ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/8964/14 03.07.14
За позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії
«Нафтогаз України»
До Комунального підприємства «Севтеплоенерго»
Про стягнення 1 577 840,33 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
від позивача Петренко А.С. - по дов. № 18/10 від 25.06.2014
від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Севтеплоенерго» про стягнення 1 577 840,33 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2594-ТЕ-40 від 20.12.2010.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 порушено провадження у справі № 910/8964/14 та призначено її до розгляду на 03.06.2014.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8964/14 від 03.06.2014 розгляд справи був відкладений на 01.07.2014.
Позивач в судовому засіданні 01.07.2014 позовні вимоги підтримав повністю.
В судовому засіданні 01.07.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 03.07.2014.
Відповідач в судове засідання 03.07.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав.
Надсилання судом ухвал на адресу відповідача виявилось неможливим, оскільки відповідач знаходиться на території Автономної Республіки Крим, яка є тимчасово акупованою територією України. Приймання до пересилання поштових відправлень адресованих на територію АР Крим та м. Севастополь об'єктами поштового зв'язку не здійснюється, що підтверджується листами Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» № 13-12/101 від 10.04.2014 та № 30-626 від 23.06.2014.
Відповідач був повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання шляхом надіслання судом телефонограми.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників відповідача.
В судовому засіданні 03.07.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
20.12.2010 між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (постачальник) та Комунальним підприємством «Севтеплоенерго» (покупець) було укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2594-ТЕ-40 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього договору.
Газ, що постачається за договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу відповідачем для інших потреб не є предметом договору.
Відповідно до п. 10.1. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 28.01.2011 договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, діє у частині поставки газу з 01.01.2011 по 31.12.2011 включно, а у частині, розрахунків за газ до їх повного здійснення.
Додатковою угодою № 1 від 28.01.2011 змінено назву договору на договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання.
Додатковою угодою № 5 від 03.10.2011 сторони дійшли згоди вважати договір № 06/10-2594-ТЕ-40 від 20.12.2010 припиненим в частині поставки природного газу з 01.10.2011.
Згідно з п. 1.2. договору постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 по 31.12.2011 природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 130 470 тис. куб. м.
Додатковою угодою № 4 від 30.08.2011 сторони дійшли згоди, що з 06.08.2011 по 30.09.2011 природний газ для надання релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання за цим договором не постачається. Поставка природного газу для надання релігійним установам послуг з опалення та гарячого водопостачання у вказаний період буде здійснюватися за окремим договором у зв'язку з набуттям чинності Закону України від 07.07.2011 № 3609-VI.
Відповідно до п. 2.2. додатку № 1 до договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником.
Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надавати постачальнику для підпису два примірники акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.
Згідно з п. 2 додаткової угоди № 4 від 30.08.2011 разом з актом приймання-передачі газу покупець в обов'язковому порядку надає копію документу, що підтверджує повноваження особи, яка підписує акт. Така копія повинна бути завірена підписом керівника або уповноваженою ним особою та скріплена печаткою підприємства з обов'язковим зазначенням дати завіряння, яка має бути не раніше дати складання первинного документу.
Відповідно до п. 3.1. договору ціна за 1 000 куб. м. природного газу разом з ПДВ становить 1 309,20 грн. Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить з ПДВ 170 811 324,00 грн.
Згідно з п. 3.1.1. договору сторони домовились, що ціна за 1 000 куб. м. газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів, сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи.
Пунктом 4.1. договору визначений наступний порядок проведення розрахунків:
- перша оплата в розмірі 34% відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;
- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 24.01.2012 у справі № 5020-1922/2011 встановлено, що на виконання умов договору позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, поставив відповідачу у період з січня по вересня 2011 року природний газ на загальну суму 70 612 439,08 грн., що підтверджується актами передачі-приймання від 31.01.2011, 28.02.2011, 31.03.2011, 30.04.2011, 31.05.2011, 30.06.2011, 31.07.2011, 31.08.2011, 30.09.2011. Проте, відповідач перерахував позивачу грошові кошти за поставлений природний газ не у повному обсязі, на день подачі позову його заборгованість перед позивачем склала 44 379 850,55 грн., що підтверджується відповідачем.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань не було у повному обсязі сплачено за поставлений природний газ, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка досі не погашена, а тому за час прострочення за період з 01.10.2011 по 07.12.2012 позивачем нараховані 3% річних в розмірі 1 577 840,33 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 24.01.2012 у справі № 5020-1922/2011 встановлено факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання за договором по сплаті поставленого природного газу протягом січня-вересня 2011 року в розмірі 45 487 672,55 грн., у зв'язку з чим стягнуто дану заборгованість на користь позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач у визначений строк оплату за поставлений природний газ не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати за користування позикою, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1 577 840,33 грн. - 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Інший розмір процентів сторонами в договорі не визначений.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1 577 840,33 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Дочірньої компанії «»Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Севтеплоенерго» (99011, АР Крим, м. Севастополь, вул. Л.Павліченко, 2, код ЄДРПОУ 03358357) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 1 577 840 (один мільйон п'ятсот сімдесят сім тисяч вісімсот сорок) грн. 33 коп. - 3% річних, 31 556 (тридцять одну тисячу п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 81 коп. витрат по сплаті судового збору.
Повне рішення складено 07.07.2014.
СуддяВ.В.Сівакова