Справа № 682/399/14-к
Провадження № 1-кп/682/24/2014
07.04.2014 року
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Славутського міськрайонного суду Хмельницької області кримінальне провадження № 12013240210000965 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , з середньо-спеціальною освітою, не одруженої, пенсіонерки, раніше не судимої,
Обвинувачена ОСОБА_5 17 серпня 2013 року близько 13 години, перебуваючи біля межі свого домоволодіння, що по АДРЕСА_1 , під час суперечки з сусідом ОСОБА_4 , який знаходився на межі території свого домогосподарства, що по АДРЕСА_2 , нанесла тризубими вилами колючий один удар у тулуб потерпілому ОСОБА_4 , та металевим стержнем колючий удар у праве стегно.
Відвівши нанесений вилами удар ОСОБА_4 отримав легкі тілесні ушкодження у вигляді трьох паралельно подовжніх саден на передній стінці живота, розташованих близько до середньої лінії справа, спрямованих майже вертикально, розмірами від 0,2 х 7 сантиметрів та 0,2 х 8.5 сантиметрів, та від удару металевого стержня садно лінійної форми на внутрішній поверхні правого стегна, розміром 0,2 х 3 сантиметри, що відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушенні не визнала, показавши, що саме потерпілий ОСОБА_4 побив її. За даними показання обвинуваченої слідує, що дійсно 17 серпня 2013 року під час суперечки з приводу переміщення відпрацьованих тракторних резинових коліс, що заважали проведення ремонту гаража, розташованого на сусідній земельній ділянці, що належить потерпілому ОСОБА_4 , вона зазнала побоїв від потерпілого, з приводу чого зверталася до райвідділу міліції. Обвинувачена ОСОБА_5 наполягає на тому, що ні металевий штир ні вила до рук не брала.
Між тим, такі показання обвинуваченої ОСОБА_5 спростовуються зібраними та дослідженими судом даними показань потерпілого ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , матеріалами кримінального провадження.
Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні дав показання, що 17 серпня 2013 року маючи намір провести ремонт гаража, виявив тракторне колесо, яке перешкоджало підбити дошку. Після того, як обвинувачена ОСОБА_5 , що перебувала на подвір свого будинковолодіння, відмовилася прибрати колесо, потерпілий ОСОБА_4 долаючи опір обвинуваченої виштовхав колесо на її город. У відповідь обвинувачена ОСОБА_5 вхопила вила, що знаходилися поблизу гнійника, нанесла ними удар у тулуб потерпілому. Потерпілий ОСОБА_4 протидіючи удару, перехопив праву руку, притиснув її до паркану, вихопив вила і викинув до себе на город. Обвинувачена ОСОБА_5 повернувшись схопила металевий стержень, до якого раніше кріпила поливальний пристрій, нанесла ним удар у праве стегно. Після нанесеного удару потерпілий ОСОБА_4 відібрав металевий штир і кинув його до себе на город.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердила факт суперечки обвинуваченої ОСОБА_5 з потерпілим ОСОБА_4 , що сталася 17 серпня 2013 року близько 13 години. За показаннями свідка слідує підтвердження того, що вона спостерігала як потерпілий ОСОБА_4 вихоплював вила з рук обвинуваченої і кидав їх на свою половину, після чого обвинувачена схопила металевий штир, яким нанесла удар у праве стегно потерпілому. Свідок підтвердила, що після нанесених ударів спостерігала у потерпілого три смуги на животі, з яких виступила кров.
Факт нанесення обвинуваченою ОСОБА_5 ударів вилами у тулуб та металевим штирем у ногу потерплому ОСОБА_4 повністю підтвердив у суді свідок ОСОБА_8 . За даними його показань слідує, що він вийшовши на галас суперечки, вийшов до місця події і бачив як обвинувачена ОСОБА_5 кинулася з вилами на потерпілого ОСОБА_4 . Потерпілий відбив удар, відібрав вила, та відкинув їх на свою територію. Обвинувачена ОСОБА_5 вдруге нанесла удар потерпілому ОСОБА_4 металевим штирем. Потерпілий відібрав металевий штир та відкинув його до себе на город. Свідок також підтвердив, що безпосередньо після нападу обвинуваченої ОСОБА_5 спостерігав кров та подряпини на тілі потерпілого ОСОБА_4 .
Факт виявлення у потерпілого ОСОБА_4 тілесних ушкоджень у вигляді седан живота та правого стегна підтвердив у суді свідок ОСОБА_9 , який на прийомі у лікарні спостерігав потерпілого ОСОБА_4 . Свідок вписав у історію хвороби потерпілого виявлені тілесні ушкодження та надав медичні рекомендації.
Допитаний у судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_10 дав показання що виконував судово-медичну експертизу за даними записів медичної картки, огляду потерпілого ОСОБА_4 , та матеріалів справи, і підтвердив у суді факт виявлення саден на передній стінці живота, на внутрішній поверхні правого стегна.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні підтвердила, що почувши суперечку сусідів вийшла за хлів і спостерігала на місці потерпілого ОСОБА_4 та обвинувачену ОСОБА_5 , зокрема свідок бачила, як обвинувачена ОСОБА_5 махала утримуваним у руках предметом, якого назвала «жестина».
Свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 в судовому засіданні далі показання, що про суперечку їм відомо зі слів обвинувачуваної. Самих подій вони не спостерігали.
Факт заподіяння обвинуваченою ОСОБА_5 умисного легкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_4 об'єктивно підтверджений у судовому засіданні даними висновку експерта, згідно яких у потерпілого були виявлені тілесні ушкодження у вигляді садна на передній стінці живота та на внутрішній поверхні правого стегна, які виникли від травмуючої дії тупих твердих предметів, які могли виникнути в результаті нанесення удару залізною частиною вил (зубцями) в ділянку живота, а також металевим прутом у праве стегно.
Висловлена обвинуваченою ОСОБА_5 у суді позиція про те, що вона не наносила ніяких тілесних ушкоджень, в сукупності з дослідженими показаннями потерпілого, свідків, даними висновків судово-медичної експертизи, свідчить про її намір уникнути кри мінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
В свою чергу показання потерпілого ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 є послідовними, підтвердженими об'єктивними доказами, дослідженими у суді, недовіряти яким немає підстав.
Аналізуючи докази, зокрема доведений у суді факт нанесення умисного удару металевим стержнем, спрямований у праве стегно, суд визнає доведеним умисел обвинуваченої ОСОБА_5 на заподіяння саме легкого тілесного ушкодження.
Дослідивши у суді зібрані докази, суд прийшов до переконання, що вина ОСОБА_5 у нанесенні потерпілому ОСОБА_4 умисного легкого тілесного ушкодження доведена повністю, вчинені обвинуваченою дії підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 125 КК України.
Фактично ОСОБА_5 на досудовому слідстві скористалася ст. 63 Конституції України, у судовому засіданні наполягала на тому, що ніяких тілесних ушкоджень взагалі не наносила потерплому. Досліджуючи показання обвинуваченої ОСОБА_5 , її позицію на досудовому слідстві, суд не може прийти до висновку про наявність у її діях ознак діянь, відповідальність за вчинення яких передбачена ст. ст. 115, 121, 122 КК України.
При призначенні покарання ОСОБА_5 суд, відповідно до вимог ст. ст. 12, 65 КК України, враховує невелику тяжкість вчиненого злочину, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , судом не виявлено.
Як пом'якшуючі покарання обвинуваченої ОСОБА_5 обставини суд враховує її вік.
При з'ясуванні даних про стан здоров'я обвинуваченої судом встановлено, що ОСОБА_5 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за даними характеристики за місцем проживання характеризується позитивно, на протязі 2012-2013 років від сусідів надходили скарги на дії ОСОБА_5 з приводу самовільного захоплення земельної ділянки.
Враховуючи викладене, ставлення обвинуваченої до вчиненого, її поведінку у суді, позицію прокурора та потерпілого, приходить до висновку про необхідність, можливість та доцільність призначення покарання в межах санкцій ч. 1 стаття 125 КК України у виді штрафу, що буде необхідним та достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 не обирати.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів після його проголошення через Славутський міськрайонний суд Хмельницької області.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.
Суддя ОСОБА_1