7 грудня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого:
Бутенка В.І.
Суддів:
ГончарЛ.Я.
Лиски Т.О.
Панченка О.І.
Сороки М.О.
при секретарі : Якименко О.М.
з участю представників Дніпровського районного суду Гетьман Оксани Василівни та Побережної Ірини Петрівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Апеляційного суду м. Києва від 22 жовтня 2003 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Дніпровського районного суду м. Києва, -
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Дніпровського районного суду м. Києва.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 28.10.2002 року він направив до Дніпровського районного суду м. Києва скаргу на бездіяльність ВДВС Дніпровського району. 11.11.2002 року ухвалою судді Ластовка Н.Д. скарга була залишена без руху та надано строк до 19.11.2002 року для усунення недоліків. Вказані в ухвалі недоліки були усунені і 18.11.2002 року були направлені на адресу Дніпровського районного суду м. Києва. 6.02.2003 року заявник направив на адресу судді Ластовка Н.Д. і голови суду заяви з проханням повідомити результати розгляду його скарги. Але відповіді на заяви до теперішнього часу не отримав.
Просив визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Дніпровського районного суду м. Києва та зобов'язати розглянути його скаргу.
Ухвалою судді Апеляційного суду м. Києва від 15 липня 2003 року скарга ОСОБА_1 залишена без руху.
Ухвалою судді Апеляційного суду м. Києва від 28 липня 2003 року скарга ОСОБА_1 повернута заявнику.
Не погоджуючись з рішенням Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу від 28 липня 2003 року.
Ухвалою судді Апеляційного суду м. Києва від 11 вересня 2003 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без руху.
Ухвалою судді Апеляційного суду м. Києва від 22 жовтня 2003 року апеляційна скарга ОСОБА_1 повернута заявнику.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1, з посиланням на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий апеляційний розгляд.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалою судді Апеляційного суду м. Києва від 11 вересня 2003 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 липня 2003 року залишена без руху з посиланням на порушення заявником положень глави 41 ЦПК України 1963 року (який діяв на час прийняття ухвали), а саме невірну назву скарги : «апеляційна» замість «касаційної» .
Ухвала не відповідає нормам процесуального права, а тому не могла стати підставою для прийняття в подальшому ухвали про повернення апеляційної скарги у зв'язку з несвоєчасним усуненням її недоліків.
Стаття 322 ЦПК України, на яку посилався суддя в ухвалі від 11 вересня 2003 року, стосується вимог до форми та змісту касаційної скарги. Невірна назва скарги, яка за своїм змістом є касаційною, але помилково визначена заявником як апеляційна не може бути підставою для залишення скарги без руху, а відтак і для її повернення.
За таких обставин ухвала судді від 22 жовтня 2003 року підлягає скасуванню з відкриттям касаційного провадження у Вищому адміністративному суді за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Апеляційного суду м. Києва від 28 липня 2003 року.
Керуючись наведеним, ст.ст. 214, 220, 221, 227, 230 КАС України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу судді Апеляційного суду м. Києва від 22 жовтня 2003 року скасувати.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Апеляційного суду м. Києва від 28 липня 2003 року.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: