24 червня 2014 рокум. ПолтаваСправа №816/1125/14
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кукоби О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Марченко О.Є.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Горобця О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Глобинського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (надалі - УМВС України в Полтавській області), Глобинського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (надалі - Глобинський РВ УМВС України в Полтавській області) та з урахуванням уточнення до позовних вимог /заява від 14 квітня 2014 року, а.с. 73-75/ просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ УМВС України в Полтавській області від 15 січня 2014 року №47 в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ;
- визнати незаконним та скасувати наказ УМВС України в Полтавській області від 24 січня 2014 року №22 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення Глобинського РВ УМВС України в Полтавській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
- стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскарженими наказами його неправомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ. Зазначав, що факт вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку спростовано судовим рішенням - постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 03 березня 2014 року, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
УМВС України в Полтавській області позов не визнало. У письмових запереченнях проти позову представник відповідача зазначив, що звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ здійснено за пунктом 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, а саме - за порушення службової дисципліни, а не за пунктом 64 "й" вказаного Положення (у зв'язку з притягненням до адміністративної відповідальності). Факт порушення позивачем службової дисципліни підтверджено висновком службового розслідування від 13 січня 2014 року, що проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за №541/23073. Крім того, звертав увагу на те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральних страждань. На підставі викладено, представник відповідача стверджував про правомірність та обґрунтованість спірних наказів та просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.
Глобинський РВ УМВС України в Полтавській області письмових заперечень проти позову до суду не надав.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник УМВС України в Полтавській області в судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів, зазначених у письмових запереченнях, просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Глобинський РВ УМВС України в Полтавській області надав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника, що судом задоволено.
Заслухавши пояснення позивача, представників сторін та свідків, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні факти та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 з 01 червня 2013 року проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді слідчого слідчого відділення Глобинського РВ УМВС України в Полтавській області /а.с. 60 - зворот/.
Пунктом 1 наказу УМВС України в Полтавській області від 15 січня 2014 року №47 "Про порушення службової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності" за порушення службової дисципліни, зокрема, транспортної та недотримання вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що виявилося в керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, слідчого слідчого відділення Глобинського РВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ /а.с. 63-66/.
Даний наказ реалізовано наказом УМВС України в Полтавській області від 24 січня 2014 року №22 о/с "По особовому складу", яким лейтенанта міліції ОСОБА_1, слідчого слідчого відділення Глобинського РВ УМВС України в Полтавській області звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (у запас за порушення дисципліни) /а.с. 25/.
Не погоджуючись з вищезазначеними наказами УМВС України в Полтавській області, ОСОБА_1 оскаржив їх до суду.
Надаючи правову оцінку оскарженим наказам, суд виходить з критеріїв їх правомірності, що визначені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи винесено дані накази: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовано сторонами, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ до ОСОБА_1 застосовано у зв'язку з порушенням останнім службової дисципліни.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV.
В силу положень статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (надалі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
Згідно зі статтею 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з органів внутрішніх справ.
Отже, недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ.
Як визначено частиною першою статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України /частина четверта статті 14 Дисциплінарного статуту/.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за №541/23073.
Пунктом 2.1. вказаної Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника /пункт 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України/.
Судом встановлено, що начальником УМВС України в Полтавській області 08 січня 2014 року видано наказ №3 "Про призначення та проведення службового розслідування" за фактом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення /а.с. 37/.
Як пояснив в судовому засіданні представник УМВС України в Полтавській області, підставою для видачі даного наказу стало отримання повідомлення про складення мобільною групою УМВС України в Полтавській області в складі старшого сержанта міліції ОСОБА_4 та прапорщика міліції ОСОБА_5 стосовно позивача протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У межах проведеного службового розслідування, на підставі пояснень інспекторів дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного посту №2 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС, старшого сержанта міліції ОСОБА_4 та прапорщика міліції ОСОБА_5, громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7, дослідивши копію протоколу про адміністративне правопорушення серії АВ №869988, а також беручи до уваги пояснення ОСОБА_1, члени комісії дійшли висновку про підтвердження факту керування позивачем транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Допитаний судом в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що у період з 20:00 04 січня 2014 року до 08:00 05 січня 2014 року спільно з ІДПС прапорщиком міліції ОСОБА_5 ніс службу на маршруті №5-6. Приблизно о 04:40 05 січня 2014 року ним зупинено транспортний засіб - легковий автомобіль ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_1 Оскільки вказаний громадянин мав явні ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; почервоніння зіниць ока), йому було запропоновано пройти до автомобіля патрульної служби та пройти освідування на алко-тестері "Драгер 6810 №0517". За результатами огляду, що ОСОБА_1 пройдений добровільно, вміст алкоголю в крові позивача становив 1,38 проміле. Вказані дії проведено в присутності свідків: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Від медичного огляду в лікувальному закладі ОСОБА_1 відмовився. За фактом керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння складено протокол про адміністративне правопорушення серії АБ2 №869988 /а.с. 41 - зворот/. До вказаного протоколу ОСОБА_1 власноручно внесено пояснення: "випив пляшку пива, після чого керував автомобілем".
Допитаний судом в якості свідка ОСОБА_5 повторив пояснення ОСОБА_4 та зазначив, що під час зупинення і огляду ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, від супроводження до закладу охорони здоров'я для проведення освідування відмовився, просив не складати протокол про адміністративне правопорушення по даному факту, оскільки працює слідчим у Глобинському РВ УМВС України в Полтавській області та по даному факту може бути притягнутий до відповідальності.
За фактом складення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_4 05 січня 2014 року подано рапорт на ім'я командира взводу ДПС з обслуговування стаціонарного поста №2 роти ДПС ДАІ п/п УМВС України в Полтавській області підполковника міліції ОСОБА_8 /а.с. 41/.
До матеріалів справи долучено аналогічні за змістом пояснення гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 від 05 січня 2014 року /а.с. 42-зворот, 43/. За змістом даних пояснень, позивач не заперечував факт вживання алкоголю.
Як передбачено частиною п'ятою статті 14 Дисциплінарного статуту, перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.
Матеріалами справи підтверджено, що у ході проведення службового розслідування від ОСОБА_1 відібрано письмові пояснення, за змістом яких останній пояснив, що "04 січня 2014 року, перебуваючи поза службою не в робочий час близько 17:05 вдома я випив пляшку пива...". "05 січня 2014 року близько 03:40 мене розбудив мій батько ... та повідомив, що погано себе почуває...", "прохав мене поїхати в аптеку та купити пігулки "адельфан"..." ... я одягнувся, взяв автомобіль ВАЗ 2107, який належить моєму батькові та поїхав у напрямку центра м. Глобине...". "Проїжджаючи по вул. Леніна ... помітив автомобіль з увімкненими проблисковими маячками ... з'їхав на обочину та зупинився...". "Позаду мого автомобіля зупинилась ВАЗ 2109 білого кольору ДАІ, з даного автомобіля вийшли два працівники ДАІ, один з них представився ст. сержантом ОСОБА_4, останньому я намагався пояснити, що поспішаю в аптеку, на що ОСОБА_4 попрохав сісти мене в автомобіль...". "Сівши в автомобіль ОСОБА_4 почав говорити, що в мене присутній запах алкоголю, на що я йому пояснив, що пив останній раз 04.01.14 о 17:05 пляшку пива об'ємом 0,5 л...". "Оскільки я був впевнений, що алкоголь, який я вживав 04.01.14 р. вже вийшов, я дихнув в трубку алко-тестера...". "Я ... вирішив зателефонувати своєму наставнику ст. слідчому Глобинського РВ ОСОБА_9, розповівши йому все, він відповів, що зараз прийде та попрохав почекати". ... "Після цього я почав прохати ОСОБА_4 щоб він не заповняв протокол доки не прийде мій колега...".
У ході службового розслідування, 09 січня 2014 року, відібрано письмові пояснення у старшого слідчого Глобинського РВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_9 /а.с. 44, зворот - 45/. Останній пояснив, що "5.01.2014 року близько 4-ї години мені ... зателефонував мій колега слідчий ОСОБА_1 та повідомив, що його зупинили працівники ДАІ ...". ... "Коли я прийшов до працівників ДАІ, ними був складений адміністративний протокол на ОСОБА_1 по ст. 130 КУпАП.". ... "Після переконання ОСОБА_1 працівників ДАІ, що відомості в протоколі не відповідають дійсності, то вони повідомили, що протокол анулюють як складений помилково.".
Крім того, у ході службового розслідування опитано начальника Глобинського РВ УМВС України в Полтавській області підполковника міліції ОСОБА_10, заступника начальника Глобинського РВ - начальника міліції громадської безпеки УМВС України в Полтавській області майора міліції ОСОБА_11, заступника начальника слідчого відділення Глобинського РВ УМВС України в Полтавській області підполковника міліції ОСОБА_12, начальника відділення ДАІ Глобинського РВ УМВС України в Полтавській області капітана міліції ОСОБА_13, старшого інспектора сектору кадрового забезпечення Глобинського РВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_14, які пояснили, що ними постійно проводиться роз'яснювальна робота з особовим складом щодо недопущення порушень дисципліни і законності, в тому числі, транспортної дисципліни /а.с. 38, 43-зворот, 44, 45-зворот, 46, 46-зворот, 47, 47-зворот, 48/.
У судовому засіданні 24 червня 2014 року судом досліджено речовий доказ - відеозапис події, що мала місце 05 січня 2014 року близько 04:40 (зупинення транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1).
Дослідивши вказаний відеозапис, суд встановив, що ним підтверджено факт зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1, перебування позивача у службовому автомобілі працівників окремої роти ДПС, відібрання у нього пояснень, відмову останнього від супроводження до закладу охорони здоров'я для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, проведення освідування за допомогою алко-тестера та вчинення відповідних дій за участю свідків, якими особисто підписано протокол про адміністративне правопорушення.
У судовому засіданні 24 червня 2014 року позивачем заявлено клопотання про призначення у справі судово-фоноскопічної експертизи зазначеного запису. Суд, протокольною ухвалою, відмовив у задоволенні даного клопотання. При цьому, судом враховано пояснення представника УМВС України в Полтавській області про те, що оригінал відеозапису відсутній.
За результатами службового розслідування складено висновок, що затверджений начальником УМВС України в Полтавській області генерал-майором міліції ОСОБА_15 13 січня 2014 року /а.с. 33-36/. Пунктом 3 зазначеного висновку запропоновано звільнити лейтенанта міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за грубе порушення службової дисципліни, ігнорування вимог наказів МВС України від 16 березня 2007 року №81, від 16 травня 2007 року №157, від 26 березня 2010 року №90, Закону України "Про міліцію", Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що виявилося у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
На підставі вказаного висновку службового розслідування УМВС України прийнято рішення про звільнення позивача з органів внутрішніх справ.
Так, пунктом 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української Радянської Соціалістичної Республіки від 29 липня 1991 року №114, передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Суд зазначає, що звільнення позивача з органів внутрішніх справ відбулось саме у зв'язку з порушенням останнім службової дисципліни, що підтверджено за результатами службового розслідування. При цьому, проведення такого розслідування та встановлення обставин фактичної дійсності законодавцем віднесено до компетенції органу внутрішніх справ.
Судом встановлено, що службове розслідування відносно дій слідчого слідчого відділення Глобинського РВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_1 проведено у повній відповідності до вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України.
Ні позивачем, ані представником позивача в ході судового розгляду справи не надано жодних доказів та не наведено жодних тверджень, що свідчили б про порушення УМВС України в Полтавській області порядку проведення службового розслідування.
Натомість, позиція позивача щодо протиправності оскаржених рішень УМВС України в Полтавській області ґрунтується на доводах про наявність судового рішення, яким закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Надаючи правову оцінку зазначеним доводам, суд виходить з положень частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Суд, також, враховує приписи статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи наведені положення, суд зауважує, що висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.
Аналогічну думку викладено у листі Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року №2379/12/13-12 "Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України".
Суд зазначає, що у постанові Глобинського районного суду Полтавської області від 03 березня 2014 року відсутні відомості про дослідження зазначеного вище відеозапису та допит в якості свідків інспекторів дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного посту №2 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС, старшого сержанта міліції ОСОБА_4 та прапорщика міліції ОСОБА_5
Окрім того, дослідивши в судовому засіданні копію постанови Глобинського районного суду Полтавської області від 03 березня 2014 року, суд звертає увагу на наступне.
Мотивувальна частина вказаного судового рішення містить посилання на показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які пояснили, що на прохання працівників ДАІ поставили підписи у незаповненому протоколі про адміністративне правопорушення, огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння у їх присутності не проводився.
Однак, наведене спростовано зазначеним вище відеозаписом, що досліджений в судовому засіданні. Так, даним відеозаписом підтверджено, що огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння проведено за участю свідків (ОСОБА_6 та ОСОБА_7), які в момент проведення огляду знаходились поряд зі службовим автомобілем працівників ДАІ ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Крім того, на відеозаписі чітко видно, що у присутності свідків ОСОБА_4 заповняє протокол та заносить до нього відомості про особу свідків, а вже потім останні підписують такий протокол.
З приводу доводів позивача про те, що вказаний відеозапис не має жодного відношення до події 05 січня 2014 року, суд звертає увагу на пояснення свідка ОСОБА_4, відповідно до яких з огляду на особливості функціонування відеореєстратора дата запису на останньому постійно змінюється після його вимкнення, заміни акумуляторів тощо.
Суд відхиляє твердження позивача про те, що на дослідженому відеозаписі зафіксовано іншу особу, а не ОСОБА_1, адже такі твердження спростовано самим відеозаписом, на якому чітко видно позивача.
За наведених обставин, постанова Глобинського районного суду Полтавської області від 03 березня 2014 року не може бути прийнята у якості належного доказу в межах розгляду даної справи, яким встановлено преюдиційні обставини.
Суд, також, зазначає, що в силу наведених вище положень Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, які є спеціальними нормативно-правовими актами з питань проходження служби в органах внутрішніх справ, наявність судового рішення, яким буде встановлено вину особи у вчиненні адміністративного проступку, не є визначальним для проведення службового розслідування та застосування до особи дисциплінарних стягнень. Навпаки, встановлення обставин фактичної дійсності у даному випадку належить до компетенції робочої групи, якій доручено проведення такого службового розслідування та саме висновок такого розслідування є підставою для відповідного реагування, зокрема, застосування до винних осіб дисциплінарних стягнень.
Суд також звертає увагу на приписи пункту 64 "й" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яким у якості окремої підстави для звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу з органів внутрішніх справи визначено саме набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, пов'язаного з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", або кримінального правопорушення.
Як зазначалось судом вище, ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ звільнено за порушення службової дисципліни, тобто, за пунктом 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. При цьому, допущення позивачем такого порушення підтверджено результатами службового розслідування.
В силу положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
У спірних відносинах суб'єкт владних повноважень - УМВС України в Полтавській області, діяв на виконання приписів закону, відповідно до встановлених законом повноважень та з дотриманням встановленої законом процедури і форми прийняття рішення.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що видавши оскаржені накази УМВС України в Полтавській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.
Проходження служби в органах внутрішніх справ, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії і вчинки. Матеріалами справи підтверджено, що позивач неодноразово попереджався про притаманні даному виду публічної служби обмеження, необхідність дотримання вимог законодавства щодо неухильного виконання положень Присяги працівника органів внутрішніх справ, статутів і наказів начальників.
За вищенаведеного, суд вважає, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ відповідає характеру та тяжкості вчиненого ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. А відтак, підстави для скасування оскаржених наказів - відсутні.
Отже, у задоволенні позову в даній частині необхідно відмовити.
Як наслідок, не належать до задоволення і позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідачів моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У відповідності до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Таким чином, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди належать: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Позивачем жодним чином не обґрунтовано в чому саме полягає моральна шкода. Належних доказів на підтвердження факту нанесення позивачу моральних страждань та їх причинного зв'язку матеріали справи не містять.
Враховуючи наведене та те, що судом встановлено правомірність винесення відповідачем спірних наказів, підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди відсутні.
За таких обставин, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Глобинського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складено 01 липня 2014 року.
Суддя О.О. Кукоба