ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/21887/13 01.07.14
За позовом: Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ
до: Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", м.Київ
про: стягнення 466 290,71 грн.
Суддя Капцова Т.П.
Представники сторін:
від позивача: Чеботарьова І. - пред.за довір.
від відповідача: Печерний С.Л. - пред.за довір.
Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" про стягнення 466 290,71 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що ним на підставі Договору купівлі-продажу природного газу №1110011259 від 27.09.2011р., укладеного з відповідачем, поставлено природний газ, який відповідачем в повному обсязі оплачено не було, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 432 445,55 грн. У зв'язку з порушенням строків оплати газу, позивачем нараховано 3 % річних в розмірі 17 717,68 грн., пеню в розмірі 8 084,74 грн. та інфляційні втрати в розмірі 8 042,75 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.13р. порушено провадження у справі №910/21887/13 та призначено розгляд справи на 16.12.13р.
Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 16.12.2013р. справу №910/21887/13 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В., у зв'язку з перебуванням судді Капцової Т.П. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.13р. суддею Картавцевою Ю.В. прийнято справу №910/21887/13 до свого провадження та призначено справу до розгляду на 20.01.14р.
Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 19.12.2013р. справу №910/21887/13 передано для розгляду судді Капцовій Т.П., у зв'язку з виходом судді Капцової Т.П. з лікарняного.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.13р. суддею Капцовою Т.П. прийнято справу №910/21887/13 до свого провадження та призначено справу до розгляду на 20.01.14р.
Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 20.01.2014р. справу №910/21887/13 передано для розгляду судді Лиськову М.О., у зв'язку з перебуванням судді Капцової Т.П. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.14р. суддею Лиськовим М.О. прийнято справу №910/21887/13 до свого провадження та призначено справу до розгляду на 17.02.14р.
Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 24.01.2014р. справу №910/21887/13 передано для розгляду судді Капцовій Т.П., у зв'язку з виходом судді Капцової Т.П. з лікарняного.
Ухвалою Господарського суду імста Києва від 24.01.14р. суддею Капцовою Т.П. справу №910/21887/13 прийнято до свого провадження та призначено справу до розгляду на 17.02.14.
У судове засідання представники сторін з'явились, надали пояснення по справі.
У судовому засіданні 17.02.14р. оголошено перерву до 24.03.14р.
У судове засідання 24.03.14р. представники сторін з'явилися. Представником позивача долучено до матеріалів справи додаткові документи. Представниками сторін заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять календарних днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.14р. продовжено строк розгляду спору у справі №910/21887/13 на п'ятнадцять днів.
У судовому засіданні 24.03.14р. оголошено перерву до 03.04.14р.
Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 03.04.2014р. справу №910/21887/13 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В., у зв'язку з перебуванням судді Капцової Т.П. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.14р. суддею Картавцевою Т.П. прийнято справу №910/21887/13 до свого провадження та призначено справу до розгляду на 15.05.14р.
Розпорядженням в.о. голови Господарського суду міста Києва від 14.04.2014р., у зв'язку з виходом судді Капцової Т.П. з лікарняного, справу №910/21887/13 передано для розгляду судді Капцовій Т.П.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.14р. прийнято справу №910/21887/13 до свого провадження та призначено розгляд справи на 02.06.14р.
У судове засідання 02.06.14р. з'явилися представники сторін. Представником позивача до матеріалів справи долучено додаткові документи.
У судовому засіданні оголошено перерву до 10.06.14р.
У судове засідання 10.06.14р. представники сторін з'явились, надали пояснення по справі та заявили клопотання про продовження строку розгляду спору у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.14р. продовжено строк розгляду спору у справі №910/21887/13 на 15 днів та відкладено розгляд справи на 01.07.2014р.
У судове засідання 01.07.2014р. представники сторін з'явились та надали пояснення по справі.
Представник позивача подав уточнений розрахунок 3 % річних, інфляційних втрат та пені, підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Посилаючись на ч.3 ст.142 ГК України, відповідач зазначив, що порядок використання прибутку (доходу) суб'єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів. Посилаючись на пункт 9.3. Статуту Дочірньої компанії «Укртрансгаз» відповідач вказав, що господарська діяльність компанії здійснюється відповідно до річних планів, які затверджуються засновником (Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України». Згідно з п.7.10 Статуту Дочірньої компанії «Укртрансгаз», рішення правління засновника (Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»), накази та інші розпорядчі акти засновника є обов'язковими для виконання директором Дочірньої компанії «Укртрансгаз». За таких підстав, відповідач стверджує, що при здійсненні фінансово-господарської діяльності, в тому числі при виконанні Договору купівлі-продажу природного газу №1110011259 від 27.09.2011р., Дочірня компанія «Укртрансгаз» повинна була використовувати власні кошти, в порядку, встановленому законодавством, її статутом та затвердженими Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» фінансовими планами на 2011, 2012, 2013 роки. Однак, фінансовий план відповідача на 2013р. позивачем затверджений не був, що позбавляє відповідача можливості здійснення оплати придбаного за Договором природного газу. За таких підстав, відповідач вказує, що не вчинення позивачем своїх організаційно-розпорядчих дій щодо погодження використання грошових коштів відповідачем є свідченням наявності прострочення кредитора (позивача). За таких підстав, відповідач зазначає про відсутність вини відповідача в частині порушення виконання зобов'язання за Договором та вказує, що зобов'язання відповідача в частині сплати коштів за Договором були змінені внаслідок дій позивача, що полягали у нездійсненні відповідних коригувань витратної частини фінансових планів на відповідні роки. Також, відповідач зазначає, що позивачем неправомірно нараховано пеню в розмірі 8 084,74 грн., оскільки пеня нарахована за період більший ніж шість місяців, що передують зверненню позивача з позовом, а при розрахунку інфляційних втрат позивачем не враховано періодів прострочення, коли мала місце дефляція.
У судовому засіданні 01.07.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,-
27.09.2011 між Національною акціонерною компанією "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (покупець) був укладений Договір купівлі-продажу природного газу №1110011259 від 27.09.2011р. (далі - Договір).
Як вбачається з п.1.1. Статуту Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», затвердженого рішенням установчих зборів Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» від 25.12.2012р., в подальшому, Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" внаслідок реорганізації була перетворена у Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз».
Відповідно до п.1.1. Договору, продавець зобов'язався передати у власність покупця з 01.10.2011 по 31.12.2012 природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.
Відповідно до п.1.2 Договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів, крім обсягів природного газу, що використовуються як пальне для забезпечення горіння Вічного вогню.
Згідно з п.2.1. Договору, продавець передає покупцеві з 01.10.2011 по 31.12.2012 газ в обсязі до 2 596,830 тис.куб.м.
Відповідно до п.2.1.1. Договору, обсяги газу, що планується передати за цим договором можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.
Згідно з п.3.3.Договору, приймання-передачі газу переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до п. 5.1 Договору, ціна (граничний рівень ціни) на природний газ установлюється НКРЕ.
Згідно з п.5.2. Договору, ціна за 1000 куб.м. природного газу на момент укладення цього Договору становить 3 023,50 грн. без врахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом.
Відповідно до п. 5.4 Договору, загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок газу. Загальна сума вартості природного газу за цим Договором складає 7 851 515,51 грн., крім того ПДВ 20% , всього з ПДВ - 9 421 818,61 грн.
Згідно з п.6.1. Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.
Відповідно до п.6.2. Договору, оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ поставлений продавцем покупцю в тому ж місяці, у якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.
Відповідно до п.11.1. Договору, цей договір набуває чинності з 01.10.2011 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості.
30.09.2011р. сторонами Договору укладено Додаткову угоду №1 від 30.09.2011р. до Договору, відповідно до якої розділ 5 Договору « 5. Ціна газу» викладено у новій редакції:
« 5.1. Ціна за 1000 м.куб. газу з 01 жовтня 2011 року установлюється на рівні граничного рівня ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ). Крім того, до ціни на газ включається податок на додану вартість. Визначені таким чином ціна на газ, її складові застосовуються сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ, отриманий згідно з умовами цього Договору.
5.2. Ціна на газ та її складові, визначені в пункті 5.1. цього Договору, змінюються за рішенням уповноважених органів, зокрема Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ), та є обов'язковим для сторін за цим Договором з моменту введення їх в дію і додатково письмового погодження сторін не потребують. У разі необхідності сторони здійснюють перерахунок за отриманий газ за новими цінами на газ та її складовими.
5.3. Загальна сума цього Договору складається з вартості фактично переданого за цим Договором газу.»
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу протягом жовтня-грудня 2011 року та січня-грудня 2012р. природний газ в обсязі 2 406,702 тис.куб.м. на загальну суму 10 030 647,76 грн., що підтверджується:
- Актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р. на суму 486 520,99 грн.;
- Актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2011р. на суму 1 047 412,16 грн.;
- Актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2011р. на суму 1 222 077,59 грн.;
- Актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2012р. на суму 1 360 837,92 грн.;
- Актом приймання-передачі природного газу від 29.02.2012р. на суму 1 781 804,23 грн.;
- Актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2012р. на суму 933 534,36 грн.;
- Актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2012р. на суму 359 669,69 грн.;
- Актом приймання-передачі природного газу від 31.05.2012р. на суму 1 086,38 грн.;
- Актом приймання-передачі природного газу від 30.06.2012р. на суму 501,08 грн.;
- Актом приймання-передачі природного газу від 31.07.2012р. на суму 517,93 грн.;
- Актом приймання-передачі природного газу від 31.08.2012р. на суму 442,14 грн.;
- Актом приймання-передачі природного газу від 30.09.2012р. на суму 602,15 грн.;
- Актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2012р. на суму 350 763,85 грн.;
- Актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2012р. на суму 908 273,77 грн.;
- Актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2012р. на суму 1 576 603,52 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що на час звернення позивача з позовом до суду відповідачем було сплачено позивачу за поставлений природний газ 9 598 202,21 грн., що підтверджується Реєстром прийнятих платежів на користь НАК «Нафтогаз України» від ПАТ «Укртарнсгаз» за період з 28.01.2011 по 13.03.2013р., засвідченим Акціонерним товариством «Ощадбанк». Дана обставина, також, не заперечувалась сторонами під час розгляду справи.
Отже, враховуючи те, що позивачем поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 10 030 647,76 грн., відповідачем оплачено було 9 598 202,21 грн., то на час звернення позивача з позовом до суду вартість неоплаченого відповідачем природного газу склала 432 445,55 грн.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 статтею 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.
Дослідивши Договір купівлі-продажу природного газу №1110011259 від 27.09.2011р., суд прийшов до висновку про те, що укладений сторонами вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно ст.526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п.6.2. Договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.
Судом встановлено, що відповідачем у строк, встановлений п.6.2. Договором, зобов'язання по оплаті поставленого природного газу в повному обсязі не виконано.
Так, після порушення провадження у справі, а саме, 28.11.2013р. відповідачем, згідно платіжного доручення №13194 від 27.11.2013р., було перераховано відповідачу 432 445,55 грн.
Отже, на час розгляду справи, оплата отриманого відповідачем газу проведена в повному обсязі, у зв'язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.
Оскільки відповідачем сплачено суму заборгованості в розмірі 432 445,55 грн. в процесі розгляду даної справи, то провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 432 445,55 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України підлягає припиненню, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог ґрунтуються на тому, що при здійсненні своєї фінансово-господарської діяльності, в тому числі при укладанні та виконанні Договору та фінансуванні його виконання, Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" повинна була використовувати власні кошти, в порядку, встановленому законодавством України, статутом відповідача та фінансовими планами на 2011, 2012 та 2013 роки, які підлягали затвердженню в порядку, встановленому наказом Міністерства економіки України "Про затвердження порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів державних підприємств, акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких 50 відсотків акцій (паїв, часток) належать державі, та їх дочірніх підприємств" №173 від 21.06.2005.
Однак, посилання відповідача на те, що зобов'язання не були виконані в строк внаслідок вини позивача, оскільки, останнім не було затверджено помісячні фінансові плани Дочірньої компанії "Укртрансгаз" та не було затверджено фінансовий план Дочірньої компанії "Укртрансгаз" на 2013 рік не приймається судом до уваги, оскільки, відповідно до умов Договору поставка природного газу здійснювалась у 2011-2012 рр. і фінансові плани на відповідні роки були затверджені у встановленому порядку, про що в матеріалах справи містяться докази.
Крім того, доводи відповідача про неможливість виконання зобов'язання по оплаті за Договором за відсутності погодженого фінансового плану на 2013 рік спростовуються фактичною оплатою відповідачем заборгованості за поставлений позивачем природний газ, проведеною відповідно до платіжного доручення №13194 від 27.11.2013р.
Відповідно до п.1.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013р., за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
Таким чином, суд не приймає доводи боржника про неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів та відсутність його вини.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором позивач в позовній заяві просить стягнути з позивача 3 % річних в розмірі 17 717,68 грн. та інфляційні втрати в розмірі 8 042,75 грн.
Згідно частини 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частинами 1 та 2 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Відповідно до п.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013р., сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд перевірив уточнений розрахунок 3 % річних (вх.№06-37.2/9385/14 від 01.07.2014р.).
Так, розмір 3 % річних за заявлені позивачем періоди за Актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р. склав 440,86 грн., за Актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2011р. склав 202,90 грн., за Актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2011р. склав 1583,26 грн.; за Актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2012р. склав 2 434,43 грн., за Актом приймання-передачі природного газу від 29.02.2012р. склав 1420,18 грн., за Актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2012р. склав 368,21 грн., за Актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2012р. склав 322,65 грн.; за Актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2012р. склав 211,04 грн., за Актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2012р. склав 10 769,67 грн., (у тому числі, за період з 10.01.2013р. по 09.07.2013р. з суми боргу 432 445,55 грн. склав 6433,37 грн. та за період з 10.07.2013р. по 08.11.13р. з суми 432 445,55 грн. склав 4336,30 грн.).
Таким чином, загальний розмір 3 % річних за перерахунком суду склав 17 753,20 грн.
З огляду на те, що за перерахунком суду розмір 3 % річних склав 17 753,20 грн., а позивачем заявлено про стягнення 3 % річних в розмірі 17 717,68 грн., позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню в розмірі 17 717,68 грн., заявленому позивачем.
Щодо розрахунку суми втрат від інфляції, здійсненого позивачем, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як передбачено п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Вказана правова позиція також відображена у листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997.
Як зазначено в п.3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р., згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Суд, дослідивши подані позивачем розрахунки, встановив, що позивачем не вірно визначено періоди нарахування інфляційних втрат, з оглядку на наступне.
Так, розрахунок інфляційних втрат за Актом приймання-передачі природного газу від 30.10.2012р. з суми боргу 486 520,99 грн. здійснений позивачем за листопад 2011 року є невірним, оскільки, позивачем не враховано, що відповідно до умов п.6.2. Договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа наступного за місяцем поставки газу та не враховано зменшення суми заборгованості 21.11.2011р. та 28.11.2011р. внаслідок здійснення відповідачем оплати заборгованості.
Крім того, позивачем не враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
Інші періоди, за які позивачем здійснено інфляційні нарахування розраховано таким же не вірним способом, який зазначено вище.
Перевіряючи правильність розрахунку суми інфляційних втрат, суд досліджував дату погашення заборгованості по кожному акту - приймання передачі та враховуючи умови договору про те, що остаточний розрахунок повинен здійснюватись до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, встановив, що при нарахуванні інфляційних втрат позивачем не враховано тривалість існування сум заборгованості, яка повинна проіснувати не менш як один місяць з моменту її виникнення, тобто позивачем при проведенні розрахунку залишено поза увагою те, що відповідачем частково сплачувалася заборгованість протягом місяця, а тому, розрахунок не узгоджується із приписами п.3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р.
Таким чином, нарахування інфляційних втрат можливе лише на суму простроченої заборгованості, яка існувала не менше як на один місяць. Аналогічна позиція викладена в Постанові Київського апеляційного господарського суду від 22.04.14р. у справі №910/21901/13.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення інформційних нарахувань.
Крім того, позивач здійснив розрахунок пені у розмірі 8 084,74 грн.
Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових зобов'язань сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.7.2.Договору, у разі невиконання покупцем умов п.6.1. цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше 1-го відсотка від несвоєчасно сплаченої суми. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.
З твердженням відповідача, що нарахування пені позивачем здійснено не вірно, та не враховано, що згідно умов п. 7.2 Договору, сторони узгодили, що неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом, суд не погоджується з урахуванням наступного.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту ч.6 ст.232 ГК України, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли зобов'язання мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Однак, суд зазначає, що положення пункту 7.2 договору, в якому сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення пені за прострочену суму, і встановили, що нарахування неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з позовом, суперечать вимогам частини другої статті 260, статті 261 ЦК України та частини шостої статті 232 ГК України.
Аналогічна правова позиція визначена в постанові Верховного суду України від 04.12.2012 у справі №17/034-11
Суд перевірив уточнений розрахунок пені (вх.№06-37.2/9385/14 від 01.07.2014р.).
За перерахунком суду, розмір пені за Актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2012р. за заявлені позивачем періоди склав 257,47 грн.; розмір пені за Актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2012р. за заявлений позивачем період склав 7 827,26 грн.
З огляду на те, що сума пені 7 827,26 грн., нарахована за Актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2012р. з суми боргу 432 445,55 грн. є сумою більшою, ніж 1 % від несвоєчасно сплаченої суми, то відповідно до п.7.2. Договору, пеня за вказаним актом обмежується 1 % від несвоєчасно сплаченої суми та складає 4324,46 грн.
Таким чином, за перерахунком суду розмір загальний пені склав 4581,93 грн.
З огляду на те, що за перерахунком суду розмір пені склав 4581,93 грн., а позивачем заявлено про стягнення пені в розмірі 8 084,74 грн., позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 4581,93 грн.
За таких підстав, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення суми інфляційних нарахувань. Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.2 ст.49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на те, що звернення позивача з позовом до суду було зумовлено неправильними діями відповідача і сума основного боргу відповідачем була оплачена вже після порушення провадження у справі судові витрати в частині припинених та задоволених позовних вимог покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (01021, м.Київ, Кловський узвіз, буд.9/1, код ЄДРПОУ 30019801) на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) 17 717 (сімнадцять тисяч сімсот сімнадцять) грн. 68 коп. - 3 % річних, 4581 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят одну) грн. 93 коп. - пені та 9094 (дев'ять тисяч дев'яносто чотири) грн. 90 коп. - судового збору.
3. Провадження у справі в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (01021, м.Київ, Кловський узвіз, буд.9/1, код ЄДРПОУ 30019801) на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) 432 445 (чотириста тридцять дві тисячі чотириста сорок п'ять) грн. 55 коп. - припинити.
4. В іншій частині позову - відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 04.07.14 р.
Суддя Капцова Т.П.