Справа № 169/379/14-ц
Провадження № 2/169/92/14
Категорія: 26
08 липня 2014 року смт. Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Турак О.В.
при секретарі Веремчук Л.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, що укладений між сторонами 20 травня 2007 року №001-02010-200507, у зв'язку з чим у відповідача станом на 20 березня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 1149.57 грн., яку позивач просив стягнути із відповідача, а також 243.60 грн. витрат по сплаті судового збору.
Представник позивача Духота І.В. у судове засідання не з'явився, однак у позовній заяві вказував, що позов підтримує повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просив справу розглядати у його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, подавши заяву від 08 липня 2014 року про розгляд справи за його відсутності, у якій просив застосувати строк позовної давності та відмовити позивачу у задоволенні позову у зв'язку з пропуском цього строку.
Враховуючи, що в дане судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги до задоволення не підлягають. При цьому суд виходив з наступного.
Судом встановлено, що 20 травня 2007 року між ТОВ КБ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №001-02010-200507, відповідно до якого відповідачу було надано кредит в сумі 938.56 грн., що складається із грошових коштів на придбання майна в сумі 838.00 грн. та на оплату страхового платежу у розмірі 100.56 грн., на строк 12 місяців з кінцевим терміном повернення до 19 травня 2008 року. За користування кредитом відповідач зобов'язався сплачувати кредитору проценти, виходячи із ставки 12% в рік, а також за ведення кредитної справи - сплачувати кредитору плату в розмірі 2,7 % в місяць (а. с. 3-5).
Позивач виконав умови договору, що стверджується меморіальним ордером від 21 травня 2007 року №16889878 (а. с. 11), та відповідачем не заперечується.
Відповідно до розрахунку позивача станом на 20 березня 2014 року утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 1149.57 грн., з яких заборгованість за сумою кредиту 827.33 грн., заборгованість за відсотками 43.50 грн., заборгованість за комісією 278.74 грн.
Останній платіж на виконання умов кредитного договору відповідач здійснив 21 травня 2008 року (а.с. 12).
Частина 1 ст. 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому згідно ч. 2 вказаної статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика", якщо інше не встановлено параграфом 2 "Кредит" і не випливає із суті кредитного договору.
Тому, відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 1149.57 грн. підлягали до задоволення, оскільки останній порушив умови кредитного договору, що виразилося у неналежному виконанні договірних зобов'язань, а саме - в простроченні платежів згідно з умовами договору та неповерненні кредитних коштів у визначений договором строк.
Представлені відповідачем квитанції про сплату боргу у 2007-2008 роках (а. с. 24-31) враховані позивачем у розрахунку та правильно віднесені як плату за пропуск платежів, оскільки відповідно до п. п. 2.8, 3.6 кредитного договору відповідач зобов'язувався щомісячно не пізніше 20 числа кожного місяця сплачувати кредитору рівними частинами суму грошових коштів у розмірі 110.00 грн., а в разі порушення строків сплати платежів - сплачувати на користь кредитора штрафні санкції у розмірі, визначеному, зокрема, п.6.5.1 кредитного договору. Пунктом 2.11 кредитного договору сторони погодили, що сума платежу спрямовується кредитором на погашення заборгованості в такому порядку: в першу чергу - штрафи та пені, в другу чергу - заборгованість по платі за ведення кредитної справи, в третю - заборгованість за нарахованими процентами, в четверту - заборгованість за кредитом. При цьому, в першу чергу погашається прострочена заборгованість, а потім поточна.
Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлена тривалість загальної позовної давності у три роки.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як передбачено ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Відповідно до п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк якого минув.
Виходячи із вищезазначеного, позовна давність по заявленій ПАТ «Дельта Банк» вимозі, враховуючи те, що останній платіж на виконання умов кредитного договору відповідач здійснив 21 травня 2008 року, сплила 22 травня 2011 року. З позовом про стягнення боргу ПАТ «Дельта Банк» звернувся в суд у 2014 році, тобто після спливу позовної давності.
Відповідач 08 липня 2014 року подав заяву про застосування строків позовної давності.
Позивач поновити строк позовної давності не просить, будь-яких поважних причин для поновлення строку позовної давності не наводить, а зазначення у п. 10.1 кредитного договору про те, що він діє до повного виконання позичальником зобов'язань за цим договором, не є строком його дії, оскільки за змістом ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Відповідно до п. 1.2 кредитного договору кредит надавався на строк 12 місяців, з кінцевим терміном повернення та сплати всіх плат не пізніше ніж 19 травня 2008 року.
Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з пропуском строків позовної давності.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України підстави для стягнення з відповідача витрат по сплаті судового збору в сумі 243.60 грн. відсутні.
На підставі викладеного, ст.ст. 256, 257, 267, 526, 530, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 11, 58-60, 88, 197, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд
У задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий /підпис/
Суддя Турійського районного суду О.В. Турак