Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
23 червня 2014 року Справа № 805/7388/14
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кошкош О.О., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області Адамової Т.С. про зобов'язання вчинити певні дії,
19 червня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області Адамової Т.С. про зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування зазначив, що перебуваючи в слідчому ізоляторі, позивачем на розгляд судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області направленні клопотання №75 від 17.05.2014 року, №53 від 07.04.2014 року, №57 від 11.04.2014 року, які містяться в матеріалах кримінальної справи. Також зазначив, що кримінальна справа передана на розгляд в Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області, що порушує конституційні права та свободи ОСОБА_1, при цьому зазначив, що дії працівників райвідділу, слідчого, прокурора є протиправними та суперечать вимогам Кримінального кодексу України, Конституції України та Кримінально-процесуальному кодексу України. Просив допомогти в розгляді розслідування кримінальної справи, надати доступ до інформації, що міститься в матеріалах кримінальної справи, надати оцінку діям прокурора, слідчого, слідчого судді; прийняти процесуальне рішення по факту порушення Закону.
Юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ передбачена ст. 17 КАС України.
Так, згідно ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикції адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
З позовної заяви вбачається, що позивач фактично оскаржує дії прокурора, слідчого, що здійснені під час досудового розслідування.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури визначаються виключно законами.
Відповідно до статті 1 Кримінально-процесуального кодексу України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Таким чином, кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
У відповідності до ст. 304 Кримінального процесуального кодексу України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Згідно зі ст. 306 Кримінального процесуального кодексу України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 - 380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно правові справи що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Частиною 2 ст. 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Таким чином, Кримінальним процесуальним кодексом України встановлений порядок оскарження дій слідчого, прокурора при проведенні ним досудового слідства, отже ці вимоги належить розглядати в порядку кримінального судочинства.
Щодо оскарження дій судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області при здійсненні ним владних управлінських функцій, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.129 Конституції України, судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.
Пленум Верховного Суду України у постанові від 13.06.2007 року №8 "Про незалежність судової влади" роз'яснив, що оскільки незалежність суддів є основною передумовою їх об'єктивності та неупередженості, суддя при здійсненні правосуддя підкоряється лише закону і нікому не підзвітний.
Згідно з положеннями п.п.10, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року №8 виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом. Прийняття до розгляду будь-якими особами чи органами, крім апеляційного або касаційного суду, заяв, у яких оскаржуються судові рішення, їх розгляд є порушенням незалежності та самостійності суду.
Крім того, ч.2 ст.126 Конституції України містить заборону впливу на суддів у будь-який спосіб.
Системний аналіз наведених правових норм та правової позиції Пленуму Верховного Суду України дозволяє дійти висновку про те, що рішення, дії або бездіяльність суддів в рамках здійснення ними правосуддя, тобто розгляду і вирішення конкретної справи, не можуть бути оскаржені шляхом звернення з адміністративним позовом, предметом якого є оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності суддів.
Оскарження рішень, дій або бездіяльності суддів поза встановленою Конституцією та законами України процесуальною формою є порушенням принципу незалежності суддів, а також порушенням заборони впливу на суддів у будь-який спосіб.
Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладеного у постанові від 12.06.2009 року №6 "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позові до судів і суддів", у розумінні положень ч.1 ст.2, п.п.1, 7 і 9 ст. 3, ст.17, ч.3 ст.50 КАС України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Крім того, згідно з п.22 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються у порядку, визначеному процесуальними законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Кримінального процесуального кодексу України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Таким чином, оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності судді передбачено в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним Кодексом України.
Статтею 310 Кримінального процесуального кодексу України передбачений порядок оскарження рішень слідчого судді.
Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області не є суб'єктом владних повноважень та не може бути відповідачем по справі, при цьому суд зазначає, що ухвали слідчого судді можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 310 Кримінального процесуального кодексу України.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що у відкритті провадження у даній справі необхідно відмовити, оскільки вона підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України,
Відмовити у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області Адамової Т.С. про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали з подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кошкош О.О.