Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 липня 2014 р. Справа №805/6594/14
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Скріпніка А.І.,
при секретарі судового засідання Гусєвій Л.С.,
за участю представників:
позивача Бережного О.М. - за довіреністю;
відповідача Побобєда В.М. - за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Берегиня плюс» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування рішення,
26 травня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Берегиня плюс» (надалі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом, в якому просив суд визнати протиправними дії посадових осіб Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області щодо здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу у спосіб фотографування належних позивачеві приміщень аптек, які розташовані за адресами: м. Донецьк, вул. Університетська, 12 та бул. Шевченко, 67 та визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області за 000086 від 28.11. 2013 року про накладення штрафу у розмірі 900 грн.
Судом встановлено наступне.
14.11.2013 року посадовою особою відповідача було встановлено та зафіксовано ознаки порушення ч. 5 ст. 8 Закону України «Про рекламу» з боку позивача, а саме: при розміщенні рекламної конструкції зі знижкою цін на продукцію, відсутня інформація про дату початку та закінчення знижки на продукцію за адресами аптек, належних товариству з обмеженою відповідальністю «Берегиня плюс» (м. Донецьк, вул. Університетська, 12 та бул. Шевченко, 67).
Вищевказані порушення були зафіксовані у протоколах про порушення законодавства про рекламу № 000103 та 000104 від 14.11.2013 року (а.с. 33, 36). У цей же день відповідачем були прийняти рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу за 000103 та 000104 (а.с. 39, 40).
Також, згідно чинного законодавства, відповідачем було повідомлено позивача про дату та час розгляду вищевказаних справ, про що свідчать вимоги за № 04/16/2927, 04/16/2928 від 14.11.2013 року та повідомлення про вручення вказаних поштових відправлень (а.с. 41-45).
Позивач не погодився із вказаним рішенням відповідача та вважає, що вищезазначене рішення було винесено всупереч чинного законодавства, у зв'язку з чим звернувся до суду із вищевказаним позовом.
Під час судового засідання представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, проти чого заперечував представник відповідача.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно до приписів ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Відповідно до Закону України "Про рекламу", реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Статтею 8 Закону України "Про рекламу" встановлено, що розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, не вважається рекламою.
Згідно положень статті 27 Закону України "Про рекламу" особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Суд не бере до уваги доводи представника позивача щодо порушення посадовими особами відповідача порядку складання протоколів, які, на думку представника позивача, повинні були складатися відповідно до вимог ст.254, 255, 256 КУпАП, та цілком узгоджує правову позицію представника відповідача щодо застосування до спірних правовідносин приписів Закону України "Про рекламу" та Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 26 травня 2004 р. N 693 (надалі - Порядок).
Так, цей Порядок регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав).
Отже, відповідно до приписів Порядку, підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.
Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення. Протокол розглядається у місячний строк. За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.
Посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу:
перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження;
отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу;
готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників.
Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.
Справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.
За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд звертає увагу на той факт, що у даній нормі закону закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Таким чином, у даному випадку відповідач діяв згідно Закону та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд,
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Берегиня плюс» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування рішення - відмовити.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 01 липня 2014 року у присутності представників сторін.
Повний текст постанови буде виготовлений протягом п'яти днів згідно ч. 3 ст. 160 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Скріпнік А.І.