Справа № 2-а-6538/11/0203
Головуючий у 1-й інстанції: Васильєва Т.Ю.
Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.
27 червня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Загороднюк А.Г.
судді: Залімський І. Г. Полотнянко Ю.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 29 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області про перерахунок пенсії,
позивач звернувся до суду з позовними вимогами до управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок допомоги на оздоровлення.
Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 29 грудня 2011 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість судового рішення та порушення норм матеріального права.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначенні та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є інвалідом 2-ої групи, 1 категорії, постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення серії А № 046568.
Відповідач виплатив позивачу суму компенсації на оздоровлення в розмірі по 120 грн . щорічно, при цьому керувався постановою Кабінету Міністрів України № 562.
Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам першої та другої групи в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Колегія суддів зазначає, що вищевикладені приписи статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції станом на 05.07.2007 року є діючими, та на час спірних правовідносин не зупинялись та не змінювались іншими нормативно-правовими актами.
Разом з цим, Постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року, всупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (яким встановлено розмір щорічної допомоги як величину, кратну до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) встановлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, інвалідам 2-ої групи, 1 категорії, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи - 120 гривень.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 9 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закон України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", якими встановлено розмір мінімальної заробітної плати на 2011 рік.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач при виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, діяв в порушення вимог статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та здійснив виплатив суму меншу, ніж встановлено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", що призвело до порушення прав позивача.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких підстав, апеляційну скаргу - необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області, -залишити без задоволення, а постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 29 грудня 2011 року, -без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Загороднюк А.Г.
Судді Залімський І. Г.
Полотнянко Ю.П.