Ухвала від 24.06.2014 по справі 2а-9336/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9336/11 Головуючий у 1-й інстанції: Прокулевич В.С. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

УХВАЛА

Іменем України

24 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Безименної Н.В.,

суддів - Кучми А.Ю. та Аліменка В.О.,

секретаря - Авраменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 березня 2014 року у справі поданням Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області про визнання відмови в перерахунку пенсії неправомірною та зобов'язання зробити перерахунок по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 березня 2014 року подання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про зміну способу та порядку виконання рішення суду задоволено, змінено спосіб і порядок виконання постанови Уманського міськрайонного суду від 22 листопада 2011 року у справі №2а-9336-2011 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області про визнання відмови в перерахунку пенсії неправомірною та зобов'язання зробити перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме змінивши в резолютивній частині постанови слово „виплатити" на „стягнути".

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні подання в повному обсязі. На думку апелянта, оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22.11.2011 року зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Умань та Уманському районі Черкаської області, здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України, від 28 лютого 1991 року, № 796-ХІІ, „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 1 березня 2011 року по 21 липня 2011 року, та виплатити її, з урахуванням виплачених коштів. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 18.09.2013 року зазначена постанова залишена без змін (а.с. 29-30).

З метою примусового виконання постанови суду було видано виконавчий лист та направлено його на виконання. Постановою державного виконавця від 25.10.2013 року відкрито виконавче провадження ВП № 40479522 (а.с. 41).

25.02.2014 року відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області звернувся до суду з поданням про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду.

Як вбачається з подання, в резолютивній частині взагалі не зазначено яким чином заявник просить змінити спосіб і порядок виконання рішення суду і лише в мотивувальній частині подання зазначає: шляхом зміни способу та порядку його виконання з зобов'язання виплатити нараховану суму на стягнення нарахованої суми.

За таких обставин Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови.

Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що задовольнивши подання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області шляхом заміни в резолютивній частині постанови слово „виплатити" на „стягнути", суд першої інстанції фактично змінив резолютивну частину ухвали, хоча в адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (ст. 198, 223 КАС України).

Відтак суд першої інстанції, задовольняючи подання про зміну способу виконання рішення, не звернув увагу та не врахував відмінності між позовною вимогою як обраним судом видом захисту порушених прав позивача від способу виконання судового рішення як одного з його заходів, чим змінив постанову суду по суті за відсутності на це процесуальних повноважень.

Крім того, частиною першою статті 263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.

Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.

З матеріалів справи вбачається, що виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Отже, виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що «захист порушеного права у судовому рішенні» і «спосіб виконання судового рішення» не є тотожними поняттями (процесуальними інститутами).

Аналіз оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про те, що суд першої інстанції, змінюючи спосіб виконання постанови суду, фактично змінив її суть, що належить до повноважень суду апеляційної або касаційної інстанції.

Наведена позиція також викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2014 року у справі № К/800/598/14.

З врахуванням наведеного, ухвала Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 березня 2014 року підлягає скасуванню, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні подання.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 199, 204, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області - задовольнити.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 березня 2014 року - скасувати та постановити нову, якою у задоволенні подання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про зміну способу та порядку виконання рішення суду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 27 червня 2014 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Аліменко В.О.

Попередній документ
39684611
Наступний документ
39684613
Інформація про рішення:
№ рішення: 39684612
№ справи: 2а-9336/11
Дата рішення: 24.06.2014
Дата публікації: 10.07.2014
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Київський апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі: