділянкою, на якій розташовані нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Григорія Сковороди, 21/16, які належать на праві власності ТОВ «Кріейтор». Дане зобов'язання позивачем виконано не було. Невиконання умов вказаного пункту кредитного договору вважається несприятливою подією, тому листом № 2825/1-2 від 28.04.2014 відповідач повідомив позивача про відмову у виконанні заявки № 511-б від 25.04.2014. Відповідач вважає, що правомірно відмовив у надання кредитних коштів.
Позивач в судовому засіданні 22.05.2014 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судовому засіданні 22.05.2014 проти задоволення позовних вимог заперечував.
В судовому засіданні 22.05.2014 на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 05.06.2014.
Позивачем 05.06.2014 до відділу діловодства суду подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить
- зобов'язати Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» перерахувати суму кредитних коштів у розмірі 1 000 000,00 грн. за заявками про надання кредитних коштів № 498/1-б від 28.03.2014, № 505/1-б від 14.04.2014 та № 511-б від 30.04.2014 на підставі кредитного договору № 10-0604/150к-07 від 25.04.2007 з подальшим перерахуванням вказаної суми грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортний дім» без застосування Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» на свою користь процедури договірного списання вказаної суми грошових коштів з поточних рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійний центр»;
- зобов'язати Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» перерахувати суму кредитних коштів у розмірі 1 500 000,00 грн. за заявками про надання кредитних коштів № 498/1-б від 28.03.2014, № 505/1-б від 14.04.2014 та № 511-б від 30.04.2014 на підставі кредитного договору № 10-0604/150к-07 від 25.04.2007 з подальшим перерахуванням вказаної суми грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «УСВТ-Фісад» без застосування Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» на свою користь процедури договірного списання вказаної суми грошових коштів з поточних рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійний центр»;
- зобов'язати Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» перерахувати суму кредитних коштів у розмірі 646 774,15 грн. за заявками про надання кредитних коштів № 498/1-б від 28.03.2014, № 505/1-б від 14.04.2014 та № 511-б від 30.04.2014 на підставі кредитного договору № 10-0604/150к-07 від 25.04.2007 з подальшим перерахуванням вказаної суми грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудконтракт» без застосування Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» на свою користь процедури договірного списання вказаної суми грошових коштів з поточних рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійний центр».
В судовому засіданні 05.06.2014 на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 26.06.2014.
Відповідач у поданому 24.06.2014 до відділу діловодства суду відзиві заперечує проти прийняття до провадження заяви позивача про уточнення позовних вимог.
В судовому засіданні 26.06.2014 на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 01.07.2014.
Судом відмовлено в прийняті до розгляду поданої 05.06.2014 позивачем заяви про уточнення позовних вимог з огляду на наступне
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.
Як вбачається з матеріалів справи - протоколу судового засідання від 22.05.2014, суд в судовому засіданні вже заслухав позовні вимоги позивача та заперечення відповідача, вказане свідчить про те, що суд розпочав розгляд спору по суті.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
З поданої заяви вбачається, що фактично позивачем одночасно змінено і підстави і предмет позову.
Відповідно до п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 81 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.
В судовому засіданні 01.07.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
05.04.2007 між Закритим акціонерним товариством «Внєшторгбанк» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Металургійний центр» (позичальник) було укладено договір про надання не відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/150к-07 (далі - кредитний договір).
23.04.2010 між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Металургійний центр» (позичальник) було укладено договір № 4 згідно якого кредитний договір викладено в новій редакції.
Відповідно до п. 1.1. кредитного договору банк на умовах цього договору зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної відкличної кредитної лінії в сумі 6 000 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит не пізніше 22.10.2010, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені даним договором.
Згідно з п. 1.1.1. кредитного договору кредит надається в межах ліміту кредитування, відповідно до наступного графіку:
Період дії ліміту кредитування 23.04.2010 - 22.10.2010. Розмір ліміту кредитування 6 000 000,00 доларів США.
Згідно з п. 1.1.2. кредитного договору позичальник зобов'язався повернути кредит, відповідно до наступного графіку погашення:
Період повернення частини кредиту - 22.10.2010. Сума кредиту, що підлягає поверненню - сума, що перевищує 0,00 доларів США.
31.01.2014 укладено договір № 23 про внесення змін до кредитного договору.
Так, п. 1.1. викладено в наступній редакції: банк на умовах цього договору зобов'язується надати позичальнику кредит в сумі 6 000 000,00 доларів США та 306 141 000,00 грн., а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит не пізніше 30.04.2014, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені даним договором.
Згідно з п. 1.1.1. кредитного договору в редакції договору № 23 від 31.01.2014 кредит надається у вигляді мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії в межах ліміту кредитування з 22.05.2012 по 30.04.2014.
Згідно з п. 1.1.2. кредитного договору в редакції договору № 23 від 31.01.2014 позичальник зобов'язався повернути кредит до 30.04.2014 (включно).
Пунктом 1.2. договору визначено цільове використання кредиту - реконструкція будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Івана Лепсе, будинок 6 та поповнення оборотних коштів.
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач неодноразово звертався до відповідача із заявками про надання залишку кредиту в розмірі 3 146 000,00 грн., проте відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 2.1. кредитного договору надання кредиту позичальнику здійснюється у безготівковій формі на підставі письмової заявки позичальника за формою додатку № 1, далі - заявка, в межах ліміту кредитування, що діє на дату подання заявки, шляхом перерахування коштів на рахунок Позичальника № 26003301009991 у Відділенні «Київська регіональна дирекція» ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767 (або за іншими реквізитами, що вказані в заявці) за умови виконання позичальником своїх зобов'язань у повному обсязі та додержання всіх умов надання кредиту, встановлених цим договором.
Надання кредиту може здійснюватись окремими частинами, розмір яких визначається позичальником та зазначається у заявці, в межах ліміту кредитування.
В матеріалах справи наявні копії наступних заявок № 498/1-б від 28.03.2014, № 505/1-б від 14.04.2014 та № 511-б від 25.04.2014.
Наявні в матеріалах справи копії опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку № 6564 свідчать, що зазначені вище заявки позивачем були відправленні відповідачу одночасно 28.04.2014.
Копію заявки № 511-б від 25.04.2014 було вручено відповідачу 28.04.2014 нарочно та зареєстровано останнім за № 2906/1-1, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції банку.
Належних доказів того, що заявки № 498/1-б від 28.03.2014 та № 505/1-б від 14.04.2014 було вручено або надіслано відповідачу раніше ніж 28.04.2014 не подано.
Згідно з п. 2.2. кредитного договору надання кредиту здійснюється у строки, зазначені в заявці, за умови, що заявка подана позичальником до банку щонайменше за 2 (два) банківські дні до передбачуваної дати отримання позичальником кредиту.
Відповідно до п. 4.3.44. кредитного договору в редакції договору № 23 від 31.01.2014 позичальник зобов'язаний в строк до 01.04.2014 (включно) забезпечити надання належним чином оформлених документів на право користування земельною ділянкою, на якій розташовані нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Григорія Сковороди, 21/16, які належать на праві власності ТОВ «Кріейтор».
Згідно з п. 5.1.15. кредитного договору в редакції 23 від 31.01.2014 несприятливою подією вважається невиконання та/або неналежне виконання позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених п.п. 4.3.14.-4.3.20., п.п. 4.3.23.- 4.3.25., п.п. 4.3.34., п.п. 4.3.35., п.п. 4.3.37., п.п. 4.3.38, пп. 4.3.39., п.п. 4.3.41., п.п. 4.3.43 - 4.3.57 цього договору.
Пунктом 2.3. кредитного договору визначено, що зобов'язання банку за цим договором є відкличними.
Відповідач листом № 2825/1-2 від 28.04.2014 відмовив позивачу в задоволенні заявки № 511-б від 25.04.2014 про надання кредитних коштів посилаючись на те, що позивач зобов'язання визначені пунктом 4.3.44. кредитного договору не виконав, що свідчить про наявність несприятливої події яка триває.
З матеріалів справи вбачається, що станом на день отримання відповідачем направлених позивачем заявок - 05.05.2014, позивачем порушені умови кредитного договору та не виконані зобов'язання щодо повернення банку кредиту у строк не пізніше 30.04.2014 (п. 1.1.2. кредитного договору).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу країни визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Умовами кредитного договору визначено, що надання кредиту можливе за умови належного виконання позивачем своїх зобов'язань.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Позивачем належними засобами доказування не доведено виконання своїх зобов'язань за кредитним договором в частині повернення кредиту в строк по 30.04.2014 та в частині надання в строк до 01.04.2014 документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою, на якій розташовані нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Григорія Сковороди, 21/16.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно відмовив в задоволенні заявки позивача про надання кредитних коштів в розмірі 3 146 000,00 грн.
Частина 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернулася до господарського суду з позовними вимогами про зобов'язання перерахувати кредитні кошти в розмірі 3 146 774,15 грн.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійний центр» є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 03.07.2014.
Суддя В.В.Сівакова