Справа № 607/23099/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В.
Провадження № 22-ц/789/720/14 Доповідач - Фащевська Н.Є.
Категорія - 57
26 червня 2014 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Фащевської Н.Є.
суддів - Ходоровський М. В., Гурзель І. В.,
при секретарі - Парандюк Ю.Б.
з участю - представника ОСОБА_1 ОСОБА_2, представників КПТМ "Тернопільміськтеплокомуненерго" Решетухи А.В., та Дишкант М.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 7 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" про визнання незаконними нарахувань за опалення та гаряче водопостачання,-
Встановила:
ОСОБА_1 звернувся в суд з апеляційною скаргою на вищезазначене рішення суду, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" про визнання незаконними нарахувань за опалення та гаряче водопостачання відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 7.05.2014 року, як таке що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити повністю.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що нарахування за надані послуги із опалення та гарячого водопостачання за період з 2009 по 2013 роки проведено позивачу на підставі діючих тарифів на вказані послуги, із розрахунку загальної (опалювальної) площі квартири позивача, норм споживання гарячої води на одну особу, тому немає підстав для визнання незаконними таких нарахувань.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про що свідчить свідоцтво про право власності видане міським бюро технічної інвентаризації.
Відповідно до довідки виданої ДП "Фаворит-1" від 20 травня 2013 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 21 березня 2003 року.
Відповідно до договору купівлі-продажу 1/2 частини квартири від 15 серпня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського нотаріального округу ОСОБА_7, ОСОБА_8 продали 1/2 частку (по 1/4 частці кожний), а ОСОБА_1 купив належну на праві спільної часткової власності продавцям 1/2 частку квартири АДРЕСА_1.
5 грудня 2013 року між КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до виписки з особового рахунку про заборгованість за опалення і гаряче водопостачання ОСОБА_1 АДРЕСА_1 від 8 липня 2013 року, за період з 1.02.2009 року по 1.07.2013 року заборгованість позивача за вказані послуги складає 6029,69 грн.
Нарахування за опалення в лютому 2009 року проведено із розрахунку 3,87 грн. /кв.м., з 25.03.2009 р. - 4.84 грн./кв.м. (1.16 грн. кв.м. в опалювальний період та 1.30 грн. кв.м щомісяця протягом року). За постачання гарячої води за лютий 2009 р. - 27.58 грн. на одну особу, за березень 2009 р. - 37.49 грн. з 1.02.2011 р. - 48,21 грн. на одну особу з врахуванням коефіцієнта відношення норм споживання гарячої води до базової норми.
Надання послуг з централізованого опалення протягом 2009 -2013 року позивачу КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" підтверджено актами про запуск системи опалення в роботу в опалювальний період від 10 жовтня 2011 року, від 7 жовтня 2010 року, від 14 жовтня 2009 року.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по центральному опаленню та гарячому водопостачанню, які врегульовано Законом України „Про житлово-комунальні послуги", Законом України „Про теплопостачання", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою КМУ України №630 від 21.07.2005 року.
Обов'язок споживача оплатити надані послуги встановлено ст. 19 Закону України "Про теплопостачання".
Частиною 1 ст. 32 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами не укладено договору про надання послуг з опалення та гарячого водопостачання, оскільки, як вбачається з матеріалів справи послуги позивачу з опалення та гарячого водопостачання надавалися, а він їх приймав та частково оплачував. Отже відсутність письмового договору не є підставою, для звільнення ОСОБА_1 від сплати коштів за надані послуги.
Так згідно п. 1 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зі змінами та доповненнями (надалі - Закон) саме споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, який укладається з усіма споживачами без винятку. Споживач в свою чергу зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки передбачені договором або Законом.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю для настання відповідних правових наслідків та ст. 204 ЦК України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
Виходячи зі змісту вказаних правових норм ЦК України в даному конкретному випадку поведінка сторін свідчить про фактичне укладення ними договору на опалення квартири позивача та гаряче водопостачання.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини рішення вказівку суду на правильність нарахування суми заборгованості за опалення та гаряче водопостачання, оскільки дані вимоги не були предметом спору.
Крім того, з пояснень сторін вбачається, що даний спір про стягнення заборгованості по оплаті послуг з опалення та гарячого водопостачання перебуває на розгляді в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 7 травня 2014 року залишити без зміни, виключивши з мотивувальної частини рішення вказівку суду на суму заборгованості за опалення та гаряче водопостачання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області Н.Є. Фащевська