Справа: № 376/72/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Ярошенко С.М. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.
Іменем України
24 червня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Безименної Н.В.,
суддів: Кучми А.Ю. та Аліменка В.О.,
при секретарі Авраменко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 23 січня 2014 року у справі за заявою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії , -
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 23 січня 2014 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про зміну способу і порядку виконання рішення суду відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову, якою заяву задовольнити. На думку апелянта, оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з таких підстав.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Сквирського районного суду Київської області від 23 січня 2014 року зобовязано управління Пенсійного Фонду України у Сквирському районі Київської області провести нарахування та виплату позивачу щомісячного підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 23.12.2010 року по 18.06.2011 року, з врахуванням вже виплачених за цей період коштів.
За приписами пункту другого частини четвертої статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України).
Аналіз резолютивної частини постанови Сквирського районного суду та синтез наведених процесуальних норм дають підстави зробити висновок про те, що зобов'язання, покладені на відповідача цим судом, є позовними вимогами як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, які суд задовольнив.
За таких обставин представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у своїй заяві просить змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови. Хоча в адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (ст. 198, 223 КАС України).
Частиною першою статті 263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Як вбачається в наведеної норми, та вірно встановлено судом першої інстанції, суд може змінити спосіб виконання рішення в ході саме примусового виконання судового рішення і лише у виняткових випадках.
Крім того, підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.
З матеріалів справи вбачається, що виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Отже, виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції.
Наведена позиція також викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2014 року у справі № К/800/598/14.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про зміну способу виконання рішення суду.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212 та 254 КАС України, колегія
суддів, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 23 січня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 27 червня 2014 року.
Головуючий суддя: Н.В. Безименна
Судді: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Головуючий суддя Безименна Н.В.
Судді: Кучма А.Ю.
Аліменко В.О.