Справа: № 826/18683/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Васильченко І.П.
Суддя-доповідач: Безименна Н.В.
Іменем України
24 червня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Безименної Н.В.,
суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,
при секретарі Авраменко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сав-Дістрибьюшн" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сав-Дістрибьюшн" про застосування заходів реагування , -
У листопаді 2013 року Інспекція з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області звернулася в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн», в якому просила застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) шляхом заборони реалізації товарів ТОВ "Сав-Дістрибьюшн" споживачам.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. На думку апелянта, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, відповідач посилається на те, що суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків про наявність правових підстав для застосування до відповідача заходів реагування та задоволення позовних вимог.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати та постановити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.
У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З матеріалів справи вбачається, що 06.11.2013 року начальником Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області прийнято наказ № 299 (а.с. 16) щодо проведення позапланової перевірки з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів у магазинах «Фокстрот» ТОВ «Сав-Дістрибьюшн». Зазначений наказ був прийнятий на підставі ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, Згоди Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів України від 05.11.2013 року № 5090-2-7/6, листа Генеральної прокуратури України від 21.10.2013 року № 07/1/3-16314-13, звернення народного депутата України Бойко В.Б. від 11.10.2013 року № 216-к.
За результатами проведеної перевірки Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області складено акт від 06.11.2013 року № 000527 (а.с. 18-21), відповідно до зазначеного Акту позивачем виявлено ряд порушень, а саме в торгівельному залі в реалізації з наявністю цінників знаходився товар який не мав відповідного маркування про найменування та місцезнаходження виробника (на іноземні мові зазначена лише країна походження), дати виготовлення. Також були виявлені товари які, надійшли до реалізації без документів, передбачених законодавством, які засвідчують якість та безпеку.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.
Статтею 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.
У разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам та одночасно становить серйозний ризик, орган ринкового нагляду вживає обмежувальних (корегувальних) заходів, передбачених частиною першою статті 28 цього Закону.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», якщо орган ринкового нагляду встановив, що продукція становить серйозний ризик, він невідкладно вимагає відповідно до методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої Кабінетом Міністрів України, від відповідного суб'єкта господарювання вилучити таку продукцію з обігу та/або
відкликати її чи забороняє надання такої продукції на ринку.
У разі якщо органом ринкового нагляду за результатами аналізу повідомлення відповідного суб'єкта господарювання про виконання ним рішення про усунення невідповідності продукції встановленим вимогам та/або перевірки стану виконання суб'єктом господарювання цього рішення, проведених відповідно до статті 34 цього Закону, встановлено, що невідповідність продукції встановленим вимогам не усунено або усунено частково, орган ринкового нагляду відповідно до затвердженої Кабінетом Міністрів України методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів вживає таких обмежувальних (корегувальних) заходів: обмеження, заборона надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу, відкликання продукції.
Відповідно до ст. 33 зазначеного Закону, яка регулює порядок прийняття рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, обмежувальні (корегувальні) заходи запроваджуються відповідними рішеннями органів ринкового нагляду.
Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, внесення змін до таких рішень чи їх скасування приймаються керівниками органів ринкового нагляду або їх заступниками відповідно до їх повноважень, визначених законами України.
Будь-який захід щодо обмеження чи заборони надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу чи її відкликання, що вживається відповідно до цього Закону або Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", має бути пропорційним рівню загрози відповідної продукції суспільним інтересам. У рішенні про застосування обмеження чи заборону надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу чи її відкликання мають бути зазначені підстави його застосування.
До прийняття рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів орган ринкового нагляду надає (надсилає) суб'єкту господарювання, щодо якого передбачається прийняти рішення, проект відповідного рішення з пропозицією надати в письмовій формі свої пояснення, заперечення до проекту рішення, інформацію про вжиття ним заходів, спрямованих на запобігання або уникнення ризиків суспільним інтересам, усунення невідповідності продукції, що є предметом проекту рішення, встановленим вимогам.
Суб'єкт господарювання, якого стосується проект рішення, має право надати (надіслати) органу ринкового нагляду свої пояснення, заперечення та/або інформацію до проекту такого рішення протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту. Цей строк може бути продовжено органом ринкового нагляду за обґрунтованим клопотанням відповідного суб'єкта господарювання.
До своїх пояснень, заперечень та/або інформації суб'єкт господарювання може додавати документи чи їх копії, що обґрунтовують його позицію та підтверджують наведені ним дані.
Пояснення, заперечення та інформація до проекту рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, надані (надіслані) суб'єктом господарювання, підлягають обов'язковому розгляду органом ринкового нагляду та зберігаються в органі ринкового нагляду.
Крім того, статею 26 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про захист прав споживачів» спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів надано право забороняти суб'єктам господарювання реалізацію споживачам продукції:
а) на яку відсутні документи, що засвідчують її відповідність вимогам нормативних документів;
б) на яку в нормативно-правових актах та нормативних документах встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки життя, здоров'я, майна споживачів та охорони навколишнього природного середовища, якщо продукцію внесено до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, але яка не має сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання відповідності);
в) ввезеної на територію України без документів, які підтверджують її належну якість;
г) на яку строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких минув;
ґ) яка є фальсифікованою;
Також, відповідно до пунктів 2 Положення про порядок припинення (заборони) господарюючими суб'єктами відвантаження, реалізації (продажу) і виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів (далі - Положення), затвердженого Постановою Верховної Ради України від 25.01.1995 р. №26/95-ВР, рішення про припинення (заборону) господарюючим суб'єктом відвантаження, реалізації (продажу) і виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів, приймається з метою запобігання порушенням прав споживачів на безпеку, належну якість товарів (робіт, послуг) та на необхідну, доступну і достовірну інформацію про товари, а також заподіянню шкоди цими товарами (роботами, послугами) життю, здоров'ю, майну споживачів чи навколишньому природному середовищу.
Згідно з п.п. а) п. 3 вказаного Положення рішення про припинення (заборону) відвантаження, реалізації (продажу) товарів, виконання робіт і надання послуг приймається службовою особою державного органу у справах захисту прав споживачів у разі виявлення безпосередньо під час перевірки діяльності господарюючого суб'єкта сфери торгівлі, громадського харчування і послуг товарів, робіт, послуг, якість яких не відповідає вимогам нормативних документів.
Зазначеним Положенням передбачено, що рішення службової особи оформляється у вигляді припису, який є невід'ємною частиною акта перевірки. Форма акта затверджується Державним комітетом України у справах захисту прав споживачів.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що до компетенції адміністративного суду відносяться спори щодо застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням. Водночас у даному випадку, заборона реалізації продукції може бути вжито безпосередньо посадовими особами Інспекції відповідно до повноважень, визначених законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з даного адміністративного позову, Інспекція з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області звертається до суду в порядку п. 5 ч. 1 ст. 183 - 2 КАС України та просить заборонити відповідачу реалізацію споживачам товарів згідно переліку.
Разом з тим, п. 5 ч. 1 ст. 183-2 КАС України передбачено застосування скороченого провадження в адміністративних справах щодо застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням.
Однак, позивач звертаючись до суду на підставі зазначеної норми КАС України не зазначає, якою саме правовою нормою законодавства України закріплено виключне право суду на застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді заборони реалізації продукції на ринку, в той час як, відповідно до Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», який містить спеціальні правові норми щодо вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та Закону України «Про захист прав споживачів» заявлений у позові обмежувальний захід (заборона надання продукції на ринку) може бути вжитий керівниками органів ринкового нагляду або їх заступниками відповідно до їх повноважень, визначених законом.
Отже, прийняття рішень про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) шляхом заборони реалізації товарів є безпосередньою компетенцією Інспекції з питань з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області і не потребує рішення суду.
Крім того, колегія суддів зазначає, що жодного розпорядчого документу щодо вжиття органом державного нагляду (контролю) заходів реагування, по результатам проведеної позивачем перевірки, видано не було.
Таким чином, висновки Окружного адміністративного суду м. Києва не відповідають обставинам справи, постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню з постановленням нової про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн» - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2014 року - скасувати та постановити нову, якою у задоволенні позову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сав-Дістрибьюшн" про застосування заходів реагування - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст виготовлено 27 червня 2014 року.
Головуючий суддя: Н.В. Безименна
Судді: В.О. Аліменко
А.Ю. Кучма
Головуючий суддя Безименна Н.В.
Судді: Кучма А.Ю.
Аліменко В.О.