04 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-4556/11/1470
Категорія: 8.3.2.Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
доповідача, судді - Димерлія О.О.
суддів - Романішина Л.В., Єщенка О.В.
за участю секретаря - Цуцкірідзе М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,
В червні 2011 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2011 року №0000381720.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу що суми на погашення за кредитними договорами не пов'язанні з одержанням доходу, є безпідставними, так як ФОП ОСОБА_2 надав в додатку до заперечень на акт перевірки копії первинних документів, що підтверджують витрати, пов'язанні з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями в межах господарської діяльності у періоді, що перевірявся, однак такі документи податковим органом проігноровано. Договори про надання кредиту та додатки до них не є первинними документами, а тому застосування до них податковим органом норм п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України є необґрунтованим. Також, позивач не погоджується з висновками акту перевірки про завищення ним валових витрат за рахунок віднесення у 2008-2010 роках до їх складу витрат на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів та зазначає, що Закон України «Про транспортно-експедиційну діяльність» та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, за колом осіб не діють на фізичних осіб-підприємців, які не мають обов'язку вести бухгалтерський облік, в якому застосовуються згадані в акті типові форми; передбачені вказаними нормативними актами документи стосуються обліку перевізників, а не замовників.
За наслідками розгляду адміністративного позову Миколаївським окружним адміністративним судом 05 березня 2012 року ухвалено постанову про часткове задоволення адміністративного позову ФОП ОСОБА_2
Суд першої інстанції скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 29 квітня 2011 року №0000381720 в частині податкового зобов'язання в сумі 43357,58 грн.
Приймаючи означене рішення, Миколаївський окружний адміністративний суд виходив з того, що укладення позивачем кредитних договорів, в яких його статус визначено саме як суб'єкта підприємницької діяльності, а також пряме посилання в кредитних договорах на мету отримання коштів - використання в підприємницькій діяльності, вказує на те, що відсотки, які позивач сплачував як оплату за користування банківськими кредитами, є витратами на оплату товару, який використовується в його діяльності як підприємця, а тому донарахування відповідачем податкового зобов'язання в розмірі 14580,90 грн. за завищення валових витрат внаслідок включення до їх складу відсотків сплачених за кредитними договорами, здійснено безпідставно. Також, суд дійшов висновку про помилкове донарахування позивачу 28776,68 грн. податку з доходів фізичних осіб за завищення валових витрат внаслідок включення до їх складу коштів, сплачених за договорами транспортного експедирування, оскільки будь-яких інших заперечень окрім відсутності у ФОП ОСОБА_2 договорів на транспортне експедирування та відсутності у актах приймання-здачі виконаних робіт (послуг) деяких відомостей, відповідачем не подано, а такі доводи ДПІ в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.
В той же час, з посиланням на п.п.5.3.4 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд погодився з правомірністю висновків відповідача про завищення валових витрат в частині віднесення до їх складу вартості торгових патентів.
В апеляційній скарзі ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва, не обґрунтовуючи вимог та не зазначаючи у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.77, ст.81, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, відповідно до направлень від 16.03.2011р. №96, від 29.03.2011р. №97, виданих ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва, та плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, у період з 16.03.2011р. по 29.03.2011р. (з наступним продовженням до 05.04.2011р.) посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р., за результатами якої складено акт перевірки №282/17-20/НОМЕР_1 від 12.04.2011р.
У висновках акту перевірки, серед іншого, вказується на порушення позивачем ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», ст.13 та вимог додатку №7 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю», затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993р. №12, п.5.1., п.п.5.3.4, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження в 2008-2010 роках об'єкту оподаткування, наслідком чого стала несплата позивачем податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 43693,58 грн.
На підставі вказаного акту перевірки 29 квітня 2011 року ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення №0000381720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в розмірі 43693,58 грн. (в тому числі: за основним платежем - 43693,58 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн.).
До загальної суми податкового зобов'язання відповідачем включено: 14580,90 грн. податку з доходів фізичних осіб, донарахованого за завищення валових витрат внаслідок включення до їх складу відсотків, сплачених за кредитними договорами; 28776,68 грн. податку з доходів фізичних осіб, донарахованого за завищення валових витрат внаслідок включення до їх складу коштів сплачених за договорами транспортного експедирування; 336 грн. податку з доходів фізичних осіб, донарахованого за завищення валових витрат внаслідок включення до їх складу вартості торгових патентів
При прийнятті постанови, що оскаржується, Миколаївський окружний адміністративний суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача про завищення ФОП ОСОБА_2 валових витрат в частині витрат за кредитними договорами та договорами транспортного експедирування, за якими позивачу донараховано 14580,90 і 28776,68 грн. відповідно, однак зазначив, що визначення позивачу податкових зобов'язань за включення до складу валових витрат вартості торгових патентів в сумі 336 грн. є правомірним.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та на підставі ч.1 ст.195 КАС України не переглядає судове рішення в частині вимог, в задоволенні яких позивачу відмовлено. Варто зазначити, що при зверненні до суду ФОП ОСОБА_2 в своєму позові не обґрунтовував помилковості висновків акту перевірки про порушення ним п.п.5.3.4 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо завищення валових витрат в частині віднесення до їх складу вартості торгових патентів.
Щодо іншої частини судового рішення, яку оскаржено ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва, колегія суддів приходить до наступного.
В акті перевірки №282/17-20/НОМЕР_1 від 12.04.2011р. зазначено про завищення ФОП ОСОБА_2 валових витрат за рахунок віднесення у 2008-2010 роках до їх складу витрат на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, які оформленні актами здачі-прийняття виконаних робіт (послуг), в яких вказано, що виконавцями є ТОВ «Алекс-Авто-Транс» та ТОВ «Меридіан-С»; під час перевірки позивач не надав договорів з вищезазначеними контрагентами, а акти прийняття-здачі виконаних робіт (послуг) не містять відомостей про вантаж, пункти відправки і призначення щодо. У зв'язку з цим, ДПІ дійшла висновку, що позивачем не підтверджено первинними документами (транспортними та супроводжувальними) факт надання транспортно-експедиційного обслуговування вантажів підприємствами ТОВ «Алекс-Авто-Транс» та ТОВ «Меридіан-С».
Згідно ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.
Частиною 3 статті 909 Цивільного кодексу України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
В акті перевірки зазначено, що позивачем не надано первинних (транспортних) документів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Однак, матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_2 при поданні заперечень на акт перевірки №282/17-20/НОМЕР_1 від 12.04.2011р. було надано податковому органу копії товарно-транспортних накладних, які отримано відповідачем 26.04.2011р., однак не враховано їх наявності при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наявні в матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних, складених ТОВ «Алекс-Авто-Транс» та ТОВ «Меридіан-С», підтверджують дотримання позивачем письмової форми договорів транспортного експедирування.
Суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання апелянта, що в актах прийняття-здачі виконаних робіт (послуг) відсутні відомості про вантаж, пункти відправки та призначення та інші відомості, оскільки вважає правильним висновок Миколаївського окружного адміністративного суду, що жодним нормативним актом на позивача не покладено обов'язку складати ці акти. Більше того, такі відомості повною мірою відображені в товарно-транспортних накладних.
Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва не вказала на наявність інших підстав, окрім відсутності у позивача договорів на транспортне експедирування та відсутності в актах прийняття-здачі виконаних робіт (послуг) деяких відомостей, які б підтверджували висновки про завищення ФОП ОСОБА_2 валових витрат внаслідок включення до їх складу коштів сплачених за договорами транспортного експедирування. А відтак, донарахування податковим повідомленням-рішенням позивачу податку з доходів фізичних осіб в сумі 28776,68 грн. є безпідставним.
Також, в акті перевірки перевіряючі зазначили, що у зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки) договорів, укладених з установами банків, ФОП ОСОБА_2 не підтверджено, що суми на погашення за кредитними договорами з банком «Укрсоцбанк» пов'язанні з одержанням доходів та що будь-які витрати, пов'язанні з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який визнав необґрунтованими такі висновки відповідача, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_2 було надано податковому органу до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення копії кредитних договорів, про відсутність яких зазначено в акті перевірки, однак ДПІ, з посиланням на неналежне оформлення цих договорів, не взяла їх до уваги.
З наявних в матеріалах справи кредитних договорів №640/616-К616 від 11.10.2006р., №640/4-45 від 01.02.2008р., №640/3-139 від 21.08.2007р. вбачається, що стороною в них ОСОБА_2 виступав як суб'єкт підприємницької діяльності і метою отримання кредитів було купівля обладнання та використання у підприємницькій діяльності.
Як правильно зазначив Миколаївський окружний адміністративний суд, укладення позивачем кредитних договорів, в яких його статус визначено саме як суб'єкта підприємницької діяльності, а також пряме посилання в кредитних договорах на мету отримання коштів - використання в підприємницькій діяльності, вказує на те, що відсотки, які позивач сплачував як оплату за користування банківськими кредитами, є витратами на оплату товару, який використовується в його діяльності як підприємця, а тому донарахування відповідачем податкового зобов'язання в розмірі 14580,90 грн. за завищення валових витрат внаслідок включення до їх складу відсотків сплачених за кредитними договорами, здійснено безпідставно.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва посилається на те, що ФОП ОСОБА_2 не було надано в повному обсязі первинних документів, що витребовувалися неодноразово податковим органом шляхом надіслання на адресу позивача відповідних запитів. Однак, судова колегія вважає, що надання позивачем документів ДПІ не в повному обсязі, не може означати безумовного порушення останнім податкового законодавства, а документи, на відсутність яких посилався відповідач як на підставу своїх висновків, подані позивачем разом із позовною заявою та були предметом дослідження судом першої інстанції, висновків якого апелянт не спростовує.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційних скарг не вбачається.
В силу ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2011 року №0000381720 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Суддя-доповідач: Димерлій О.О.
Судді: Романішин В.Л.
Єщенко О.В.