17 червня 2014 року Справа № 9104/135213/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Довгополова О.М., Ільчишин Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
представника відповідача Лукіної К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ореол-Плюс" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-
28 березня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Ореол-Плюс" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Шевченківському районі) від 29 березня 2012 року № 0002042300/1162, № 0002012300/1159 та № 0002002300/1161.
Постановою від 12 червня 2012 року Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій підприємства позивача з ПП ,,Ардея-Тех".
За таких обставин, відповідач вважає правомірними оскаржені податкові повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, що у відповідності до приписів ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що за наслідками позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ ,,Ореол-Плюс"з питань взаємовідносин з ПП ,,Ардея -Тех" за період з 01.11.2010 року по 28.02.2011 року, оформленої актом від 02.03.2012 року № 427/59/23-118/23955049, ДПІ у Шевченківському районі 29 березня 2012 року прийняла податкові повідомлення-рішення: за № 0002042300/1162, яким зменшила товариству від'ємне значення з податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 1480,00 грн.;
-№ 0002012300/1159, яким визначила суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 34317,00 грн. (в т.ч. 31280,00 грн. основного платежу та 3037,00 грн. штрафних санкцій);
-№ 0002002300/1161, яким визначила суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 46700,00 грн. (в т.ч. 40950,00 грн. основного платежу та 5120,00 грн. штрафних санкцій).
Висновки податкового органу базуються на тому, що підприємство позивача на порушення вимог п. 1.4 ст. 1, п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України ,, Про податок на додану вартість", п.198.1, п. 98.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України допустило заниження податку на додану вартість в сумі 31280,00 грн., в тому числі за грудень 2010 року в сумі 7903,00 грн., січень 2011 року в сумі 9684,00 грн., та лютий 2011 р. в сумі 9454,00 грн., а також завищило від'ємне значення ПДВ ряд. 26 в сумі 1480,00 грн..
Крім того, на порушення вимог підпунктів 5.2.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств" занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 40950,00 грн., в тому числі за 2010 рік в сумі 20475,00 грн. та за 1 квартал 2011року в сумі 20475,00 грн..
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТзОВ ,,Ореол-Плюс" на укладення договору з контрагентом ПП ,,Ардея -Тех"(та його умисел) без наміру створити наслідки, які передбачені договором. Крім того, документально доведено виконання зобов'язань щодо виконання робіт.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими.
Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що 17.08.2007 року ОП ,,Молл Центр" (Замовник) та ТзОВ ,,Ореол-Плюс" (Виконавець) уклали договір про надання експлуатаційних послуг, згідно якого виконавець зобов'язався надавати в порядку послуги з обслуговування торгового центру ,,Мегамаркет" за адресою: м. Трускавець, вул. Суховоля, 54 А. Послуги включають: обслуговування ліфта, дизель-генератора підіймального та іншого обладнання, холодильного обладнання, вентиляційної системи, протипожежної системи, електрощитових та кабельних мереж, водомереж; надання послуг з прибирання ТЦ, що включає прибирання площ загального користування та прилеглої території; миття фасадів; утримання прилеглої території, в т.ч. озеленення, обслуговування фонтану; забезпечення та організація вивозу сміття; забезпечення надання послуг цілодобового централізованого водопостачання.
01.11.2009 року ТзОВ ,,Ореол-Плюс" (Замовник) та ПП ,,Ардея -Тех" (Виконавець) уклали договір про надання експлуатаційних послуг по обслуговуванню торгового центру ,,Мегамаркет" за адресою: м. Трускавець, вул. Суховоля, 54 А. Згідно з договором послуги включають: обслуговування вентиляційної системи, заміна ламп загального освітлення; надання послуг з прибирання ТЦ, прибирання прилеглої території; миття фасадів; утримання прилеглої території ТЦ (озеленення, обслуговування фонтану); забезпечення та організація вивозу сміття; очистка резервуару з запасом води.
Необхідність залучення ПП ,,Ардея-Тех" керівник ТзОВ ,,Ореол-Плюс" пояснив зростанням обсягу робіт у зимовий час.
Виконання умов договору оформлене актами приймання робіт від 30.11.2010 р. № ОУ-0000001 на суму 49140,00 грн., від 31.12.2010 р. № 311202 на суму 49140,00 грн., від 31.01.2011 р. № 310102 на суму 49140,00 грн., від 28.02.2011 р. № 280204 на суму 49140,00 грн., які підписані обома сторонами.
В актах не наведено розшифровки таких робіт із зазначенням кількості, вартості, одиниць виміру таких робіт та кількості людей, що залучались до їх виконання, вказано лише, що роботи виконувались з приводу обслуговування ТЦ ,,Мега маркет".
На підставі виданих ПП ,,Ардея -Тех" податкових накладних № 473 від 30.11.2010 р. на суму 49140,00 грн., № 621 від 31.12.2010 р. на суму 49140,00 грн., № 54 від 31.01.2011р. на суму 49140,00 грн., № 626 від 28.02.2011 р. на суму 49140,00 грн., ТзОВ ,,Ореол-Плюс" віднесло сплачені за отримані послуги суми в розмірі 163800,00 грн. до валових витрат відповідного періоду та ПДВ в сумі 32760,00 грн. - до складу податкового кредиту відповідних періодів. Товариство позивача провело оплату вартості робіт, що підтверджується платіжним дорученням.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР ,,Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР).
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР).
Таким чином, платник податку - покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів за обов'язкової умови, що зазначені витрати сплачені (нараховані) у зв'язку з підготовкою, організацією, і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці та використані ним в господарській діяльності.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).
Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Аналогічні приписи містили пп.7.2.1, пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1, пп. 7.4.4, пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України ,,Про податок па додану вартість", чинного до 01.01.2011 року.
Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Наведені обставини свідчать про те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку щодо протиправності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з ПП ,,Ардея -Тех", оскільки вказані операції не мали реального характеру, а були направленні виключно на отримання позивачем податкової вигоди шляхом завищення валових витрат та податкового кредиту.
Так, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо виконання ТзОВ ,,Ореол-Плюс" робіт за договором з ОП ,,Молл Центр" від 17.08.2007 року по наданню послуг з обслуговування торгового центру ,,Мегамаркет", розташованого в м. Трускавець. При цьому апеляційний суд також погоджується з доводами податкового органу про те, що товариство позивача виконувало зазначені роботи власними силами, а для зменшення податкового навантаження формально оформило виконання цих робіт ПП ,,Ардея -Тех".
Таких висновків апеляційний суд дійшов на підставі доказів про те, що надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) містять тільки загальні відомості про вид виконаних робіт (послуги з обслуговування Торгового центу ,,ТКС Мегамаркет") та їх вартість.
В даних актах відсутні відомості щодо виду робіт, послуг, що були надані згідно договору, не зазначено кошторис матеріалів ,затрачених на виконання умов договору (обслуговування вентиляційної системи, заміна ламп загального освітлення, утримання прилеглої території Торгового центру: озеленення, обслуговування фонтану), котрі за своєю природою не є постійними і на котрі впливають найрізноманітніші фактори, що не залежать від сторін договору. При цьому в актах зазначена однакова вартість робіт, а підтвердження про отримання однорідних послуг відсутнє.
Крім того, згідно п.1.1 договору всі роботи проводились у м. Трускавець Львівської області, а ПП „Ардея-Тех" знаходилось у м. Алчевськ Луганської області. Контрагент позивача - ПП ,,Ардея -Тех" знаходився достатньо віддалено від об'єкта обслуговування, не мав трудових ресурсів для виконання таких робіт, що підтверджує аналіз його податкової звітності, а також звітності до пенсійного органу.
Згідно даних автоматизованих інформаційних систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ПП „Ардея-Тех" займається такими видами діяльності: посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них, інші види оптової торгівлі, та транспортне оброблення вантажів і організація перевезення вантажів.
ТзОВ „Орео-Плюс" згідно автоматизованих інформаційних систем займається такими видами робіт як „прибирання виробничих та житлових приміщень, устаткування та транспортних засобів", котрі надаються ТЦ „ТКС Мегамаркет" і згідно автоматизовано системи співставлення податкових зобов'язань є головним клієнтом підприємства.
За таких обставин апеляційний суд визнає обґрунтованими доводи відповідача про те, що реальність здійснення господарських операцій між ПП ,,Ардея - Тех" та ТзОВ „Ореол-Плюс" не підтверджується, враховуючи реальний час здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності.
Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не відповідають вимогам Закону України,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не містять необхідних відомостей про господарську операцію та не підтверджують її здійснення, а тому не можуть бути використанні для підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту по формально оформлених господарських операціях з ПП ,,Ардея - Тех".
Суд першої інстанції належної правової оцінки наведеним обставинам не дав, а тому дійшов помилкового висновку щодо протиправності оскаржених податкових повідомлень-рішень.
Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В силу п.3 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Оскільки висновки суду першої інстанції щодо реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентом не відповідають фактичним обставинам справи, апеляційний суд визнає правильним апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. ст.195, 196, п. 3 ч. 1 ст.198, п.3 ч.1 ст. 202 , ст. ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року у справі № 2а-2726/12/1370 - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ореол-Плюс" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.
Постанова в повному обсязі складена 23 червня 2014 року.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді О.М. Довгополов
Н.В. Ільчишин