14.04.2014
Справа № 521/107/14-ц
Провадження № 2/521/2814/14
14 квітня 2014 року Малиновський районний суд м. Одеси
в складі: головуючого судді - Роїк Д.Я.,
при секретарі - Гречко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Чорноморський», про оскарження дисциплінарних стягнень, -
11 лютого 2014 року ОСОБА_2 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Чорноморський», про оскарження дисциплінарних стягнень. В судовому засіданні 24.03.2014 року позивач уточнила свої позовні вимоги та виклала їх в новій редакції, пояснивши зміну свого прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 та нові підстави для оскарження дисциплінарного стягнення, згідно доданих 19 лютого 2014 року документів. Так позивач посилалась на те, що на час роботи в КП ЖКС «Чорноморський» мала прізвище ОСОБА_2 та з 01.10.2010р. була прийнята на роботу юристом в юридичний відділ КП ЖКС «Чорноморський». З 01.11.2010р. по 14.02.2014р. працювала на посаді начальника юридичного відділу даного підприємства. За весь період роботи в КП ЖКС «Чорноморський» позивач отримала два дисциплінарних стягнення, які тепер оскаржує. Наказом від 19.04.2013 р. № 40-К на позивача, як зазначено в наказі «за порушення порядку укладення договорів оренди комунального майна» було накладене стягнення - об'явлено догану. Підставою для догани стала «перевірка, проведена департаментом комунальної власності Одеської міської ради у березні 2013р. за період вересень 2011р. - лютий 2013рр., якою встановлено порушення процедури укладення договорів оренди комунальної власності». Позивач вважає це стягнення незаконним на підставі того, що насправді перевірки діяльності юрвідділу КП ЖКС «Чорноморський» в березні 2013р. не було, перевірялись інші підрозділи відповідача. Перевіряючі з позивачем не спілкувалися, документи не вимагали, в юрвідділ не заходили. Про її проведення позивачу стало відомо після її завершення, а про наслідки - в день звільнення, лише при отриманні трьох наказів: два накази про догани від №40-К 19.04.2014р. та №117-К від 27.11.2013р. та наказ про звільнення №32-КУ від 14.02.2014р. Ведення справ судово-претензійної роботи з юридичними особами покладалося, згідно функціональних обов'язків, на юриста першої категорії, ОСОБА_3 Позивач наполягає, що порушень при укладенні договорів оренди не скоювала, бо не мала до них відношення, ними не займалася, а відомо позивачу про такі договори стало лише із акту перевірки (який, до речі, не містить ні дати, ні вихідного номеру) після її завершення. До роботи з жодним із вказаних в акті договорів позивач не була залучена, про що свідчить відсутність її підпису, «візи» на них. Після ознайомлення з актом перевірки, про існування якого позивач дізналася із запізненням, тобто після втручання прокуратури і отримання їх подання, позивач ознайомилася з вказаними договорами і тільки тоді мала змогу займатися контролюванням виправлень зазначених в поданні помилок, шляхом спілкування по цьому питанню з відповідальним по даних питаннях юристом першої категорії, ОСОБА_3 та представниками Департаменту комунальної власності. Також позовні вимоги було доповнено тим, що відповідач при винесенні дисциплінарного стягнення - догани, не врахував положення ст. 148 КЗпП України, згідно якої дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Всі зазначені в акті перевірки договори оренди датовані з 2007 по 2011 роки. Перевірка ж відбувалася в 2013 році. Тобто, з моменту укладення останнього договору пройшло більше двох років, тому дисциплінарне стягнення, застосоване до позивача з даного приводу є незаконним.
Позивач в судовому засіданні підтримала уточнені позовні вимоги в повному обсязі, не заперечувала проти задоволення заочного рішення.
Представник відповідача у судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи сповіщенні належним чином, причину неявки суду не повідомили, ніяких клопотань, або заперечень на позов не надходило.
Відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено що час роботи в КП ЖКС «Чорноморський» мала прізвище ОСОБА_2 та з 01.10.2010р. була прийнята на роботу юристом в юридичний відділ КП ЖКС «Чорноморський». З 01.11.2010р. по 14.02.2014р. працювала на посаді начальника юридичного відділу даного підприємства.
За весь період роботи в КП ЖКС «Чорноморський» позивач отримала два дисциплінарних стягнення, які тепер оскаржує.
Наказом від 19.04.2013 р. № 40-К на позивача, як зазначено в наказі «за порушення порядку укладення договорів оренди комунального майна» було накладене стягнення - об'явлено догану. Підставою для догани стала «перевірка, проведена департаментом комунальної власності Одеської міської ради у березні 2013р. за період вересень 2011р. - лютий 2013рр., якою встановлено порушення процедури укладення договорів оренди комунальної власності.»
Це стягнення незаконне на підставі того, що перевірки діяльності юрвідділу КП ЖКС "Чорноморський" в березні 2013р. не було, перевірялись інші підрозділи відповідача. Перевіряючі з позивачем не спілкувалися, документи не вимагали, в юрвідділ не заходили. Про її проведення позивачу стало відомо після її завершення, а про наслідки - в день звільнення, лише при отриманні трьох наказів: два накази про догани від №40-К 19.04.2014р. та №117-К від 27.11.2013р. та наказ про звільнення №32-КУ від 14.02.2014р.
Ведення справ судово-претензійної роботи з юридичними особами покладалося, згідно функціональних обов'язків, на юриста першої категорії, ОСОБА_3
Позивачем порушень при укладенні договорів оренди не скоєно, бо вона не мала до них відношення. Позивачу стало відомо про такі договори лише із акту перевірки після її завершення. До роботи з жодним із вказаних в акті договорів позивач не була залучена, про що свідчить відсутність її підпису, «візи» на них. Після ознайомлення з актом перевірки, про існування якого позивач дізналася із запізненням, тобто після втручання прокуратури і отримання їх подання, позивач ознайомилася з вказаними договорами і тільки тоді мала змогу займатися контролюванням виправлень зазначених в поданні помилок, шляхом спілкування по цьому питанню з відповідальним по даних питаннях юристом першої категорії, ОСОБА_3 та представниками Департаменту комунальної власності.
Відповідач при винесенні дисциплінарного стягнення - догани, не врахував положення ст. 148 КЗпП України, згідно якої дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Всі зазначені в акті перевірки договори оренди датовані з 2007 по 2011 роки. Перевірка ж відбувалася в 2013 році. Тобто, з моменту укладення останнього договору пройшло більше двох років, тому дисциплінарне стягнення, застосоване до позивача з даного приводу є незаконним.
Також відповідач порушив ч.1 ст. 149 КЗпП України, не витребувавши у позивача пояснення при накладенні дисциплінарного стягнення - догани від 19.04.2013р. Про відсутність письмового пояснення свідчить і сам наказ про догану, в якому немає вказівки на таке письмове пояснення, а також сам факт ненадання відповідачем суду витребуваного письмового пояснення позивача, яке мало бути зажадане перед накладенням стягнення від позивача.
Суд вважає, що проступку не скоювала, оскільки договори в роботу адміністрацією їй не надавалися, а при витребуванні у неї, стосовно цього інциденту, пояснень, вказала б на всі підстави, які унеможливлюють застосування стягнення до неї. Але відповідач ні пояснення з позивача не вимагав, ні, взагалі, до відома позивача не довів факт накладення такого стягнення, чим порушив основні принципи законного накладення дисциплінарного стягнення згідно КЗпП України.
Про існування першого наказу №40-К від 19.04.2013р. про накладення дисциплінарного стягнення - догани, позивачу стало відомо лише 27.11.2013р. в процесі з'ясування обставин щодо другого наказу №117-К від 27.11.2013р., зі слів директора відповідача. Але, навіть тоді, не зважаючи на вимогу позивача, її не було ознайомлено зі змістом наказу №40-К від 19.04.2013р., в порушення ч.4 ст.149 КЗпП України.
На підставі вищезазначеного суд вважає накладення дисциплінарного стягнення - догани №40-К від 19.04.2013р. безпідставним та протизаконним.
У зв'язку зі сплином терміну оскарження першої догани позивачем було подано до первинної позовної заяви клопотання про поновлення строку на оскарження, яке позивач підтримала в судовому засіданні.
Наказом № 117-К від 27.11.2013р. позивач була вдруге притягнена до дисциплінарної відповідальності, у вигляді догани, за порушення трудової дисципліни. В чому конкретно полягає порушення в наказі №40-К від 19.04.2013р. не вказано, сформульовано лише наступне: "неналежне виконання функціональних обов'язків, які проявилися в порушенні п. 10, 11, 16, 28 функціональних обов'язків начальника юридичного відділу."
В тексті наказу це не зазначено, але йдеться про такі пункти функціональних обов'язків:
п.10 - загальне керівництво за веденням справ співробітниками відділу;
п.11 - організація роботи та контроль за виконанням посадових інструкцій і функціональних обов'язків співробітниками;
п.16 - представлення інтересів підприємства в суді, прокуратурі, органах виконавчої служби, правоохоронних та інших органах;
п.28 - робота зі зверненнями громадян та надання письмових відповідей.
Підставою для винесення даного наказу став акт Київської районної адміністрації Одеської міської ради (далі КРА ОМР) про результати перевірки діяльності юридичного відділу КП ЖКС "Чорноморський" від 22.11.2013р.
Даний акт перевірки КРА ОМР позивач вважає надуманим і необґрунтованим, оскільки неналежного виконання функціональних обов'язків позивач стверджує, що не допускала і завжди сумлінно працювала виключно в інтересах свого підприємства (відповідача).
Ствердження в наказі відповідача про накладення дисциплінарного стягнення (догани) від 27.11.2013р. про скоєння позивачем порушення п.10 та п.11 своїх функціональних обов'язків, яке, згідно акту КРА ОМР від 22.11.2013р., нібито, виразилося у вигляді:
1. невиконання ведення номенклатури справ;
2. не реєстрації вхідної документації;
3. не сформованості справ, не пронумерованності їх сторінок, відсутності опису),
є невірним, оскільки "Загальне керівництво за веденням справ співробітниками відділу та організація роботи і контроль за виконанням посадових інструкцій і функціональних обов'язків співробітниками" позивачем здійснювалося регулярно і сумлінно.
Щодо першого пункту (невиконання ведення номенклатури справ), позивач пояснила суду наступне.
Згідно п.15 ст.1 Закону України "Про національний архівний фонд та архівні установи" та п.п.3.1.1., 3.1.2., 3.1.3. Наказу Державного комітету архівів України від 16 березня 2001 року № 16 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 травня 2001 р. за № 407/5598 "Про затвердження Правил роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій", "номенклатура справ" - це обов'язковий для кожної юридичної особи систематизований і проіндексований перелік справ, які створюються в діловодстві підприємства та його структурних підрозділів, із зазначенням термінів їх зберігання, затверджений у встановленому порядку. Порядок складання номенклатури справ ведеться на підставі методико-нормативних документів. Типова та приблизна номенклатура справ розробляються і розсилаються вищестоящими організаціями - міністерствами, відомствами, головними управліннями, облвиконкомами, промисловими об'єднаннями і т.д., узгоджуються з архівними установами та затверджуються керівництвом установи. На основі типової та примірної номенклатури справ організації розробляють і затверджують індивідуальну номенклатуру справ. Відповідальність за розробку номенклатури справ покладається наказом по підприємству на завідувача канцелярією або сектором діловодства, секретаріат або секретаря, загальний відділ та інші.
Київською районною адміністрацією та Одеською міською радою типова та приблизна номенклатура справ для відповідача не розроблялася і не розсилалася з рекомендацією для використання, до відома позивача затверджена номенклатура справ ніким не доводилася і раніше не вимагалася, а, таким чином, і вимагатися не повинна. На підприємстві відповідача затвердженої номенклатури справ на момент перевірки не існувало.
Номенклатура справ, у тому вигляді і формі, яка до моменту перевірки задовольняла перевіряючих і була з представником КРА ОМР (перевіряючим, ОСОБА_4.) обговорена, у тій же ж формі і була надана перевіряючим для ознайомлення факсом 17.09.2013р., а також під час перевірки 01.11.2013р. та 06.11.2013р. Ніхто з перевіряючих раніше з часу заснування КП ЖКС "Чорноморський" і до вказаної перевірки не висловлювали своїх зауважень і питань з цього приводу, а під час перевірки перевіряючі були ознайомлені з електронним реєстром, в якому справи зазначені згідно порядку, по мірі надходження, з зазначенням номерів дільниць, прізвищ боржників, їх адрес, сум боргу і фіксацією дат та історії руху по кожному боржнику, починаючи з 2010р.
На момент перевірки в провадженні юрвідділу відповідача за 2013 рік велося - 270 справ наказного провадження і 16 - позовного провадження, по яким існує чітка звітність.
Вказані обставини були підтвержені свідками в судовосу засіданні.
Тому, дане зазначення в акті знову ж таки суперечить існуючим нормативно-правовим актам та дійсним обставинам справи.
Щодо другого пункту (не реєстрації вхідної документації), позивач пояснила суду наступне.
Юридичному відділу вхідні документи ніколи не адресуються. Весь документообіг приймається та оформлюється на керівника відповідача і реєструється через канцелярію приймальні директора або через інспектора по зверненням громадян, на яких покладено відповідний обов'язок у журналах реєстрації вхідної документації. Після визначення виконавців по вхідних документах, зазначені особи (з одного чи декілька відділів) готують відповідь, яка підписується уповноваженою особою підприємства та реєструється, відповідно, через канцелярію приймальні директора чи інспектором по зверненням громадян у журналі вихідної документації. Тому, подвійна реєстрація документообігу (в журналах реєстрації вхідної документації канцелярії або інспектора по зверненнях громадян та вдруге, в юрвідділі) на підприємстві відповідача не передбачена та суперечить здоровому глузду.
Для зручного контролю документів, виконавцем яким фігурували позивач чи інші працівники юридичного відділу, примірник таких документів, разом з копією підоснови (вхідного документу) позивачем підшивається у папку вхідної / вихідної документації юридичного відділу за кожен рік окремо. З даними папками перевіряючих було ознайомлено під час перевірки.
Вказані обставини були підтвержені свідками в судовосу засіданні.
Тому, даний пункт акту суд вважає безпідставним і таким, що містить протиправну вимогу, не передбачену нормативними актами.
Щодо третього пункту (не сформованості справ, не пронумерованності їх сторінок, відсутності опису), позивач пояснила суду наступне.
Ведення справ судово-претензійної роботи з фізичними особами покладається, згідно функціональних обов'язків, на юриста першої категорії, ОСОБА_5
Справи судово-претензійної роботи ведуться згідно чіткого реєстру, з яким представників перевіряючої організації було ознайомлено тричі (факсом 17.09.2013р., під час першого візиту перевіряючих 01.11.2013р. та під час другого візиту перевіряючих 06.11.2013р.). Справи юристом ОСОБА_5 сформовані кожна в окремій папці, підписаній щодо сторін, предмету спору і дати заведення справи. В папках документи розташовані відповідно дат їх оформлення та по мірі їх важливості і значимості, таким чином справи є сформованими.
Нумерація сторінок у справах та ведення опису матеріалів не є обов'язковою вимогою для формування справи стороною, а тому зазначена вимога перевіряючих - є безпідставною.
Ствердження в наказі відповідача про накладення дисциплінарного стягнення (догани) від 27.11.2013р. щодо порушення позивачем п.16 функціональних обов'язків, яке, згідно акту КРА ОМР від 22.11.2013р., нібито полягає у наступному:
4. не оскарження рішення Київського райсуду м. Одеси по справі № 1512/5927/2012 р. про право користування за ОСОБА_6 і її синів квартирою за адресою АДРЕСА_1 і про оформлення договору найму житла;
5. не оскарження чотирьох ухвал із зазначенням дат і номерів справ Київського райсуду м. Одеси щодо боржників ОСОБА_7 (№/спр. 1512/6971/2012), ОСОБА_8 (№/спр. 1512/3910/2012), ОСОБА_9 (№/спр. 1512/6972/2012) і ОСОБА_10 (№/спр. 1512/9243/2012) та не прийняття заходів щодо стягнення грошових сум в позовному порядку;
6. не оскарження 39 ухвал Київського райсуду м. Одеси від 07.08.2009р. про відмову в прийнятті заяв про видачу судового наказу, не усунення підстав, з яких було відмовлено, та повторно не подані заяви про видачу судового наказу;
7. не усунення зауважень по 18 постановах Державної виконавчої служби від 13.09.2012р. щодо недодання документу, яких підтверджує повноваження особи, що його подає та не подання повторно наказів для стягнення грошових сум, що призвело до сплину строку для пред'явлення наказів),
також невірно, вважає позивач, оскільки "представлення інтересів підприємства в суді, прокуратурі, органах виконавчої служби, правоохоронних та інших органах" позивачем виконувалося в повному обсязі, про що свідчать вчасні, повні і регулярні звіти по всіх відповідних інстанціях, відсутність безпідставно пропущених строків для правового реагування на процесуальні документи, своєчасне надання відповідей на всі запити щодо прав, обов'язків і інтересів підприємства (відповідача), в якому працювала позивач.
Щодо четвертого пункту (не оскарження рішення Київського райсуду м.Одеси по справі гр. ОСОБА_6.), позивач пояснила суду наступне.
Ведення справи по гр. ОСОБА_6 покладалоься, згідно функціональних обов'язків, на юриста першої категорії, ОСОБА_5
Рішення суду першої інстанції не було оскаржено по бажанню та на вимогу КРА ОМР. Це вбачається з наявних процесуальних документів (двох протилежних за змістом заяв про роз'яснення рішення суду), які знаходяться в суді і мають відмітку суду про отримання.
По суті позовних вимог справи по гр. ОСОБА_6 від відповідача вимагалося укласти з нею договір найму (оренди) житла, що згідно законодавства України покладається на КРА ОМР. Тобто, відповідно ст.61 Житлового Кодексу України договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
При укладенні договору найму (оренди) житла слід керуватися положеннями глави 59 Цивільного Кодексу України. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 810 ЦКУ за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Комунальна власність представляє собою власність відповідної територіальної громади, яка розглядається як сукупність жителів, об'єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста.
Відповідно ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності. Тобто, від імені власника (громади) договори найму житлового приміщення у домах комунальної власності повинні заключати органи місцевого самоврядування, а саме, КРА ОМР, що саме і прописане в ч.ч. 9, 11 п.3.2.6. Положення про КРА ОМР.
Але судом було прийняте рішення від 19.02.2013р. щодо покладання обов'язку з укладення договору найму житла не на КРА ОМР, а на відповідача (КП ЖКС "Чорноморський"), що не входить згідно його Статуту в повноваження КП ЖКС "Чорноморський" та який не є органом місцевого самоврядування.
До суду було подано заяву від 28.03.2013р. №111/13-1 про надання роз'яснення щодо виконання даного рішення з чітким тлумаченням, що це не входить в повноваження КП ЖКС "Чорноморський", а прописано в повноваженнях КРА ОМР.
Однак, під тиском керівництва КРА ОМР, про який свідок, ОСОБА_5, надасть показання особисто, він був вимушений звернутися до суду з другою заявою від 26.04.2013р. №111/13-2 про роз'яснення рішення, в якій зазначав, що знімає з розгляду питання щодо того, хто саме має укладати договір найму житлового приміщення, бо відтепер КП ЖКС "Чорноморський" (відповідачу за тією справою) зрозуміло, що вимоги ст.61 ЖКУ мають пріоритет над вимогами п. 3.2.6. Положення про КРА ОМР.
Після ж зміни керівництва КРА ОМР на наступне, змінилося і їх ставлення до даного питання, що призвело до появи зазначених претензій з боку КРА ОМР до дій відповідача в особі позивача.
Тому, тільки ретельно ознайомившись з матеріалами у цій справі можливо зробити правильний і неупереджений висновок щодо викладених обставин і підстав неможливості оскарження рішення суду з боку представників юрвідділу КП ЖКС Чорноморський.
Щодо п'ятого пункту (не оскарження чотирьох ухвал №/спр. 1512/6971/2012, №/спр. 1512/3910/2012, №/спр. 1512/6972/2012 і №/спр. 1512/9243/2012 та не прийняття заходів щодо стягнення грошових сум в позовному порядку), позивач пояснила суду наступне.
Ведення справ з фізичними особами покладається, згідно функціональних обов'язків, на юриста першої категорії, ОСОБА_5
Усі справи наказного провадження. Накази на стягнення боргів з цих боржників скасовані судами за заявами самих боржників. Це їх право і для відповідача залишається тільки можливість стягнення боргу за надані послуги в позовному провадженні.
Згідно з нормами процесуального права України, які регулюють "Наказне провадження", не передбачена процедура оскарження ухвал про скасування судових наказів за заявою боржників в апеляційному порядку, про що, однак, зазначено в акті КРА ОМР.
Це підтверджує повністю не професійну думку перевіряючих, яка не відповідає процесуальним нормам права ЦПК України, регулюючим "Наказне провадження". Такий стан речей і зазначені норми цивільно-процесуального права перевіряючі мали б знати, але демонструють свою непрофесійну або упереджену думку, виходячи з хибно зрозумілих інтересів служби (роботи).
При цьому без укладання договору з утримання будинку та прибудинкової території (УБПТ) також неможливо стягнути суму боргу з боржника за нововведеною практикою розгляду справ судами. За обов'язок по укладанню договорів відповідає керівництво дільниці ЖКС, але інформації з дільниць про укладання таких договорів з боржниками юрвідділ на момент перевірки не отримував, тобто в добровільному порядку вони укладені не були. Тому, по всіх чотирьох боржниках юрвідділом спрямовані передсудові повідомлення з вимогою погасити заборгованість і укласти договори з УБПТ. Таким чином, юрвідділом відповідача, який очолює позивач, на момент перевірки збиралися документи на пред'явлення позовів цим боржникам.
Зауваження перевіряючих КРА ОМР щодо не оскарження таких ухвал суду у відношенні даних чотирьох боржників є таким, що не відповідає чинному законодавству України, а ствердження що нами, нібито, не були прийнятті заходи щодо стягнення грошових сум в позовному порядку - не відповідало дійсним обставинам справ.
Щодо шостого пункту (не оскарження 39 ухвал Київського райсуду м.Одеси від 07.08.2009р. про відмову в прийнятті заяв про видачу судового наказу, не усунення підстав, з яких було відмовлено, та повторно не подані заяви про видачу судового наказу), позивач пояснила суду наступне.
Ухвал з датою - 07.08.2009р., - в провадженні КП ЖКС "Чорноморський" в природі не існує, а їх наявність в акті перевірки КРА ОМР свідчить, що недоліки перевіряючими просто вигадувалися. Всі існуючі ухвали були винесені судом з липня 2013р. та отримані відповідачем з серпня 2013р. і безпосередньо перед самою перевіркою.
Є необ'єктивним ствердження про "не усунення підстав, з яких було відмовлено у видачі наказу…", бо підставою було - відсутність договору з УБПТ, тому для усунення даної обставини потрібен час на проведення передсудових дій та необхідні заходи в процесі виконання (час на здійснення спроб працівниками дільниць наручно (з рук в руки) передати передсудові повідомлення та отримати підпис про отримання їх боржниками або час для повернення поштового повідомлення про отримання листа отримувачем - для можливості додати ці документи до позову, як доказ позиції боржників).
Без усунення зазначених обставин, на які покладався суд при винесенні рішення про відмову в видачі наказу, апеляційне оскарження даних ухвал суду є безперспективним і тим більш майнові витрати в цьому випадку - є нерозумними, які суперечать економічним інтересам відповідача.
Тому, як і у попередній частині спростування вимог КРА ОМР, зазначених в акті, так і в цій частини позивачем повідомляється, що у юрвідділу на момент перевірки була відсутня інформація з дільниць КП ЖКС по обставинах усіх 39 боржників щодо укладення договір з УБПТ з мешканцями-боржниками у добровільному порядкую. При відсутності такої інформації подача позовної заяви неможлива. Тому, по всіх боржниках, зазначених в цих 39 ухвалах, юрвідділом спрямовані передсудові повідомлення з вимогою погасити заборгованість і укласти договори з УБПТ. Тільки після отримання від дільниць зворотньої інформації щодо реагування мешканця на надіслану юрвідділом йому пропозицію, у КП ЖКС "Чорноморський" в особі мене (позивача) є підстави для мотивованого та обґрунтованого звернення до суду для зобов'язання укласти договір з УБПТ та сплатити борг боржником.
Таким чином, юрвідділом відповідача, який очолює позивач, під час перевірки саме збиралися документи для пред'явлення позовів даним боржникам з урахуванням обставин, на які суд посилався для відмови у прийнятті заяв чи задоволенні вимог позивача.
Додатково, для визначення правової позиції відповідача і правильного тлумачення законодавства судом щодо винесення наказів про відмову у прийнятті заяв відповідача на підставі певних причин, позивач звернулася до голови Київського райсуду м. Одеси з листом № 1998 від 14.11.2013р. про врахування норм законодавства та зміну судової практики, які свідчать про спірність відмов суду в задоволення вимог КП ЖКС "Чорноморський". Це, також, свідчить про відповідальне відношення і професійне ставлення позивача до виконання своїх обов'язків і переймання та піклування інтересами відповідача.
Тому і дану частину акту КРА ОМР суд вважає надуманою і безпідставною.
Щодо сьомого пункту (не усунення зауважень по 18 постановах Державної виконавчої служби від 13.09.2012р. щодо недодання документу, яких підтверджує повноваження особи, що його подає та не подання повторно наказів для стягнення грошових сум, що призвело до сплину строку для пред'явлення наказів), позивач пояснила суду наступне.
Перевіряючими було недостатньо вивчене питання, бо до їх відома доводилася інформація, що недоліки, стосовно неналежним чином завіреної довіреності були вчасно усунені представником відповідача і заяви до виконавчої служби подані повторно, про що свідчать наявні відповідні заяви і відкрите виконавче провадження саме по цих 18 постановах, що зафіксовано в електронному реєстрі справ і доводилося до відома перевіряючих, але, з невідомих причин, проігнороване ними.
Тобто, насправді, з мотиву сплину того строку для виконання рішення суду відповідачу не було відмовлено. Зазначений в акті "сплин строку" - це вигадка перевіряючих. Дані накази (по 18 постановам) з вчасно переоформленою довіреністю були прийняті Державною виконавчою службою Київського району до виконання. Тому, зауваження перевіряючих щодо строків, які минули не відповідають дійсності, бо всі дії щодо процесуальних документів були зроблені в строки, згідно діючого законодавства України.
Ствердження в наказі відповідача про накладення дисциплінарного стягнення (догани) від 27.11.2013р. про порушення позивачем п.28 функціональних обов'язків, а це "робота зі зверненнями громадян та надання письмових відповідей" невірно, оскільки звернення громадян та робота щодо надання письмових відповідей на них фіксується в журналі вхідних звернень громадян та вихідних відповідей на відповідні звернення, який ведеться інспектором зі звернення громадян. За весь період роботи позивача на підприємстві у відповідях, в яких позивач чи її підлеглі, згідно резолюції керівництва, зазначені як виконавці чи совиконавці, ні одного разу не було прострочено строки для надання таких відповідей громадянам. Завжди всі відповіді надавалися вчасно, в повній мірі мотивовані зі всіма посиланнями на конкретні норми законодавства України. Щодо ведення роботи зі зверненнями громадян інспектором по зверненнях громадян також надаються регулярні звіти, які свідчать про виконання мною даного пункту функціональних обов'язків належним чином.
Порушення п.28 функціональних обов'язків, згідно акту КРА ОМР від 22.11.2013р., на думку перевіряючих полягає, нібито, у наступному:
8. прийнятті заяв громадян про продовження терміну договору юридичним відділом самостійного, без відповідної реєстрації).
Щодо восьмого пункту (прийнятті заяв громадян про продовження терміну договору юридичним відділом самостійного, без відповідної реєстрації), позивач пояснила суду наступне.
Як і зазначено в акті КРА ОМР, згідно ч.1 п.1 "Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форм власності, в засобах масової інформації", затвердженої КМУ від 14.04.1997р. №348, діловодство за пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями) і скаргами громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації (далі - організаціях) ведеться окремо від інших видів діловодства і покладається на спеціально призначених для цього посадових осіб чи на підрозділ службового апарату.
Позивач не є спеціально призначеною особою, на яку покладається обов'язок ведення діловодства за пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями) і скаргами громадян, тому вимагання від мене того, що не входить в функціональні обов'язки позивача є протиправним.
Підлягають реєстрації, відповідно до законодавства, саме ті заяви, з якими громадяни самі звертаються до адміністрації відповідача. Але з заявами щодо продовження дії договорів по гаражах громадяни самостійно ніколи до підприємства відповідача не зверталися по своїй ініціативі, а були обдзвонені представниками юрвідділу чи дільниць КП ЖКС та запрошені до юрвідділу для укладання/продовження дії договорів. Тобто, самі громадяни-власники гаражів за своєю ініціативою до керівництва відповідача не приходили і заяву не приносили, а писали ці заяви у приміщенні юрвідділу за запропонованим зразком, на прохання юриста, для підтвердження факту добровільності їх явки та своєї згоди на укладення або продовження дії договорів під час проведення "договірної компанії" на наступній рік, одночасно з фактичним підписом, тому реєстрації вони не підлягали. Робота в юрвідділі по таких договорах щодо гаражів була поставлена на упередження і направлена на запрошення громадян для підписання нової угоди до закінчення дії попередньої угоди по гаражах з підстав зміни предмету договору, тарифу та періоду дії.
Заяви громадян, які надавалися безпосередньо до юрвідділу про продовження терміну договору після укладення нового є необов'язковими документами щодо укладення/продовження договору. Ці заяви по договорах на гаражі громадянами надавалися у добровільному порядку за ініціативою позивача для формування пакету документів для укладання таких договорів, який визначався позивачем згідно умов законодавства, повноти зібраної для обґрунтування умов договору інформації та з точки зору розумності документообігу. Скарг від громадян з цих питань немає та ніякої шкоди підприємству завдано не було.
Тому, вимога даної частини акту КРА ОМР є необґрунтованою.
Відповідач також порушив закон (ч.1 ст. 149 КЗпПУ), не витребувавши у позивача пояснення при накладенні цього другого дисциплінарного стягнення - догани, тому і зробив це грубе порушення (тобто, незаконне накладення другого стягнення). Про відсутність письмового пояснення свідчить і сам наказ про догану, де в ньому немає вказівки на письмове пояснення позивача.
Таким чином, всі зазначені вище доводи позивача об'єктивно свідчать про безпідставність і надуманість акту КРА ОМР від 22.11.2013р., який є упередженим і таким, що не відповідає дійсним обставинам справ.
І так як всі пункти акту КРА ОМР були позивачем прокоментовані і спростовані та вчасно надані керівництву відповідача для ознайомлення, тому, зазначені порушення п.п. 10, 11, 16 та 28 функціональних обов'язків позивача не вмотивовані відповідачем, а дисциплінарне стягнення від 27.11.2013р., у вигляді догани, є безпідставним, необґрунтованим та незаконним.
Всі вищезазначені обставини підтверджуються доданими до заяви документами, а також підтверджуються показаннями свідків, працівників юридичного відділу КП ЖКС "Чорноморський" та матеріалами справ юрвідділу, доданими до позовної заяви, іншими письмовими доказами.
Накладення обох дисциплінарних стягнень позивач вважає незаконним та необґрунтованим. У зв'язку з тим, що позивач не вбачає в своїх діях ознак порушення трудової дисципліни, з винесеними доганами не згодна, просить суд скасувати накладені на неї наказами № 40-К від 19.04.2013р. та № 117-К від 27.11.2013р. дисциплінарні стягнення у вигляді доган за порушення порядку укладення договорів оренди комунального майна та за неналежне виконання п.п. 10, 11, 16, 28 функціональних обов'язків начальника юридичного відділу.
Вислухавши пояснення позивача по цим питанням, суд також прийняв до відома показання свідка ОСОБА_3, який в судовому засіданні пояснив, що позивач не мала відношення до укладення договорів оренди комунального майна та що він обговорював всі питання і істотні умови по даних договорах напряму з директором підприємства без залучення позивача.
Свідок, ОСОБА_3, в своїх показаннях засвідчив, таке:
"Стосовно зазначеної в наказі від 19.04.2013 р. № 40-К підстави для винесення догани позивачу є нібито порушення нею процедури укладення договорів оренди комунальної власності з порушенням Закону "Про оренду державного та комунального майна" на підставі Акту (без дати) перевірки департаментом комунальної власності (направлення на перевірку лист прокуратури від 19.03.2013р).
Наказ, підстава його винесення та висновки Акту не є обґрунтованими з наступних підстав.
Порушень при укладенні договорів оренди позивач не скоювала, бо не мала до них відношення та ними не займалася.
Відповідальною особою за укладення всіх договорів із суб'єктами підприємницької діяльності - контрагентами ЖКС згідно трудового договору та посадових обов'язків був особисто я, а не позивач, як зазначено в Акті, перевірка департаментом комунальної власності Одеської міськради проведена за період вересень 2011р. - лютий 2013рр.
Проте зазначені в Акті договори оренди укладались до перевіряємого періоду і обставини їх укладення перевіряючими по-суті не досліджувались, зокрема:
- 2 договори про оренду частин приміщень з Ощадбанком під каси прийому комунальних платежів від населення - від 17.07.2007р. та 30.12.2010р.
- 3 договори про оренду частин приміщень з Приватбанком під каси прийому комунальних платежів від населення - від 01.01.2011р.;
- 1 договір оренди від 25.01.2011р. з "Райфайзен Банк Аваль" 18м2 поверхні даху будинку під розміщення рекламної конструкції.
Головним аргументами щодо необґрунтованості висновків Акту, припису прокуратури щодо порушення нібито порушення процедури укладення угод оренди передбаченому спеціальним законом "Про оренду державного та комунального майна" є те, що перелічені об'єкти оренди не підпадають під дію цього закону, а підпадають під законодавство про оренду на загальних підставах. Мої аргументи щодо цього були доведені до Позивача та керівництва ЖКС. Зокрема, були озвучені наступні аргументи.
Частини приміщень, які використовуються як каси для прийому комунальних платежів від населення не є окремим індивідуально визначеним майном, як об'єкт оренди, згідно закону "Про оренду державного та комунального майна" і які не зазначені в облікових даних ЖКС, ДКС, а є лише частинами окремих приміщень інвентарних, "окремих індивідуально визначених об'єктів", які зазначені в облікових даних ЖКС, ДКС. (наприклад, не можна вважати окремим, індивідуально визначеним майном відгороджену частину (2м2) фойє будівлі ЖКС, яка (будівля в цілому) власне і є індивідуально визначеним майном, яка обліковується в департаменті комунальної власності як об'єкт. Але ця (2м2) відгороджена частина фойє будівлі ЖКС не обліковується ні на балансі ЖКС ні на балансі ДКС.
Крім того, частини приміщень під касами, розташованими на перших поверхах жилих багатоквартирних будинках є частиною підсобних приміщень (техповерхів) цих будинків, а згідно чинного законодавства та 2-х рішень Конституційного Суду є спільною сумісною власністю мешканців і тому, саме з ними може узгоджуватись питання щодо здачі приміщення в оренду, а не з департаментом комунальної власності, як це зазначено в акті (як порушення).
З тих же підстав, необгрунтованою є також претензія ДКС у відношенні не страхування, як об'єкта оренди - права користування частиною поверхні даху (Ак. Глушко, 13) під розміщення рекламної конструкції. "Частина поверхні" даху - тим більше не є індивідуально визначеним майном з метою страхування, так як сам дах (його частину) як невід'ємний і неподільний конструктивний елемент будинку не передано в розпорядження орендаря, а використовується за прямим призначенням в інтересах мешканців. До того ж з позицій закону про оренду держмайна стосовно висновку ДКС про порушення в зв'язку з укладенням договору без страхуванням об'єкту оренди орендарем.
Приміщення кас прийому комунальних платежів, постійно використовуються як каси з 90-х років минулого сторіччя, і за цей час ДКС неодноразово давало "добро" на таке їх використання і регулярно отримує всю інформацію (звіти, листування) про їх використання разом з 50% орендної плати. Закон "Про оренду державного та комунального майна" (ч.3.ст.9) не зобов'язує балансоутримувача кожен раз проходити процедуру узгодження при переукладанні договорів оренди. Договори з банками лише переукладаються в зв'язку з закінченням строку їх дії."
Свідок ОСОБА_5 в своїх показаннях засвідчив таке: "На мене, згідно функціональних обов'язків, покладалося ведення справи по гр. ОСОБА_6
По-перше, перевіряючий, ОСОБА_4, будучи керівником юридичного відділу КРА ОМР (як представник третьої особи за позовом гр. ОСОБА_6.), знайомий з обставинами цієї справи, а також з тим, чому рішення суду першої інстанції не було оскаржено, а саме - по бажанню та на вимогу КРА ОМР.
А по-друге, подані процесуальні документи (дві заяви про роз'яснення рішення суду) знаходяться в суді і мають відмітку суду про отримання. Стороною, а саме відповідачем, по даній справі було КП ЖКС "Чорноморський", а КРА ОМР - третьою особою.
Від імені власника (громади) договори найму житлового приміщення у домах комунальної власності повинні заключати органи місцевого самоврядування, а саме, КРА ОМР, що саме і прописане в ч.ч. 9, 11 п.3.2.6. Положення про КРА ОМР.
Але судом було прийняте рішення від 19.02.2013р. щодо покладання обов'язку з укладення договору найму житла не на КРА ОМР, а на відповідача (КП ЖКС "Чорноморський"), що не входить згідно Статуту в повноваження КП ЖКС "Чорноморський" та який не є органом місцевого самоврядування.
При цьому, КРА ОМР дане рішення зі свого боку не оскаржували, хоча воно для них було таким, що ущемляло їх права і тому саме для них рішення було спірним, так як порушувало вищевказані законні повноваження КРА ОМР на укладення договору найму з родиною ОСОБА_6 Тобто, саме КРА ОМР і повинна була оскаржувати це рішення, яке позбавило її такого права. Але, на противагу цьому, як курируюча організація для КП ЖКС "Чорноморський", самі не оскаржували та й, в усній формі, нам було "наказано не подавати апеляційну скаргу", а виконувати рішення. Це свідчить про наявність в цій справі корумпованої складової, бажання залишити спірну квартиру за гр. ОСОБА_6 та звалити вину за це на працівників КП ЖКС Чорноморський.
Мною, ОСОБА_5, було подано заяву від 28.03.2013р. №111/13-1 до суду про надання роз'яснення щодо виконання даного рішення з чітким тлумаченням, що це не входить в повноваження КП ЖКС "Чорноморський", а прописано в повноваженнях КРА ОМР.
Однак, тільки за це (звернення до суду з заявою від 28.03.2013р. про роз'яснення такого рішення), за відсутності позивача з поважних причин, мене, юриста ОСОБА_5, викликали до КРА ОМР з метою надання звіту, навіщо, після вказівки "нічого не робити (оскаржувати)", я подав до суду таку заяву про роз'яснення рішення. При цьому, мова йшла, навіть, про звільнення і мене і директора КП ЖКС "Чорноморський" за самоуправство.
Після такої постановки питання, під дією психологічного тиску, я, ОСОБА_5, вимушений був надати до суду другу заяву від 26.04.2013р. №111/13-2 про роз'яснення рішення, в якій зазначав, що знімаю з розгляду питання щодо того, хто саме має укладати договір найму житлового приміщення, бо відтепер КП ЖКС "Чорноморський" (відповідачу за тією справою) зрозуміло, що вимоги ст.61 ЖКУ мають пріоритет над вимогами п. 3.2.6. Положення про КРА ОМР.
Відповідач вже був "згоден" виконати дане рішення суду бо воно його не обтяжувало.
В справі містяться дві взаємовиключні заяви від КП ЖКС "Чорноморський" про роз'яснення рішення суду, з чого можна зробити однозначний висновок про існування непомірного тиску на працівників відповідача.
Тому, тільки ретельно ознайомившись з матеріалами у цій справі можливо зробити правильний і неупереджений висновок щодо викладених обставин і підстав неможливості оскарження рішення суду з боку представників юрвідділу КП ЖКС "Чорноморський"."
Щодо не оскарження чотирьох ухвал №/спр. 1512/6971/2012, №/спр. 1512/3910/2012, №/спр. 1512/6972/2012 і №/спр. 1512/9243/2012 та не прийняття заходів щодо стягнення грошових сум в позовному порядку, свідок, ОСОБА_5, в своїх показаннях пояснив таке: "Ведення справ з фізичними особами покладається, згідно функціональних обов'язків, на мене.
Усі справи наказного провадження. Накази на стягнення боргів з цих боржників скасовані судами за заявами самих боржників. Це їх право і для відповідача залишається тільки можливість стягнення боргу за надані послуги в позовному провадженні.
Згідно з нормами процесуального права України, які регулюють "Наказне провадження", не передбачена процедура оскарження ухвал про скасування судових наказів за заявою боржників в апеляційному порядку, про що, однак, зазначено в акті КРА ОМР.
Без укладання договору з утримання будинку та прибудинкової території (УБПТ) неможливо стягнути суму боргу з боржника за нововведеною практикою розгляду справ судами. По всіх чотирьох боржниках юрвідділом спрямовані передсудові повідомлення з вимогою погасити заборгованість і укласти договори з УБПТ. Таким чином, юрвідділом відповідача, який очолює позивач, на момент перевірки збиралися документи на пред'явлення позовів цим боржникам."
Також обидва свідки в судовому засіданні вказали на чітке керування позивачем юрвідділом. З їх слів позивач щотижня з'ясовувала зі своїми підлеглими перелік справ на наступний тиждень, обмірковувала правову позицію і обставини справ з працівниками, які ведуть кожну конкретну справу і давала вказівки щодо стратегії і тактики ведення відповідних справ та правової позиції, а також позивач, щоденно перевіряла виконання своїх доручень. Її справедлива строгість вимагала від нас чітко виконувати свої обов'язки і піклуватися інтересами свого підприємства.
З документів, досліджених судом у судовому засіданні вбачається наступне:
1. З наказу № 40-К від 19.04.2013р. про накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення (догани) вбачається, що позивачка з ним була ознайомлена під підпис тільки під час звільнення - 14.02.2014 р., що свідчить про пропуск адміністрацією відповідача строку про накладення дисциплінарного стягнення в порушення ст. 148 КЗпП України;
2. Неподання відповідачем до суду пояснень позивача, відібраних у позивача перед накладенням стягнень стосовно наказів № 40-К від 19.04.2013р. та № 117-К від 27.11.2013р., свідчить, що адміністрація їх не витребувала в порушення ст. 149 КЗпП України;
3. З акту перевірки Київської райадміністрації не вбачається винних дій позивача, ОСОБА_1, але вимоги, зафіксовані в ньому, суперечать діючому законодавству України та не відповідають обставинам, що були доведені позивачем та свідками в судовому засіданні, з чого вбачається непрофесійність та упередженість робітників Київської районної адміністрації, які здійснювали перевірку діяльності юрвідділу відповідача.
4. Статутні документи відповідача та Положення про Київську районну адміністрацію свідчать про відсутність прямих повноважень у відповідача та наявність таких повноважень у Київської райадміністрації щодо укладання договорів найму (оренди) житла, та обгрунтовує наявні в документах справи про гр. ОСОБА_6 заяву про роз'яснення рішення суду від 28.03.2013р. №111/13-1, та другу заяву від 26.04.2013р. №111/13-2, що підтверджує пильність ведення справи позивачем та наявність зовнішнього впливу на хід справи;
5. З функціональних обов'язків позивача та свідків вбачається дійсний розподіл ведення справ таким чином, як зазначалося в поясненнях позивача та показаннях свідків;
6. Ненадання відповідачем письмових заперечень суду та витребуваних судом документів щодо предмету позовних вимог позивача, а також відсутність відповідача без поважних причин на судових засіданнях, при належному сповіщенні, свідчить про його небажання захищати свою правову позицію та розцінено судом на користь позивача.
Згідно ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Згідно ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Згідно ст. 150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством.
У відповідності до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Судом встановлено, що, дійсно, накладені на позивача дисциплінарні стягнення (догани) не ґрунтуються на нормах і принципах законодавства України, винесені з порушенням процесуальних строків і вимог, не відображають реальний стан речей в діловодстві юридичного відділу під керівництвом позивача, а доводи, викладені в наказах про накладення дисциплінарних стягнень (доган), що оскаржуються, не знайшли в судовому засіданні свого підтвердження.
Судом було встановлено, що при накладенні дисциплінарного стягнення на працівника ОСОБА_2 роботодавцем не було враховано його усних пояснень щодо відсутності проступку, його належну попередню роботу. За період роботи позивач яких-небудь порушень трудової дисципліни не допускала, належним чином виконувала свої обов'язки. В даному випадку саме адміністрація доручила, згідно функціональних обов'язків, ведення укладення договорів оренди комунального майна працівнику юрвідділу КП ЖКС "Чорноморський" ОСОБА_3, який, за особистої вимоги керівника відповідача, виконував, покладені на нього обов'язки, узгоджуючи свої дії і істотні умови таких договорів напряму з директором КП ЖКС "Чорноморський".
Вивчені в судовому засіданні докази та обставини, документи та показання свідків підтвердили правомірність вимог позивача, та його стверджень про не вчинення нею неправомірних дій, що порушували правила трудової дисципліни, за яке на неї було накладене дисциплінарне стягнення (догана) згідно наказів № 40-К від 19.04.2013р. та № 117-К від 27.11.2013р.
Дії адміністрації відповідача в цьому випадку, на думку суду, носять неадекватний характер, оскільки позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності саме за належне виконання нею своїх обов'язків.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Доказування підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
В порушення ч.2 ст.27 ЦПК України, відповідач суду заперечень чи пояснень щодо позовних вимог не надав, нічим не обґрунтував притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Залишається незрозумілим, чому позивача було покарано за порушення порядку укладення договорів оренди комунального майна та за неналежне виконання п.п. 10, 11, 16, 28 функціональних обов'язків начальника юридичного відділу, якщо вона належним чином виконувала покладену саме на неї роботу, проводила керівництво юрвідділом, узгоджуючи його роботу саме з директором КП ЖКС "Чорноморський".
Аналізуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позивач довів свої позовні вимоги, доказав, що трудову дисципліну не порушував по обох випадках притягнення до дисциплінарного стягнення, тому його позовні вимоги підлягають задоволенню.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 4 ст. 169 та ст. 224 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 147, 148, 149, 150, 232 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 224-226, 294 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати наказ № 40-К про накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення (догани) від 19.04.2013р.;
Скасувати наказ № 117-К про накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення (догани) від 27.11.2013р.
Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії. Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції.
Суддя: