17 червня 2014 року Справа № 9104/143863/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Довгополова О.М., Ільчишин Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
представника позивача Грабарчук Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Пустомитівського районного центру зайнятості на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 липня 2012 року у справі за позовом Пустомитівського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
16 січня 2012 року Пустомитівський районний центр зайнятості звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 4677,40 коп.
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 липня 2012 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Пустомитівський районний центр зайнятості подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи позивача про те, що відповідач на час звернення до РЦЗ мала доходи від виконання робіт за цивільно-трудовим договором.
З огляду на викладене позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання апеляційного суду не з'явилась, що не перешкоджає розгляду справи у її відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга належить до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що з 17.07.2008 року до 11.07.2009 року ОСОБА_2 була зареєстрована у Пустомитівському районному центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю, що стверджується витягами із наказів про прийняті рішення від 29.03.2010 року. За час перебування на обліку ОСОБА_2 отримала матеріальне забезпечення на випадок безробіття в сумі 4677,40 грн..
29 січня 2010 року Львівський обласний центр зайнятості склав акт за № 65, в якому зафіксував, що ОСОБА_2 під час одержання допомоги по безробіттю працювала у ФОП ОСОБА_3 з 01.10.2008 року по 31.10.2008 року згідно відомості нарахування зарплати за жовтень 2008 року та податкової декларації форми 1ДФ за 2 квартал 2008 року.
Згідно записів в трутовій книжці ОСОБА_2 з 02.09.2005 року по 27.06.2008 року працювала кухарем за трудовим договором у ФОП ОСОБА_3. Трудовий договір розірвано за згодою сторін у відповідності до п. 1 ст. 36 КЗпП України.
За змістом ст. 1 Закону України від 01.03.1991 року № 803-XII ,,Про зайнятість населення" зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
В Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України ,,Про особисте селянське господарство".
Статтею 2 Закону України ,,Про зайнятість населення" встановлено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.
Відповідно до ч.2 ст. 36 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно з ч. 3 ст. 36 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з неї з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до п. 6.2. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Мінпраці, від 20.11.2000 року № 307, допомога по безробіттю призначається на підставі особистої заяви безробітного, довідки (довідок) про середню заробітну плату (дохід) за останнім місцем (декількома місцями) роботи чи служби, трудової книжки, військового квитка, копії цивільно-правового договору, за пред'явленням, у разі наявності, свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.
Якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин за п.6.14 вказаного порядку.
Оскільки ОСОБА_2 займалася трудовою діяльністю та отримувала доходи, то вона не мала права бути безробітною і забезпечуватися допомогою по безробіттю.
Факт отримання доходу під час одержання допомоги по безробіттю підтверджується відомостями нарахування зарплати за жовтень 2008 року та податкової декларації форми 1ДФ за 2 квартал 2008 року, наданими ФОП ОСОБА_3.
Суд першої інстанції безпідставно відхилив представлені позивачем докази, надавши перевагу письмовим поясненням ФОП ОСОБА_3, оскільки лише наданні в судовому засіданні показання свідків є належними доказами у справі.
Крім того, відсутність записів в трудовій книжці відповідача про працевлаштування у період з 01.10.2008 року по 31.10.2008 року також не є беззаперечним доказом відсутності факту отримання трудового доходу у вказаний період, позаяк відповідач могла працювати за цивільно-трудовим договором.
За таких обставин апеляційний суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що належать до задоволення.
Суд першої інстанції належної правової оцінки наведеним фактам не дав, а тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.
Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В силу п.3 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Оскільки висновки суду першої інстанції щодо недоведеності факту отримання трудового доходу під час одержання допомоги по безробіттю не відповідають фактичним обставинам справи, апеляційний суд визнає правильним апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. ст.195, 196, п. 3 ч. 1 ст.198, п.3 ч.1 ст. 202 , ст. ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу Пустомитівського районного центру зайнятості задовольнити.
Постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 липня 2012 року у справі № 2-а/1316/192/12 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ід.номер НОМЕР_1) в користь Пустомитівського районного центру зайнятості 4677 (чотири тисячі шістсот сімдесят сім ) грн.. 40 коп. незаконно отриманої допомоги по безробіттю.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.
Постанова в повному обсязі складена 23 червня 2014 року.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді О.М. Довгополов
Н.В. Ільчишин