15 листопада 2006 року м. Київ
суддів: Бутенка В.І.,
Сороки М.О. (доповідача),
Горбатюк С.А.,
Лиски Т.О.,
Панченка О.І.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на дії посадових осіб Приморського районного суду м. Одеси,
встановила:
У травні 2004 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на дії посадових осіб Приморського районного суду м. Одеси.
Свої вимоги мотивувала тим, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа № 2051 за її позовом. Скаржниця звернулась до зазначеного суду із заявами від 13.08.2003 р., 29.08.2003 р., 03.09.2003 р., 15.09.2003 р., 22.09.2003 р., в яких просила не направляти вказану цивільну справу до Верховного Суду України, оскільки в ній немає всіх документів, та вказала на неправильність опису справи. Ухвалою Приморського районного суду від 5 вересня 2003 року суддя Головченко О.М. відмовила у задоволенні вказаних заяв, оскільки підстав для не направлення справи до Верховного Суду України не було. ОСОБА_1 просила визнати зазначені дії судді неправомірними.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 6 липня 2004 року в прийнятті скарги відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить судове рішення скасувати.
Відмовляючи у прийнятті скарги, суд виходив з того, що Конституцією України передбачено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється. Рішення суду, дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя, що пов'язані з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях, зверненням рішень до виконання тощо, можуть оскаржуватись в апеляційному та касаційному порядку, а не в інший суд першої інстанції, оскільки таке оскарження порушувало б принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом.
Як вбачається з матеріалів справи, скаржниця оскаржує дії судді, пов'язані з розглядом цивільної справи, тобто дії, що відносяться до сфери процесуальної діяльності судді. Тому висновок суду про те, що заяви, скарги щодо неправильності процесуальних дій судді чи суду не підлягають розглядові в суді першої інстанції, є вірними і узгоджуються із положеннями статей 126, 129 Конституції України та положеннями процесуальних законів.
Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України підстави для його обов'язкового скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Одеської області від 6 липня 2004 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді _________________ Бутенко В.І.
_________________ Сорока М.О.
_________________ Лиска Т.О.
_________________ Панченко О.І.