ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/6310/14 26.06.14
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес"
до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія"
про відшкодування шкоди 8 520,24 грн.
Суддя Стасюк С.В.
Представники сторін:
від позивача Сіняк Д.В. (дов. № 75 від 16.05.2014 року)
від відповідача не з'явився
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26 червня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес" (надалі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" (надалі по тесту - відповідач) про відшкодування шкоди 8 520,24 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2014 року порушено провадження у справі № 910/6310/14, розгляд справи призначено на 15.05.2014 року.
23.04.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 10.04.2014 року.
28.04.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов.
29.04.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року справу № 910/6310/14 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 910/6310/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 03.06.2014 року.
Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 року справу № 910/6310/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його поверненням з лікарняного.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/6310/14 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року.
Представники сторін в судове засідання 03.06.2014 року не з'явилися, вимоги ухвали суду від 15.05.2014 року виконали частково, про причини своєї неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи повідомлялись належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 року, розгляд справи було відкладено на 26.06.2014 року, у зв'язку з неявкою сторін та необхідністю подання додаткових доказів у справі.
У судовому засіданні 26.06.2014 року представник позивача надав усні пояснення по справі, в яких підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 26.06.2014 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення з відмітками про вручення.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, відповідач зареєстрований за адресою: 04070, м. Київ, вул. Констянтинівська, 56, офіс 13, на яку було відправлено ухвали суду у справі № 910/6310/14.
У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -
04 квітня 2012 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Брокбізнес" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 006-2002457/016НТ, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "Хонда", державний номер НОМЕР_2.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2013 року о 13:00 год. громадянин ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки "МАН", державний номер НОМЕР_1 по вул. Стратегічне шосе, 17, в м. Києві, не врахував безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки "Хюндай" державний номер НОМЕР_3, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 23.04.2013 року у справі № 3/752/2470/13.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "Хюндай" державний номер НОМЕР_3.
Відповідно до звіту № 643 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу вартість відновлювального ремонту автомобіля "Хюндай" державний номер НОМЕР_3 в результаті його пошкодження при ДТП складає 8 644,02 грн.
Зазначена вище подія була визнана позивачем страховою, про що було складено страховий акт № 46941/1 від 30.04.2013 року.
Позивач здійснив виплату страхового відшкодування за договором страхування в розмірі 8 520,24 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4183 від 13.05.2013 року (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що цивільно-правова відповідальність за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автобуса автомобіля марки "МАН", державний номер НОМЕР_1 була застрахована Страховим товариством з додатковою відповідальністю "Гарантія", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/0642077.
Як стверджує позивач, до нього перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, в межах суми 8 520,24 грн., що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача 8 520,24 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/0642077 від 29.03.2013 року, який укладено між відповідачем забезпечено транспортний засіб "Toyota", державний номер НОМЕР_4.
Окрім того, відповідач у своєму відзиві на позов наголошує на тому, що позивач не має законних підстав для стягнення на суми страхового відшкодування в порядку регресу через те, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 не застрахована у Страховому товаристві з додатковою відповідальністю "Гарантія", а тому відсутні правові підстави для відшкодування завданої ним матеріальної шкоди.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Позивач звернувся з позовом про стягнення страхового відшкодування з відповідача та на підтвердження позовних вимог зазначає, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "МАН", державний номер НОМЕР_1 застрахована відповідачем, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/0642077.
Статтею 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції, яка діяла на момент укладення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/0642077 від 29.03.2013 року, було встановлено типи договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в залежності від умов, які ними передбачені, а саме:
- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);
- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);
- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).
Судом встановлено, що відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/0642077 від 29.03.2013 року (договір I типу), застраховано цивільно-правову відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніколсан" - власника транспортного засобу "Toyota", державний номер НОМЕР_4.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази які б підтверджували те, що цивільно-правова відповідальність власника автобусу автомобіля марки "МАН", державний номер НОМЕР_1 застрахована Страховим товариством з додатковою відповідальністю "Гарантія".
Відтак, із наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем не доведено того факту, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "МАН", державний номер НОМЕР_1 застрахована відповідачем згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/0642077, а відтак, судом не встановлено обов'язку відповідача щодо відшкодовування шкоди завданої гр. ОСОБА_3 при керуванні автомобіля марки "МАН", державний номер НОМЕР_1.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порушення приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини, а саме, наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданням збитків позивачу, а також обов'язок відповідача щодо відшкодування шкоди, завданої позивачу внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, що спричинило ДТП 29.03.2013 року о 13:00 год. по вул. Стратегічне шосе, 17, в м. Києві. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані матеріалами, які знаходяться у справі та нормами чинного законодавства України, а отже, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" задоволенню не підлягають.
Витрати з судового збору покладаються на позивача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 27.06.2014 року
Суддя С.В. Стасюк