Провадження № 11-кп/793/345/14 Справа № 711/2954/13-к Категорія: п.п.1,12 ч.2 ст.115 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
04 липня 2014 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю: прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси у залі суду апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 квітня 2013 року про приведення у відповідність із КК України вироку Московського обласного суду від 29.10.2003 року у редакції касаційної ухвали Верховного Суду Російської Федерації від 10.02.2004 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Черкаси, із середньою технічною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засуджено за ч.4 ст.111, п.п. «а», «ж» ч.2 ст.105 КК Російської Федерації із застосуванням ч.3 ст.69 КК Російської Федерації на 15 років позбавлення волі у виправній колонії суворого режиму.
Міністерством юстиції України до Придніпровського районного суду м. Черкаси подано клопотання про приведення у відповідність із КК України вищенаведеного вироку Московського обласного суду від 29.10.2003 року щодо ОСОБА_8 .
Оскарженою ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 квітня 2013 року приведено у відповідність із КК України вирок Московського обласного суду від 29.10.2003 року з урахуванням ухвали Верховного суду Російської Федерації від 10.02.2004 року відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за ч.4 ст.111, п.п. «а», «ж» ч.2 ст.105 із застосуванням ч.3 ст.69 КК Російської Федерації на 15 років позбавлення волі у виправній колонії суворого режиму. Вирішено вважати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за ч.2 ст.121 на 8 років позбавлення волі та за п.п.1,12 ч.2 ст.115 КК України на 15 років позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_8 за сукупністю злочинів визначено шляхом часткового складання покарань у виді позбавлення волі строком на 15 років. Строк відбування покарання ОСОБА_8 вирішено рахувати з 30.10.2002 року.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_8 вказує на те, що федеральним законом від 07.03.2011 року №26 Російської Федерації до санкції ч.4 ст.111 КК Російської Федерації внесено зміни, якими виключено зазначення мінімальної межі тривалості строку покарання у вигляді позбавлення волі. Згідно постанови Сиктиквкарського міського суду Республіки Комі від 30.06.2012 року вирок Московського обласного суду від 29.10.2003 року відносно ОСОБА_8 на підставі ст.10 КК Російської Федерації змінено - перекваліфіковано дії засудженого з ч.4 ст.111 КК Російської Федерації на ч.4 ст.111 КК Російської Федерації (в редакції від 07.03.2011 року), скорочено строк покарання по вказаному злочину до 7 років 10 місяців позбавлення волі. На підставі ч.3 ст.69 КК Російської Федерації шляхом часткового складання покарань призначено 14 років 10 місяців позбавлення волі. У решті вирок від 29.10.2003 року - залишено без змін. Згідно ч.2 ст.10 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року покарання за своїм характером чи тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, та не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, який підтримав апеляційну скаргу засудженого, прокурора, який вважає апеляційні вимоги обгрунтованими, вивчивши матеріали провадження та перевіривши апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст.9, ч.ч.1, 2 ст.10 Конвенції про передачу засуджених осіб компетентні органи держави виконання вироку: a) продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно із положеннями статті 10; або b) визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11Конвенції. У разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку, однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироку для виконання. Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.
Як убачається з матеріалів судового провадження вироком Московського обласного суду від 29.10.2003 року у редакції змін, внесених касаційною ухвалою Верховного Суду Російської Федерації від 10.02.2004 року, ОСОБА_8 засуджений за ч.4 ст.111 КК Російської Федерації на 8 років позбавлення волі, за п.п. «а», «ж» ч.2 ст.105 КК Російської Федерації на 11 років позбавлення волі. На підставі ч.3 ст.69 КК Російської Федерації за сукупністю злочинів ОСОБА_8 шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання у виді 15 років позбавлення волі у виправній колонії суворого режиму.
На підставі клопотання Міністерства юстиції України оскарженою ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 квітня 2013 року указаний вище вирок приведено у відповідність із КК України та вирішено вважати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за ч.2 ст.121 на 8 років позбавлення волі та за п.п.1,12 ч.2 ст.115 КК України на 15 років позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_8 за сукупністю злочинів визначено шляхом часткового складання покарань у виді позбавлення волі строком на 15 років. Строк відбування покарання ОСОБА_8 вирішено рахувати з 30.10.2002 року.
У той же час згідно постанови Сиктиквкарського міського суду Республіки Комі від 30.06.2012 року вирок Московського обласного суду від 29.10.2003 року відносно ОСОБА_8 на підставі ст.10 КК Російської Федерації змінено - перекваліфіковано дії засудженого з ч.4 ст.111 КК Російської Федерації на ч.4 ст.111 КК Російської Федерації (в редакції від 07.03.2011 року), скорочено строк покарання по вказаному злочину до 7 років 10 місяців позбавлення волі. На підставі ч.3 ст.69 КК Російської Федерації шляхом часткового складання покарань призначено 14 років 10 місяців позбавлення волі. У решті вирок Московського обласного суду від 29.10.2003 року залишено без змін.
З вищевикладеного вбачається, що суд першої інстанції, правильно визначивши правові норми на підставі яких належить привести у відповідність із КК України вирок суду іноземної держави - Російської Федерації, з тим, щоб громадянин, засуджений не у державі свого громадянства, мав змогу відбувати призначене йому покарання у власному суспільстві, про що йде мова в преамбулі Конвенції про передачу засуджених осіб, не врахував міру покарання засудженому ОСОБА_8 , призначену судом держави винесення вироку, фактично її посиливши, чим порушено вимоги п.«d» ч.1 ст.11 Конвенції про передачу засуджених осіб про неможливість посилення кримінального покарання засудженої особи.
Такі ж положення містить ч.4 ст.610 КПК України згідно якої при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків: 1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;
2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.
Отже суд першої інстанції підставі клопотання Міністерства юстиції України прийшов до вірного висновку про те, що правовою кваліфікацією за КК України дій засудженого ОСОБА_8 є ч.2 ст.121 та п.п.1,12 ч.2 ст.115 КК України, а покарання має призначатися на підставі ст.70 КК України шляхом часткового складання, чого ніхто не оспорює.
Разом з тим це рушення було ухвалено без урахування того, що вирок Московського обласного суду від 29.10.2003 року у частині призначеного ОСОБА_8 покарання був змінений постановою Сиктиквкарського міського суду Республіки Комі від 30.06.2012 року, що справедливо і законно буде виправити, змінивши оскаржену ухвалу, та зазначити, що у відповідність із КК України приводиться вирок Московського обласного суду від 29.10.2003 року щодо ОСОБА_8 у редакції касаційної ухвали Верховного Суду Російської Федерації від 10.02.2004 року та постанови Сиктиквкарського міського суду Республіки Комі від 30.06.2012 року, а ОСОБА_8 вважається засудженим за ч.2 ст.121 на 7 років 10 місяців позбавлення волі, за п.п.1,12 ч.2 ст.115 КК України на 11 років позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_8 за сукупністю злочинів визначено шляхом часткового складання покарань у виді 14 років 10 місяців позбавлення волі.
Керуючись ст.ст.404, 407, 610 КПК України, колегія суддів,
апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 квітня 2013 року про приведення у відповідність із КК України вироку Московського обласного суду від 29.10.2003 року щодо ОСОБА_8 змінити.
Вважати, що у відповідність із КК України приводиться вирок Московського обласного суду від 29.10.2003 року щодо ОСОБА_8 у редакції касаційної ухвали Верховного Суду Російської Федерації від 10.02.2004 року та постанови Сиктиквкарського міського суду Республіки Комі від 30.06.2012 року, а ОСОБА_8 - засудженим за ч.2 ст.121 КК України на 7 років 10 місяців позбавлення волі, за п.п.1,12 ч.2 ст.115 КК України на 11 років позбавлення волі, а на підставі ст.70 КК України остаточно за сукупністю злочинів визначено покарання ОСОБА_8 шляхом часткового складання покарань у виді 14 років 10 місяців позбавлення волі
У решті ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 квітня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий :
Судді :