02 липня 2014 р.Справа № 818/658/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.
суддів - Бартош Н.С., Донець Л.О.
за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року по справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Сумах до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У березні 2014 року управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (далі по тексу УПФУ в м. Сумах) звернулося до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) заборгованості в сумі 2.748 грн. 47 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що дана заборгованість становить суму фінансових санкцій, які було визначено у рішеннях УПФУ в м. Сумах № 690, № 691, № 692 від 18.03.2013 року та застосовано позивачем до ФОП ОСОБА_1 з посиланням на п.п. 3, 4, 5 ч. 9 ст. 106 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) в редакції, яка діяла до 1 січня 2011 року. Позивач зазначає, що вищезазначені рішення УПФУ в м. Сумах були оскаржені відповідачем - ФОП ОСОБА_1 в судовому порядку (справа № 818/2328/13) та за наслідками судового розгляду у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 відмовлено, що на переконання позивача є підставою для звернення до суду з відповідним адміністративним позовом про стягнення з відповідача заборгованості по штрафним санкціям загальна сума яких становить 2.748,47 грн.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року в задоволенні адміністративного позову УПФУ в м. Сумах відмовлено в повному обсязі.
Судове рішення мотивовано посиланням на безпідставність вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по фінансовим санкціям в сумі 2.748,47 грн., оскільки законодавчо визначені підстави для нарахування таких фінансових санкцій відсутні.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, УПФУ в м. Сумах в апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове судове рішення про задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши суддю - доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем 13.02.2004 року Виконавчим комітетом Сумської міської ради, 15.02.2004 взята на облік в УПФУ в Ковпаківському районі м. Суми (правонаступником якого являється відповідач). За період з 15.12.2004 по теперішній час перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується копіями свідоцтв про сплату єдиного податку (а.с. 35-41).
У березні 2013 року фахівцем УПФУ в м. Сумах проведено планову документальну перевірку ФОП ОСОБА_2, за результатами якої складено акт № 148/05-14 від 08.03.2013 року про результати планової перевірки ФОП ОСОБА_1 (номер ДРФО НОМЕР_1), яка використовує працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту), щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, за період з 15.12.2004 року по 31.01.2013 року (а.с. 50-58).
В ході перевірки встановлено, що позивачем за квітень-червень 2005 року не нараховано страхових внесків за ставкою 32,3% на фонд заробітної плати працівників, що і призвело до зниження сум фактичних витрат на оплату праці на загальну суму 555,01 грн. На дану суму донарахування відповідачем, відповідно до п.4 ч.9 ст.106 Закону № 1058-ІV (за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми), до ФОП ОСОБА_1 застосована фінансова санкція в розмірі 2.330,69 грн. (рішення ПФУ в м.Сумах №691 від18.03.2013р. - а.с. 6).
Також встановлено, що позивачем за квітень 2005 року, лютий та липень 2006 року занижено суми фактичних витрат на оплату праці на загальну суму 259,84 грн. На дану суму управлінням відповідно до п.3 ч.9 ст.106 Закону № 1058-ІV (за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), до ФОП ОСОБА_1 застосована фінансова санкція в розмірі 259,84 грн. (рішення ПФУ в м.Сумах № 690 від 18.03.2013р. - а.с.7).
Крім того, у зв'язку з тим, що позивачем в 2005 та 2006 роках до системи персоніфікованого обліку були подані недостовірні відомості по найманим працівникам (дані порушення були виявлені в ході перевірки) до ФОП ОСОБА_1, на підставі п. 5 ч.9 ст.106 Закону № 1058-ІV (за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), рішенням №692 від 18.03.2013 року (а.с.5) застосована фінансова санкція в розмірі 170,00 грн.
Судом встановлено, що після проведеної позивачем перевірки відповідачем було добровільно сплачено суму внесків в сумі 551 грн. 36 коп. (які не було своєчасно перераховано у 2005-2006 роках) про що свідчить копія квитанції від 27.03.2013 року (а.с.25).
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо відсутності законодавчо-визначених підстав щодо стягнення з відповідача заборгованості по фінансовим санкціям, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 4 ч. 9 ст. 106 Закону N 1058-IV (у редакції, що була чинною на час, за який донараховано страхові внески) передбачено випадки застосування фінансових санкцій виконавчими органами Пенсійного фонду до страхувальників, зокрема за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу) (п. 3); за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми (п. 4); за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п. 5).
Із набранням чинності з 01.01.2011 року п.п. "й" п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 року N 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон N 2464-VI) зі ст. 106 Закону N 1058-IV було виключено частину дев'яту.
Згідно з абзацом 5 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Колегія суддів погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо необгрунтованності позовних вимог УПФУ в м. Сумах зазначає, що заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і накладені штрафні санкції, які виникли за період 2005-2006 років, мають бути застосовані (стягнуті) і після 1 січня 2011 року, оскільки вони виникли в період дії п.п. 3, 4, 5 ч. 9 ст. 106 Закону N 1058-IV.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Законом України від 07.07.2011 року N 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» внесено зміни до ч. 15 ст. 106 Закону N 1058-IV, згідно з якими фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються. Нараховані органами ПФУ суми фінансових санкцій та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.
Враховуючи викладене, а також те, що суд першої інстанції у цій справі правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні відносини, апеляційна скарга УПФУ в м. Сумах задоволенню не підлягає.
Інші доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін на висновки колегії суддів не впливають.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 160, 167, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Сумах залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року - без змін.
Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова
Судді (підпис) Н.С. Бартош
(підпис) Л.О. Донець
Повний текст ухвали виготовлений і підписаний 07 липня 2014 року.