29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"25" червня 2014 р.Справа № 924/220/14
Господарський суд Хмельницької області у складі колегії суддів : Гладій С.В. - головуючий, суддів Танасюк О. Є., Муха М. Є., розглянувши матеріали справи
за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави та державного органу, який її уособлює - Аграрного фонду м. Київ, органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ
до фермерського господарства „Лебідь", с. Велика Березна, Полонський район, Хмельницька область
про стягнення 498346,10 грн. заборгованості, з якої 231362,45 грн. неповернутий авансовий платіж, 105919,54 грн. - 20% штрафу, 37071,84 грн. - 7% штрафу, 81028,45 грн. - пеня, 43063,82 грн. - борг за користування коштами
за зустрічним позовом фермерського господарства „Лебідь", с. Велика Березна, Полонського району, Хмельницької області
до державної спеціалізованої бюджетної установи „Аграрний фонд", м. Київ
про визнання недійсним форвардного біржового контракту № 403Ф від 06.03.2013 року
Представники сторін:
позивача: Баранова І. А. - за довіреністю № 385 від 11.04.2014р.
відповідача: не з'явився
від прокуратури: Шкадько В. В. - прокурор відділу прокуратури Хмельницької області
Рішення виноситься 25.06.2014р., оскільки в судовому засіданні 24.06.2014р. оголошувалась перерва.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача 498346,10 грн. заборгованості з урахуванням збільшення позовних вимог в частині нарахування пені та зміни предмету позову з 3% річних на борг за користування коштами, з яких 231362,45 грн. авансовий платіж, 105919,54 грн. - 20% штрафу, 37071,84 грн. - 7% штрафу, 52430,17 грн. пені, 43063,82 грн. відповідно до форвардного біржового контракту № 403Ф від 06.03.2013р.
В обґрунтування позову зазначає, що проведеною прокуратурою перевіркою встановлено, що 06.03.2013р. між Аграрним фондом (покупцем) та ФГ „Лебідь" (продавцем) укладено форвардний біржовий контракт на закупівлю зерна № 403Ф.
На виконання п. 5.1. зазначеного форвардного біржового контракту, Аграрний фонд перерахував на рахунок відповідача 572700,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1402 від 28.03.2013р.
Однак відповідач в порушення п. п. 1.1, 2.1, 2.2, 6.5 форвардного біржового контракту № 403Ф свої зобов'язання щодо передачі товару у встановлений строк виконав частково, товар повністю не передав, авансовий платіж в розмірі 231362,45 грн. не повернув на рахунок Аграрного фонду.
Таким чином, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язань за договором, позивач нарахував відповідачу штраф відповідно до п. 7.2. контракту у розмірі 20% від вартості недопоставленого товару в розмірі 105919,54 грн. Крім того, на підставі п. 7.5 Контракту, позивач нарахував пеню за непоставлений товар в сумі 81028,45 грн., а також штраф за прострочення виконання понад тридцять днів в сумі 37071,84 грн. Також, у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу на підставі п. 1.6 Контракту борг за користування авансовим платежем сумі 43063,82 грн.
Просить позов задоволити.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі, вважає їх правомірними та обґрунтованими.
Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечує. Посилаються на те, що по вині покупця, в результаті неправомірного заниження ціни на кукурудзу 3 класу, продавець безпідставно не отримав дохід в розмірі 181686,00 грн., а від так, не мав змоги повністю погасити заборгованість по авансовому платежу в розмірі 572700,00 грн.
Крім того, посилається на те, що вимоги позивача є безпідставними так як у провадженні іншого органу, а саме ВДВС Полонського РУЮ (яке в межах своєї компетенції вирішило спір), відкрито виконавче провадження із виконання виконавчого документу - виконавчого напису, що вчинений 26.11.2013 року приватним нотаріусом ОСОБА_3 про звернення стягнення на користь Аграрного фонду м. Київ на зерно яке є у власності ФГ «Лебідь» в розмірі неповернутого авансового платежу в сумі 572700 грн. боргу або стягнення грошових коштів. З зазначених підстав просить провадження у справі припинити.
Відповідач за первісним позовом звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним форвардного біржового контракту № 403Ф від 06.03.2013р. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що форвардний біржовий контракт № 403Ф від 06.03.2013 року на закупівлю Аграрним фондом зерна є таким, що в розумінні норми п. 1 ст. 203 ЦК України суперечить вимогам закону. Зокрема, відносини між Позивачем і Відповідачем щодо предмету, визначеного згаданим Контрактом повинні відповідати вимогам Закону „Про державну підтримку сільського господарства України", ЦК України, Порядку проведення державних форвардних закупівель зерна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 736 від 16 травня 2007 року, Наказу № 77 Міністерства Аграрної Політики України від 21.02.2008 року та Наказу № 394 Міністерства Аграрної Політики України від 26.06.2013 року.
Зазначає, що фактично, норми всіх вищезгаданих нормативних актів були порушені під час укладання форвардного біржового контракту № 403Ф від 06.03.2013 року. Зокрема, у відповідності із наказом № 77 Міністерства Аграрної Політики України від 21.02.2008 року форвардний біржовий контракт № 403Ф від 06.03.2013 року повинен бути затверджений директором Аграрної біржі та перевірений директором регіонального відділення Аграрного фонду. Фактично в порушення зазначеної норми ані перевірки, ані затвердження форвардного біржового контракту № 403 від 06.03.2013 року не відбулося, те саме стосується Додаткового договору № 1 від 10.10.2013 року та Додаткового договору № 2 від 29.11.2013 року.
Форвардний біржовий контракту № 403Ф від 06.03.2013 року та Додатковий договір № 2 від 29.11.2013 року суперечить нормам п. 3.2 ст. 3, пунктів 4.1.2, 4.2.2, 4.2.3, п. 2 та п. 4.3 ст. 4 Закону України „Про державну підтримку сільського господарства України", а саме, така істотна умова контракту № 403Ф як ціна за одиницю товару (одну тону), зазначена в п. 1.6. Контракту та абз. 2 п. 1 Додаткового договору № 2 суперечать вищезгаданим нормам вказаного Закону. Так у відповідності із нормою п. 3.2 ст. 3 цього Закону зміст державного цінового регулювання полягає у здійсненні Аграрним фондом державних інтервенцій в обсягах, що дозволяють встановити ціну рівноваги (фіксінг) на рівні, не нижчому за мінімальну інтервенційну ціну. У відповідності із пунктами 4.1.2, 4.2.2 п. 2 ст. 4 Закону України „Про державну підтримку сільського господарства України" передбачено, що розмір мінімальної інтервенційної ціни окремого об'єкта державного цінового регулювання не може змінюватися протягом встановленого періоду державного цінового регулювання щодо такого об'єкта, та здійснюється за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики у сфері сільського господарства. Мінімальна інтервенційна ціна окремого об'єкта державного цінового регулювання є єдиною на всій території України.
У відповідності із наказом № 394 Міністерства Аграрної Політики України від 26.06.2013р. передбачено, що мінімальна інтервенційна ціна (з урахуванням податку на додану вартість) на пшеницю м'яку 2 класу у 2013/2014 р. маркетингового періоду складає 1841,00 грн. за одну тону, тоді як в п. 1.6 Контракту та в додатках до цього контракту, ціна не визначена взагалі, а змінений за Додатковим договором № 2 предмет поставки із пшениці 2 класу на кукурудзу 3 класу по ціні 1101,82 грн./т. - суперечить вартості кукурудзи 3 класу у відповідності із мінімальними інтервенційними цінами (з урахуванням податку на додану вартість) у 2013/2014 р., що складають 1532,00 грн. за 1 тону. В розумінні норми ч. 2 ст. 638 ЦК України та згідно з нормою ст. 712 ЦК України, за договором поставки Покупець повинен сплатити постачальнику певну грошову суму. Отже ціна істотна умова договору, яка не може бути нижчою за встановлену законодавством ціну, а саме не нижчою за 1532,00 грн. за 1 тону. Тому домовленість сторін по істотній ціні договору за 1 тону кукурудзи 1101,82 грн./т суперечить цивільному законодавству.
Посилається також на те, що відповідно до п. 7 Положення про Аграрний фонд, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 06.07.2005р. № 543 (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 847 від 23.07.09р.) відповідач по справі - не має права здійснювати на аграрному ринку фінансові інтервенції шляхом купівлі окремих об'єктів державного цінового регулювання на умовах спорту або форварду з метою встановлення ціни рівноваги (фіксингу) - у розмірі меншої мінімальної інтервенційної ціни.
Встановлена сторонами в додатковому договорі № 2 до Форвардного біржового контракту № 403Ф ціна на купівлю зерна кукурудзи 3-го класу в розмірі 1101,82 гривень за 1 тону є заниженою, меншою мінімальної інтервенційної ціни на купівлю зерна кукурудзи 3-го класу встановленої в розмірі 1532,00 гривні за 1 тону Наказом № 394 Міністерства Аграрної Політики України від 26.06.2013 року.
Виходячи з вищевикладеного, керуючись наказом № 394 Міністерства Аграрної Політики України від 26.06.2013 року, Постановою № 543 Кабінету Міністрів України від 06 липня 2005 року, позивач за зустрічним позовом просить суд на підставі норми ст. 215 та ст. 203 ЦК України визнати контракт № 403Ф від 06.03.2013 року на закупівлю Аграрним фондом зерна недійсним, оскільки він суперечить вимогам закону.
В додаткових обґрунтуваннях до зустрічного позову посилається на те, що форвардний біржовий контракт № 403Ф від 06.03.2013 року у відповідності із пунктами 1.2, 1.5-1.8, визначає, що предметом цього договору є зерно пшениці в кількості 600 тон та що Відповідач за зустрічним позовом має намір сплатити за поставку цього зерна суму у розмірі 1145400 гривень;
Відповідно до листів № 13 від 18.08.2013 року, № 27 від 16.11.2013 року фермерське господарство попередило Державну спеціалізовану бюджетну установу „Аграрний фонд" про форсмажорні обставини та втрату очікуваного заставленого врожаю в розумінні норми ч. 3 ст. 28 Закону „Про заставу" (припинення застави), пункту 8 форвардного біржового контракту № 403Ф від 06.03.2013 року;
Фактом усвідомлення сторонами форсмажорних обставин є перенесення строку поставки зерна пшениці з 1 жовтня 2013 року на листопад 2013 року на підставі додаткового договору № 1 до форвардного біржового контракту № 403Ф від 06.03.2013 року „На закупівлю Аграрним фондом зерна". Цей самий додатковий договір № 1 встановлює, що сторони уклали додаток, який суперечить вимогам чинного законодавства. Так у відповідності із нормою ч. 2 п. 1 Порядку проведення державних форвардних закупівель зерна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 736 від 16.05.2007 року, форвардні закупівлі передбачають придбання зерна у сільськогосподарських товаровиробників на умовах авансового платежу в розмірі 50 відсотків вартості зерна, розрахованої на підставі мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення форвардного біржового контракту. Отже по своїй правовій природі предмет контракту № 403Ф це не просто договір поставки, а у відповідності із нормою п. 1 ст. 713 ЦК України - це договір контрактації сільськогосподарської продукції, оскільки мова йде про поставку не будь-якого зерна, а зерна, що виростив постачальник особисто. Факт перенесення строків поставки зерна з вересня на жовтень 2013 року вказує на те, що сторін за форвардним біржовим контрактом № 403Ф від 06.03.2013 року перестала цікавити вказана вимога законодавства і за додатковим договором № 1 ФГ „Лебідь" вже не як товаровиробник, а як посередник, повинен був поставити зерно, що недозволено вищевказаними нормами і є підставою визнання недійсним додаткового договору № 1. Той факт, що за пунктом 8 форвардного біржового контракту № 403Ф від 06.03.2013 року і повідомленням ФГ „Лебідь" про неврожай зерна пшениці, яке вироблене ФГ „Лебідь", сторони змінили предмет контракту № 403Ф від 06.03.2013 року, говорить про дії сторін в розумінні норми ст. 652 ЦК України, пункт 1 якої передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін. Підтвердженням цього є додатковий договір № 2 від 29.11.2013 року, яким сторони змінили предмет поставки з пшениці на кукурудзу. При цьому, враховуючи посилання представника Відповідача за зустрічним позовом на назву додаткового договору № 2, де є слова „часткова поставка", які він тлумачить в такому значенні, що зерно кукурудзи в кількості 341,399 тон є частковою поставкою зерна пшениці в кількості 600 тон, Позивач за зустрічним позовом не визнає. Таке розуміння назви додаткового договору № 2 неможливе, тому що: по-перше, кукурудза не може становити частку від пшениці; по-друге, в предметі Додаткового договору № 2 до контракту № 403Ф і в усьому його тексті пшениця взагалі не згадується. В межах форвардного біржового контракту № 403Ф без врахування додатків була згода і прийняття умов договору для закупівлі 600 тон пшениці, але при погодженні подальших відносин за контрактом одна сторона запропонувала укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах, а саме замість пшениці про яку домовлялися у березні 2013 року була прийнята у 29.11.2013 року пропозиція про поставку кукурудзи. Таким чином в розумінні ст. 646 ЦК України, зазначена дія є відмовою від одержаної пропозиції про пшеницю і, водночас, новою пропозицією особі, щодо поставки кукурудзи.
Посилається на те, що в розумінні норми п. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (прийняла кукурудзу) , це засвідчує бажання Аграрного Фонду укласти договір, і ця дія є фактичним прийняттям пропозиції, а отже в розумінні норми п. 1 ст. 640 ЦК України, форвардний біржовий контракт № 403Ф від 06.03.2013 року змінив з 29.11.2013 року свій предмет та ціну з пшениці у кількості 600 тон на кукурудзу у кількості 341,399 тон і з ціни договору у розмірі 1145400 гривень на суму у розмірі 572700 гривень; по-третє, розглядати додатковий договір № 2 до контракту № 403Ф від 06.03.2013 року як сумарне збільшення поставки за рахунок додавання 600 тон зерна пшениці до 341,399 тон зерна кукурудзи неможливо тому, що в такому розумінні сторонам контракту слід було б за нормою ч. 2 п. 1 Порядку проведення державних форвардних закупівель зерна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 736 від 16.05.2007 року домовлятися про сплату товаровиробнику додатково 50 відсотків вартості зерна кукурудзи, розрахованої на підставі мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення форвардного біржового контракту, а цього, додатковий договір № 2 не передбачає; по-п'яте, є логічне пояснення словам „часткова поставка" у назві додаткового договору № 2, а саме, оскільки ДСБУ „Аграрний фонд" перерахував за поставку пшениці ФГ „Лебідь" 572700 гривень, що є частиною від загальної ціни форвардного біржового контракту № 403Ф від 06.03.2013 року та поставка зерна пшениці в розумінні істотної зміни обставин, а саме форс-мажору щодо класності вирощеної ФГ „Лебідь" пшениці, стала неможливою. То за додатковим договором № 2 сторони узгодили поставку зерна кукурудзи замість зерна пшениці на суму попередньої оплати, яка складає ту саму „частку" від загальної суми поставки, зазначеної в п. 1.5 форвардного біржового контракту № 403Ф від 06.03.2013 року в розмірі 1145400 гривень.
Проте враховуючи той факт, що абз. 2 п. 1 Додаткового договору № 2 стосовно ціни за тонну кукурудзи суперечить нормі п. 3.2. ст. 3 Закону „Про державну підтримку сільського господарства України", тому що цим пунктом встановлена ціна рівноваги (фіксінг) на рівні, нижчому за мінімальну інтервенційну ціну, тоді як норма п. 3.2. ст. 3 Закону зобов'язує, щоб встановлена ціна рівноваги (фіксінг) була на рівні, не нижчому за мінімальну інтервенційну ціну. І фактично сторони у абз. 2 п. 1 Додаткового договору № 2 встановили ціну на кукурудзу 3 класу в розмірі 1101,82 грн./т., тоді як за Наказом № 394 Міністерства Аграрної Політики України від 26.06.2013 року мінімальна інтервенційна ціна (з урахуванням податку на додану вартість) кукурудзи 3 класу у 2013/2014 роках складає 1532,00 гривень за 1 тону. Отже така істотна в розумінні норми ст. 638 ЦК України умова Додаткового договору № 2 як ціна суперечить вимогам чинного законодавства, а тому Додатковий договір № 2 від 29.11.2013року до форвардного біржового контракту № 403Ф від 06.03.2013 року в розумінні норм п. 1 ст. 203 та ст. 215 ЦК слід визнати недійсним.
Враховуючи, що сам форвардний біржовий контракт № 403Ф від 06.03.2013 року „На закупівлю Аграрним фондом зерна" без двох додатків в супереч вимогам Наказу № 77 Міністерства Аграрної Політики України від 21.02.2008 року не був затверджений директором Аграрної біржі та перевірений директором регіонального відділення Аграрного фонду як і Додатковий договір № 1 від 10.10.2013 року та Додатковий договір № 2 від 29.11.2013 року, позивач за зустрічним позовом вважає, що форвардний біржовий контракт № 403Ф від 06.03.2013 року „На закупівлю Аграрним фондом зерна" разом з Додатковим договором № 1 від 10.10.2013 року та Додатковим договором № 2 від 29.11.2013 року підлягає скасуванню згідно норм ст. 203 та ст. 215 ЦК України на підставі того, що він в цілому суперечить вимогам: 1) пунктів 4.1.2, 4.2.2 п. 2 п. 3.2. ст. 3 цього Закону України „Про державну підтримку сільського господарства України" щодо встановлення ціни рівноваги (фіксінг) на рівні, не нижчому за мінімальну інтервенційну ціну та неможливості зміни розміру мінімальної інтервенційної ціни окремого об'єкта державного цінового регулювання протягом встановленого періоду з липня 2013 року по липень 2014 року щодо зерна кукурудзи; 2) наказу № 394 Міністерства Аграрної Політики України від 26.06.2013р. щодо кукурудзи 3 класу, вартість якої не може бути нижчою за 1532,00 грн. за 1 тону тоді як за Додатковим договором № 2 від 29.11.2013 року ця вартість нижча, а саме 1101,82 грн./т.; 3) п. 7 Положення про Аграрний фонд, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2005р. № 543 щодо заборони здійснювати на аграрному ринку фінансові інтервенції шляхом купівлі окремих об'єктів державного цінового регулювання на умовах спору або форварду з метою встановлення ціни рівноваги (фіксингу) - у розмірі меншої мінімальної інтервенційної ціни по кукурудзи; 4) Наказом № 77 Міністерства Аграрної Політики України від 21.02.2008 року щодо не затвердження директором Аграрної біржі та не перевірення директором регіонального відділення Аграрного фонду форвардного біржового контракту № 403Ф від 06.03.2013 року „На закупівлю Аграрним фондом зерна" з додатковими договорами № 1 та № 2 як стосовно першого предмету поставки, зерна пшениці, так і стосовно зерна кукурудзи.
Посилання представника Відповідача за зустрічним позовом на той факт, що директор Аграрної біржі регіонального відділення Аграрного фонду поставили свої підписи на власному примірнику форвардного біржового контракту № 403Ф не може мати доказової сили виконання вимог Наказу №77, оскільки у відповідності із п. 10.4 контракту № 403Ф де вказано, що п'ять примірників контракту мають однакову юридичну силу, і наявність підписів вказаних осіб на примірнику, що знаходиться у одної із сторін спору, не може бути доказом того, що ці підписи поставлені своєчасно, а не заднім числом.
Відповідач за зустрічною позовною заявою в відзиві на позов та його представник в судовому засіданні проти позову заперечує, посилається на те, що відповідно до п.1 Порядку проведення державних форвардних закупівель зерна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2007р. № 736, форвардні закупівлі передбачають придбання зерна у сільськогосподарських товаровиробників на умовах авансового платежу в розмірі 50 відсотків вартості зерна, розрахованої на підставі мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення форвардного біржового контракту. Остаточний розрахунок за контрактом проводиться за середньозваженими цінами рівноваги (фіксингу), що склалися протягом останніх трьох торгових сесій на Аграрній біржі та сертифікованих нею акредитованих товарних біржах на момент поставки, за вирахуванням середньозваженого відсотка за наданими строком до 12 календарних місяців кредитами банків, визначеного на підставі інформації, наданої Національним банком.
Відповідно до п. 2 вищезазначеного Порядку Аграрний фонд проводить форвардні закупівлі за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік, шляхом укладення на Аграрній біржі між Аграрним фондом та товаровиробником контракту, форма якого затверджується Мінагрополітики.
Форма форвардного біржового контракту на закупівлю Аграрним фондом зерна затверджена Наказом Міністерства аграрної політики України 21.02.2008 № 77 (в редакції наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 22.10.2012 № 646).
Відповідно до п. 5.3 остаточний розрахунок здійснюється впродовж п'яти робочих днів після поставки Товару відповідно до цього Контракту, наданих документів, передбачених пунктом 3.3 та виконання пункту 4.1 Контракту.
Відповідно до п. 7 Контракту "Відповідальність сторін" сторони взаємно погодили обсяг відповідальності за порушення умов Контракту. Визначили, що за невиконання Продавцем умов Контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 20 відсотків вартості недопоставленого Товару, виходячи з вартості Товару за ціною фіксингу, що діяла на останній день поставки. У разі не поставки Товару в термін, визначений пунктом 2.1 Контракту, Покупець виставляє вимогу, виходячи з вартості Товару за ціною фіксингу, що діяла на останній день поставки.
Згідно з п. 10.3 Контракт набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та реєстрації на Аграрній біржі і діє до 31 грудня 2013 року. Контракт підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача, що свідчить про волевиявлення його сторін щодо викладених в ньому умов та змісту Контракту в цілому.
Посилається також на те, що недодержання порядку внутрішнього візування договорів не може бути підставою недійсності Контракту.
Стосовно затвердження форвардного біржового контракту директором Аграрного фонду, то затвердження здійснюється тільки після повного виконання даних Контрактів на Аграрній біржі.
Таким чином, зважаючи на положення ст. ст. 627, 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. 42, 180 Господарського кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства, враховуючи взаємне волевиявлення сторін відносно встановлення в Контракті санкцій, що застосовуються до Продавця за неналежне виконання останнім умов Контракту в частині порушення термінів поставки або не поставки товару.
Просить в зустрічному позові відмовити.
06.03.2013 року між фермерським господарством „Лебідь" (надалі Довіритель) та Брокерською конторою № 200 ТОВ „Електронні технології ЕТП" (надалі Брокер) укладено договір-доручення № К06/03/4, відповідно до п. 1.1. якого Довіритель доручає, а Брокер зобов'язується від імені, за винагороду і за рахунок Довірителя надати останньому послуги з продажу товару, згідно додатку 1 (пшениця м'яка 2 та 3 класу), який є невід'ємною частиною Договору та оформлення необхідної документації, з метою укладення Брокером біржових контрактів на Аграрній Біржі.
06.03.2013 року між державною спеціалізованою бюджетною установою Аграрний фонд (далі Покупець) в особі Брокера-покупця Кириченка В. М., що діє на підставі довіреності від 17.05.2012 року № 224, та сільськогосподарським товаровиробником зерна (далі Продавець) фермерським господарством „Лебідь" в особі Брокера-продавця Підкоморної В.О. Брокерської контори № 200 Товариство з обмеженою відповідальністю „Електронні технології ЕТП", що діє на підставі довіреності від 16.01.2012 року № 109 та договору доручення від 06.03.2013 року № К06/03/04 укладено форвардний біржовий контракт на закупівлю аграрним фондом зерна № 403Ф.
Відповідно до п. 1.1. Контракту, в порядку та на умовах даного контракту Продавець передає Покупцю у власність товар: пшениця м'яку 2 класу, що відповідає ДСТУ 3768-2010 (далі Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його.
Вартість Товару всього складає 1145400 грн., в тому числі ПДВ 190900 грн. (п. 1.5 Контракту № 403Ф).
Пунктами 1.2, 1.3, 1.4 Контракту передбачено кількість товару, що поставляється (тонн): 600,000 тонн. Місяць поставки: в термін до 01.10.2013р. Базис поставки: Франко-склад ДПЗКУ, ПАТ (філія Богданівецький КХП).
Зі змісту п. 2.1., 2.2. Контракту вбачається, що Брокер-продавець поставляє Брокеру-покупцю Товар на базисі поставки: Франко-склад ДПЗКУ, ПАТ (філія Богданівецький КХП), в термін до 01.10.2013р. Поставка вважається здійсненою в момент підписання акта приймання-передавання товару на базисі поставки відповідно до умов цього Контракту.
Розділом 5 Контракту передбачено порядок розрахунків, зокрема, Покупець упродовж п'яти робочих днів з моменту укладання Контракту на торгах Аграрної біржі зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) у розмірі 50 відсотків вартості зерна, розрахованої на підставі мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення контракту на поточний рахунок Продавця. Продавець у день надходження авансового платежу на свій поточний рахунок видає Покупцю податкову накладну на відповідну суму. Остаточний розрахунок здійснюється впродовж п'яти робочих днів після поставки Товару відповідно до цього Контракту, надання документів, передбачених пунктом 3.3, та виконання пункту 4.1. Контракту.
У разі невиконання однією із сторін своїх зобов'язань або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає своїх зобов'язань у встановлений строк або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі (п. 6.7 Контракту).
Згідно з п. 7.2. Контракту, за невиконання продавцем умов Контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 20 відсотків вартості недопоставленого Товару, виходячи з вартості товару за ціною фіксингу, що діяла на останній день поставки.
У разі порушення Покупцем строків оплати, установлених пунктами 5.1 та 5.3 цього Контракту, Покупець сплачує пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла в період несвоєчасної оплати від вартості простроченого платежу (п. 7.5 Контракту).
Відповідно до п. 7.6. Контракту, у разі виконання Покупцем пункту 5.1 та невиконання Продавцем пункту 2.1 цього Контракту з Продавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка від вартості недопоставленого Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків указаної вартості.
Цей контракт набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та реєстрації на Аграрній біржі і діє до 31.12.2013 року.
Контракти № 403Ф підписаний Брокером-Продавцем Підкоморною В. О. (Брокерська контора № 200 ТОВ „Електронні технології ЕТП") та Брокером-Покупцем (В. М. Кириченко), скріплений печатками ТОВ „Електронні технології ЕТП" та Аграрного фонду, а також зареєстрований Аграрною біржею 06.03.2013р., про що свідчить печатка останньої та підпис уповноваженої особи Аграрної біржі Л. В. Филь.
28.03.2013р. на виконання умов контракту № 403Ф Аграрний фонд, згідно платіжного доручення № 1402 перерахував на рахунок ФГ „Лебідь" грошові кошти в сумі 572700 грн. з призначенням платежу: „попередня оплата за пшеницю 2 кл. за форвардним біржовим контрактом № 403Ф від 06.03.2013р.
Додатковим договором № 1 від 10.10.2013 року до біржового контракту внесено зміни у п. 1.3, п. 2.1 , відповідно до яких термін виконання зобов'язання продовжено до 01.11.2013 року. Всі інші умови форвардного контракту залишено без змін.
Додатковий договір набуває чинності та вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та реєстрації Аграрною біржею. (відповідно до відмітки додаткового договору № 1. договір зареєстровано на Аграрній біржі 10.10.2013 року).
29.11.2013 року між Аграрним фондом та ФГ „Лебідь" укладено додатковий договір № 2 до Форвардного біржового контракту на закупівлю Аграрним фондом зерна від 06.03.2013 року № 403Ф (часткова поставка).
Відповідно до п. 1 Додаткового договору, середньозважена ціна рівноваги (фіксингу), що склалася протягом останніх трьох торгових сесій на Аграрний біржі та сертифікованих нею акредитованих товарних біржах на момент поставки товару складає на кукурудзу 3 класу, що відповідає ДСТУ 4525:2006, в кількості 341,399 тонн, яка буде переоформлена 29.11.2013 року на базисі поставки Франко-склад ДПЗКУ, ПАТ (філія Старокостянтинівський елеватор) - 1101,82 грн. за тонну.
При розрахунку за поставлений товар з ціни, яка визначається на підставі середньозваженої ціни рівноваги (фіксингу), що склалася протягом останніх трьох торгових сесій на Аграрній біржі та сертифікованих нею акредитованих товарних біржах, вираховується вартість користування коштами, яка складає 102 грн. за тонну. (п. 2 Додаткової угоди № 2).
Відповідно до п. 3, п. 4 Додаткової угоди, цей Договір набуває чинності та вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та реєстрації Аграрною біржою. Додатковий договір є невід'ємною частиною Форвардного біржового контракту та складається у п'яти примірниках , що мають однакову юридичну силу. (відповідно до відмітки додаткового договору № 2, договір зареєстровано на Аграрній біржі 29.11.2013 року).
На виконання умов Контракту № 403Ф та Додаткового договору № 2, фермерським господарством «Либідь» поставлено Аграрному фонду на зерновий склад ПАТ «Державної продовольчо-зернової корпорації» кукурудзу 3 класу в кількості 98595 кг, що підтверджується складською квитанцією на зерно № 1420 від 29.11.2013 року та кукурудзу 3 класу в кількості 242894 кг, що підтверджується складською квитанцією на зерно № 1421 від 29.11.2013 року на загальну суму 341337,55 грн.
Зерно пшениці на суму 529597,72 грн. в порушення умов п. п. 1.1, 2.1, 22. Форвардного біржового контракту відповідачем не поставлено. Залишок недопоставленої пшениці 2 класу з урахуванням поставленою кукурудзи 3 класу за форвардним біржовим контрактом становить 331,745 тонн.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис від 26.11.2013 року за реєстровим номером 1103 про звернення стягнення на зерно, яке є у власності ФГ «Лебідь» в розмірі неповернутого авансового платежу в сумі 572700 грн., а за його відсутності задовольнити вимогу шляхом звернення стягнення грошових коштів з рахунків ФГ «Лебідь» в сумі 572700 грн.
Постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Полонського районного управління юстиції від 12.12.2013 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису від 26.11.2013 року.
Враховуючи невиконання відповідачем умов контракту, позивачем відповідно до п. 7.2 контракту нараховано штраф у розмірі 20% вартості недопоставленого товару, а саме 105919,54 грн.
Також на підставі п. 7.5 контракту позивачем нараховано пеню у розмірі 0,1 % в сумі 81028,45 грн.
Крім того, враховуючи, що порушення строків виконання зобов'язання становить більше 30-ти днів, позивачем відповідно до п. 7.5. контракту нараховано відповідачу штраф в розмірі 7% від вартості недопоставленого товару, а саме 37071,84 грн. та відповідно до п. 1.6 контракту позивачем нараховано 43063,82 грн. боргу за користування коштами.
Враховуючи вищенаведене, вважаючи порушеними права та інтереси держави в особі Аграрного фонду України, прокурор звернувся з позовом до суду в якому просить стягнути з ФГ «Лебідь» 498346,10 грн. заборгованості, з яких 231362,45 грн. неповернутий авансовий платіж, 105919,54 грн. - 20% штраф, 37071,84 грн. - 7% штраф, 52430,17 грн. пеня, 43063,82 грн. - борг за користування коштами.
Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги таке.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.
Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 ГК України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначена норма кореспондується з приписами статті 526 ЦК України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 14 підпункту 14.1.45.3 Податкового Кодексу України форвардний контракт - цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов'язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов'язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором. Усі умови форварду визначаються сторонами контракту під час його укладення.
Тобто, укладений сторонами Контракт передбачав виконання зобов'язань відповідачем на майбутнє.
Як вбачається із правовідносин сторін, вказаний контракт за своїм змістом є договором поставки та відповідає вимогам ст. 712 ЦК України про те, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі статтею 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов контракту Аграрний фон перерахував на поточний рахунок ФГ «Лебідь» авансовий платіж в розмірі 572700 грн. згідно форвардного біржового контракту № 403Ф від 06.03.2013 року.
Взяті на себе зобов'язання щодо виконання умов контракту відповідач не виконав, поставку товару здійснив частково в кількості 341,339 тонн кукурудзи 3 класу на суму 341337,55 грн.
Таким чином, залишок неповернутого авансового платежу, який прокурор та позивач просять стягнути з відповідача складає 231362,45 грн.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача неповернутого авансового платежу в сумі 231362,45 грн. підтверджені матеріалами справи обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню у повному об'ємі.
На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Так, даною статтею передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання має бути вчинений у письмовій формі.
Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Прокурором та позивачем відповідно до п. 7.2. контракту за невиконання відповідачем умов контракту щодо обсягів поставки нараховано штраф у розмірі 20% вартості недопоставленого товару та відповідно до п. 7.6 контракту нараховано пеню в розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару та 7% штрафу за прострочення понад тридцять днів поставки товару.
Перевіривши розрахунок 20% штрафу за контрактом № 403Ф, судом встановлено правомірність нарахування останнього, оскільки вартість недопоставленого товару за контрактом № 403Ф становить 529597,72 грн., що вираховується наступним чином:
Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.03.2012 року № 125 «Питання діяльності Аграрного фонду на організованому аграрному ринку у 2012/2013 маркетинговому періоді», мінімальна інтервенційна ціна на пшеницю 2 класу м'яка становить 1909,00 грн., мінімальна інтервенційна ціна на кукурудзу 3 класу становить 1500,00 грн.
Відповідно, з урахуванням перерахунку в другий клас пшениці (341,399 тонн * 1500,00 грн.) / 1909,00 грн. = 268,255.
Таким чином, обсяг недопоставленої продукції за форвардним біржовим контрактом складає 268, 255 тонн пшениці другого класу на суму 529597,72 грн. з урахуванням ціни (фіксингу на 01.11.2013 року).
Відповідно, 20% штрафу від цієї суми становитиме 105919,54 грн. (529597,72 грн. х 20%).
За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 20 % штрафу за контрактом № 403Ф в сумі 105919,54 грн. є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.
У пункті 7.6. контракту сторони, зокрема, визначили, що у разі невиконання продавцем пункту 2.1. цього контракту з продавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотків вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків указаної вартості.
Пунктом 2.1. контракту, з урахуванням додаткового договору № 1 від 10.10.2013р., встановлено термін поставки товару - до 01.11.2013р. Товар у встановлений термін відповідачем поставлений не був, строк прострочення виконання становить понад 30 днів.
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення суми 81028,45 грн. пені 0,1%, суми 37071,84 грн. 7% штрафу, судом встановлено, що розрахунок здійснений вірно, відповідно до умов контракту № 403Ф. Позовні вимоги в цій частині також заявлені правомірно.
Судом також враховується, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій (позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 09.04.2012 р. по справі №20/246-08).
При цьому, судом береться до уваги, що відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зокрема зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що в разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарським судам роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.
Зважаючи на наведене, суд зазначає, що зменшення розміру неустойки є правом суду.
При цьому судом враховується те, відповідачем за додатковою угодою № 2, яка є невід'ємною частиною контракту № 403Ф взяті на себе зобов'язання щодо поставки кукурудзи 3 класу виконані в повному обсязі, сума заявлених штрафних санкцій 224019,83 грн., з яких 81028,45 грн. - пеня, 105919,54 грн. - штраф 20% та 37071,84 грн. - штраф 7% є рівнозначною сумі неповернутого авансового платежу - 231362, 45 грн.
Разом з тим, порушення відповідачем зобов'язання за контрактом № 403Ф збитків іншим учасникам господарських відносин не завдало. (доказів, що підтверджували б протилежне, позивачем в матеріали справи не надано).
Враховуючи викладене та інтереси відповідача, господарський суд, керуючись ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе зменшити розмір стягуваних штрафних санкцій з відповідача на 50% та задоволити позовні в частині стягнення з відповідача 20% штрафу в сумі 52959,77 грн., 7% штрафу в сумі 18535,92 грн. та пені в сумі 40514, 22 коп.
Позивачем та прокурором також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача боргу за користування коштами у сумі 43063,82 грн.
Стягнення даної суми позивачем та прокурором обґрунтовується п. 1.6. контракту № 403Ф.
У пункті 1.6. контракту зазначено: ціна за одиницю товару (тонну) (Цт) на базисі поставки:
Цф - Вк = Цт, де:
Цф - середньозважена ціна рівноваги (фіксингу), що склалася протягом останніх трьох торгових сесій на Аграрній біржі та сертифікованих нею акредитованих товарних біржах на момент поставки;
Вк - вартість користування коштами (авансовим платежем), визначена Національним банком України.
Вартість користування коштами (авансовим платежем) (Вк) для окремих об'єктів державного цінового регулювання на відповідний маркетинговий період становить:
- за одиницю товару - 129,81 грн.;
- за контрактом - 77886 грн.
Тобто, в пункті 1.6. контракту наведено лише формулу розрахунку ціни за одиницю товару (Цт = Цф - Вк), при розрахунку якої враховується вартість користування коштами (авансовим платежем) (Вк).
Умовами контракту не визначено коли, яким саме чином, на підставі чого та за яких саме умов (обставин) настає зобов'язання відповідача з оплати вартості користування коштами (авансовим платежем).
Сума 43063,82 грн. також не може бути розцінена судом в якості процентів, які нараховуються на попередню оплату, виходячи з наступного.
Частиною 3 статті 693 ЦК України визначено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
В п. 6.1, п. 6.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що проценти, зазначені у статті 536 ЦК, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (ст. 1214 ЦК). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.
Тобто обов'язковим є встановлення розміру процентів та нарахування їх за певний період (від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати).
Як було зазначено вище, контрактом не визначено розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, які нараховуються на суму попередньої оплати (авансового платежу), порядку нарахування таких процентів. Сума 77886 грн. визначена в контракті як вартість користування коштами (авансовим платежем), яка є складовою визначення ціни за одиницю товару (п. 1.6. контракту).
Окремого положення стосовно оплати відповідачем вартості користування коштами (авансовим платежем) в сумі 77886 грн. в контракті сторонами не визначено. Прокурором та позивачем не доведено, що сума 43063,82 грн. за користування коштами підлягає до сплати відповідачем за умовами контракту № 403Ф, терміни нарахування та на якій підставі.
Враховуючи викладене вище, судом відмовляється в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача боргу за користування коштами в сумі 43063,82 грн. за недоведеністю та необґрунтованістю.
Відповідачем подано письмове клопотання про припинення провадження у справі, оскільки у даний час є рішення органу (нотаріуса), який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Суд, розглянувши зазначене клопотання позивача про припинення провадження по справі, відмовляє в його задоволенні з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Із матеріалів справи вбачається, що 06.11.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 був вчинений виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 1103, відповідно до якого зерно передане в заставу Аграрному фонду за договором застави, в якості забезпечення виконання зобов'язання за форвардним біржовим контрактом № 403Ф від 06.03.2013р., строк поставки за яким настав 01.11.2013р.
У разі відсутності зерна у власності ФГ «Лебідь» пропонується задовольнити вимоги Аграрного фонду України шляхом стягнення грошових коштів з рахунків ФГ «Лебідь» та перерахувати суму заборгованості згідно форвардного біржового контракту № 403Ф від 06.03.2013р. в розмірі неповернутого авансового платежу в сумі 572700 грн. Період за який здійснюється стягнення: з 02.11.2013 р. по 26.11.2013р.
Зазначений виконавчий напис пред'явлений до виконання у Відділ державної виконавчої служби Полонського районного управління юстиції.
12.12.2013 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.
Відповідно до п. 8.5 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 24.12.1999р. № 02-5/602 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про заставу», звернення стягнення на заставлене майно є правом, а не обов'язком заставодержателя. Тому справи зі спорів, пов'язаних з невиконанням боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання (наприклад, за позовами про стягнення відповідних коштів з боржника або поручителя чи гаранта) повинні бути розглянуті по суті незалежно від того, чи реалізував кредитор (заставодержатель) це право.
У відповідності до ст. ст. 15, 16, 20 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, шляхом звернення до суду. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599ЦК України).
Як було встановлено судом, відповідач зобов'язання за контрактом № 403Ф в повному обсязі не виконав, доказів оплати сум, заявлених до стягнення, суду не надав. Тому, наявність виконавчого напису за відсутності належного виконання грошового зобов'язання (повернення авансового платежу) у добровільному чи примусовому порядку не свідчить про відсутність спірних матеріальних правовідносин між сторонами контракту та не позбавляє права позивача на судовий захист.
Щодо позовної вимоги відповідача заявленої в зустрічному позові про визнання недійсним форвардного біржового контракту № 403Ф від 06.03.2013 року, судом враховується наступне:
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до абз. 2 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 року № 11, загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
В пункті 2.5.1. Постанови зазначено про те, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону.
Позивач за зустрічним позовом в обґрунтування заявленої вимоги щодо визнання недійсним форвардного біржового контракту № 403Ф посилається на те, що він в цілому суперечить вимогам: 1) пунктів 4.1.2, 4.2.2 п. 2 п. 3.2. ст. 3 цього Закону України „Про державну підтримку сільського господарства України" щодо встановлення ціни рівноваги (фіксінг) на рівні, не нижчому за мінімальну інтервенційну ціну та неможливості зміни розміру мінімальної інтервенційної ціни окремого об'єкта державного цінового регулювання протягом встановленого періоду з липня 2013 року по липень 2014 року щодо зерна кукурудзи; 2) наказу № 394 Міністерства Аграрної Політики України від 26.06.2013р. щодо кукурудзи 3 класу, вартість якої не може бути нижчою за 1532,00 грн. за 1 тону тоді як за Додатковим договором № 2 від 29.11.2013 року ця вартість нижча, а саме 1101,82 грн./т.; 3) п. 7 Положення про Аграрний фонд, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2005р. № 543 щодо заборони здійснювати на аграрному ринку фінансові інтервенції шляхом купівлі окремих об'єктів державного цінового регулювання на умовах спору або форварду з метою встановлення ціни рівноваги (фіксингу) - у розмірі меншої мінімальної інтервенційної ціни по кукурудзи; 4) Наказом № 77 Міністерства Аграрної Політики України від 21.02.2008 року щодо не затвердження директором Аграрної біржі та не перевірення директором регіонального відділення Аграрного фонду форвардного біржового контракту № 403Ф від 06.03.2013 року „На закупівлю Аграрним фондом зерна" з додатковими договорами № 1 та № 2 як стосовно першого предмету поставки, зерна пшениці, так і стосовно зерна кукурудзи.
Суд не погоджується з позицією позивача за зустрічним позовом з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 14 підпункту 14.1.45.3 Податкового кодексу України, форвардний контракт - цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов'язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов'язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором.
Визначення форвардного контракту міститься також в Законі «Про оподаткування прибутку підприємств». Так, відповідно до п. п. 1.5.1 п. 1.5 ст. 1 вказаного Закону, форвардний контракт - це стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1999 року № 632 «Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів» форвардний контракт - це двостороння угода за стандартною (типовою) формою, яка засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) базовий актив у визначений час та назначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення форвардного контракту.
В порядку, встановленому ст. 628 ЦК України, в форвардному контракті сторони у момент укладання угоди обов'язково обговорюють між собою всі необхідні умови: конкретний актив - предмет контракту, його якість, розмір контракту, договірну ціну виконання (ціну поставки), термін та місце поставки.
Ціна поставки залишається незмінною протягом всього терміну дії даного форвардного контракту. Відносно кожного інтервалу часу форвардна ціна для даного базового активу є ціною поставки, зазначеної в форвардному контракті, підписаному до цього моменту.
Від інших видів операцій з поставки або купівлі-продажу продукції форвардний контракт відрізняється відстроченістю дати виконання. При досягненні домовленості щодо майбутньої фіксованої ціни кожна із сторін спирається на поточну (форвардну) ціну угоди. І в цьому сенсі форвардний контракт є похідним інструментом, а об'єкт угоди - базовим активом. Вплив ціни базового активу на вартість форвардного контракту є найбільшим.
Тому терміни поставки за форвардними контрактами не вибираються вільно, а визначаються в договорі з вказівкою на конкретний місяць, у якому здійснюється виконання зобов'язань.
Відповідно до статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.
При цьому, стаття 184 ЦК України не встановлює, якими повинні бути індивідуальні ознаки. Частина 1 даної статті вказує, що ці ознаки повинні виділяти річ серед інших однорідних речей.
Базовий актив будь-якого форвардного контракту завжди індивідуалізований вищевказаними ознаками і є незамінним, оскільки такий спосіб індивідуалізації обумовлений законодавчої суттю форвардного контракту, його терміновістю, спеціальними цілями і намірами сторін при його укладанні.
Відповідно до п.1 Порядку проведення державних форвардних закупівель зерна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2007р. № 736, форвардні закупівлі передбачають придбання зерна у сільськогосподарських товаровиробників на умовах авансового платежу в розмірі 50 відсотків вартості зерна, розрахованої на підставі мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення форвардного біржового контракту. Остаточний розрахунок за контрактом проводиться за середньозваженими цінами рівноваги (фіксингу), що склалися протягом останніх трьох торгових сесій на Аграрній біржі та сертифікованих нею акредитованих товарних біржах на момент поставки, за вирахуванням середньозваженого відсотка за наданими строком до 12 календарних місяців кредитами банків, визначеного на підставі інформації, наданої Національним банком.
Відповідно до п. 2 вищезазначеного Порядку Аграрний фонд проводить форвардні закупівлі за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік, шляхом укладення на Аграрній біржі між Аграрним фондом та товаровиробником контракту, форма якого затверджується Мінагрополітики.
Форма форвардного біржового контракту на закупівлю Аграрним фондом зерна затверджена Наказом Міністерства аграрної політики України 21.02.2008 № 77 (в редакції наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 22.10.2012 № 646).
Відповідно до п. 5.3 остаточний розрахунок здійснюється впродовж п'яти робочих днів після поставки Товару відповідно до цього Контракту, наданих документів, передбачених пунктом 3.3 та виконання пункту 4.1 Контракту.
Відповідно до п. 7 Контракту "Відповідальність сторін" сторони взаємно погодили обсяг відповідальності за порушення умов Контракту. Визначили, що за невиконання Продавцем умов Контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 20 відсотків вартості недопоставленого Товару, виходячи з вартості Товару за ціною фіксингу, що діяла на останній день поставки. У разі не поставки Товару в термін, визначений пунктом 2.1 Контракту, Покупець виставляє вимогу, виходячи з вартості Товару за ціною фіксингу, що діяла на останній день поставки.
Згідно з п. 10.3 Контракт набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та реєстрації на Аграрній біржі і діє до 31 грудня 2013 року. Контракт підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача, що свідчить про волевиявлення його сторін щодо викладених в ньому умов та змісту Контракту в цілому.
Посилається також на те, що недодержання порядку внутрішнього візування договорів не може бути підставою недійсності Контракту.
Стосовно затвердження форвардного біржового контракту директором Аграрного фонду, то затвердження здійснюється тільки після повного виконання даних Контрактів на Аграрній біржі.
За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Доводи позивача за зустрічним позовом щодо визнання недійсним форвардного біржового контракту № 403Ф є необґрунтованими, а тому не можуть бути підставою для задоволення такого позову.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково, в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним форвардного контракту № 403Ф від 06.03.2013 року належить відмовити.
У відповідності до ст. 49 ГПК України, в зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог за первісним позовом, витрати по оплаті судового збору підлягають покладенню на відповідача пропорційно правомірно заявленим вимогам та позивача, витрати по оплаті судового збору за зустрічним позовом підлягають покладенню на позивача за зустрічним позовом у зв'язку з відмовою в задоволенні зустрічного позову.
Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 44, 49, 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави та державного органу, який її уособлює - Аграрного фонду м. Київ, органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ до фермерського господарства „Лебідь", с. Велика Березна, Полонський район, Хмельницька область про стягнення 498346,10 грн. заборгованості, з якої 231362,45 грн. неповернутий авансовий платіж, 105919,54 грн. - 20% штрафу, 37071,84 грн. - 7% штрафу, 81028,45 грн. - пеня, 43063,82 грн. - борг за користування коштами задоволити частково.
Стягнути з фермерського господарства „Лебідь" (с. Велика Березна, Полонський район, Хмельницька область, код 30895143) на користь Аграрного фонду (м. Київ, вул. Грінченка, 1, код 33642855) неповернутий авансовий платіж в сумі 231362,45 грн. (двісті тридцять одна тисяча триста шістдесят дві гривні 45 коп.), 20% штрафу в сумі 52959,77 грн. (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 77 коп.), 7% штрафу в сумі 18535,92 грн. (вісімнадцять тисяч п'ятсот тридцять п'ять гривень 92 коп.) та пені в сумі 40514,22 коп. (сорок тисяч п'ятсот чотирнадцять гривень 22 коп.).
Видати наказ.
Стягнути з фермерського господарства „Лебідь" (с. Велика Березна, Полонський район, Хмельницька область, код 30895143) в дохід державного бюджету України (по коду бюджетної класифікації 22030001 „Судовий збір, код 03500128, пункт ставок судового збору", символ звітності 206, отримувач коштів УДКСУ у м. Хмельницькому, код отримувача 38045529, банк отримувача ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, код банку отримувача (МФО) 815013, на рахунок 31218206783002) судовий збір в сумі 9107,65 грн. (дев'ять тисяч сто сім гривень 64 коп.).
Видати наказ.
Стягнути з Аграрного фонду (м. Київ, вул. Грінченка, 1, код 33642855) в дохід державного бюджету України (по коду бюджетної класифікації 22030001 „Судовий збір, код 03500128, пункт ставок судового збору", символ звітності 206, отримувач коштів УДКСУ у м. Хмельницькому, код отримувача 38045529, банк отримувача ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, код банку отримувача (МФО) 815013, на рахунок 31218206783002) судовий збір в сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).
Видати наказ.
В позові, в частині стягнення 20% штрафу в сумі 52959,77 грн., 7% штрафу в сумі 18535,92 грн., пені в сумі 40514,22 коп. та 43063,82 грн. боргу за користування коштами відмовити.
В зустрічному позові фермерського господарства „Лебідь", с. Велика Березна, Полонський район, Хмельницька область до державної спеціалізованої бюджетної установи „Аграрний фонд", м. Київ про визнання недійсним форвардного біржового контракту № 403Ф від 06.03.2013 року відмовити.
Повне рішення складено 01.07.2014 року.
Головуючий суддя С. В. Гладій
Суддя О. Є. Танасюк
Суддя М. Є. Муха
Помічник судді І.М. Вальчук
Віддрук. 5 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу, (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка,1)
3 - відповідачу.(с. Велика Березна, Полонського р-ну, Хмельн. обл.)
4- міністерству (м. Київ, вуд. Хрещатик,24) (прост.)
5- прокуратуру( м. Хмельницький, пров. Військоматський,3)