Справа: № 810/4814/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.
Іменем України
17 червня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Грищенко Т.М.,
суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
при секретарі Киш С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ч.1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального страхування інвалідів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 р. у справі за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального страхування інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільд" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року в задоволенні адміністративного позову Київського обласного відділення Фонду соціального страхування інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільд" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 15253,56 грн. - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції, вважаючи, що при її прийнятті судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву.
Відповідач надав суду заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких вважає, що судом першої інстанції було повно, всебічно та не упереджено з'ясовано всі обставини справи, досліджено всі докази та прийнято законне рішення, а відтак просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції, встановлено, що позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені у зв'язку з тим, що останній не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році, в зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі, встановленому чинним законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство щомісяця протягом 2012 року подавало звіт про наявність вакансії форми 3-ПН до Києво-Святошинського районного центру зайнятості. Останнім для працевлаштування до Товариства направлялись особи-інваліди, які відмовились від працевлаштування. Також Товариством в мережі Інтернет були розміщені оголошення про наявність вакансії прибиральника виробничих приміщень з приміткою «спеціальне місце для інваліда».
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову зазначив про те, що відповідачем було вжито усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення щодо недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та виконано усі покладені законодавством на нього обов'язки, а тому відсутня вина Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільд" у скоєнні зазначеного правопорушення, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману правцю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних потреб реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати держаній службі інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств. установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Частиною 5 ст. 19 вище вказаного закону визначено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першої цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Відповідачем до Києво-Святошинського районного центру занятості за період з січня по грудень 2012 року подавалися звіти про наявність вакансій форми 9-3-ПН, копії яких є у матеріалах справи, з яких вбачається, що Товариством було створено посаду прибиральника виробничих приміщень для працевлаштування інваліда.
Крім того, з листа Києво-Святошинського центру занятості №2054 від 30.10.2013 вбачається, що даним центром занятості була направлена особа з числа безробітних ОСОБА_2. Але Відповідачем було обґрунтовано відмовлено у прийнятті на роботу вказаної особи, оскільки станом на її направлення до Товариства сплив термін на який була встановлена інвалідність.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року N803-XII, державна служба зайнятості має право:
- одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі, призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них;
- направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.
Згідно частини 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року N803-XII, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем протягом 2012 року подавались звіти до Києво-Святошинського районного центру занятості.
Відповідно ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлена нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві , організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно - господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.
Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення. Відповідно до ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів щодо організації робочих місць для інвалідів, а обов'язок відповідача зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.
В контексті вище викладеного, колегія суддів вважає, що підстави для застосування до відповідача адміністративно - господарських санкцій - відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ст.198 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно становив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального страхування інвалідів - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.М.Грищенко
Судді І.О.Лічевецький
В.Е.Мацедонська
.
Головуючий суддя Грищенко Т.М.
Судді: Лічевецький І.О.
Мацедонська В.Е.