Провадження № 11/774/299/14 Справа № 401/7833/12 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
03 липня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю прокурора ОСОБА_5
адвоката ОСОБА_6
засудженого ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2012 року,
Встановила:
Цим вироком
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
раніше не судимого,
засуджено за ч.1 ст.307 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі;
за ч.2 ст.307 КК України до покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна;
за ч.2 ст.309 КК України до покарання у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочинів за таких обставин.
ОСОБА_7 при невстановлених слідством обставин незаконно придбав з метою збуту порошкоподібну речовину вагою 0,0650 гр., що містить психотропну речовину «метамфетамін» вагою 0,0190 гр., яку він незаконно зберігав з метою збуту за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 .
28 грудня 2011 року о 14 годині ОСОБА_7 , знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_1 , незаконно збув гр. ОСОБА_8 за грошову винагороду в сумі 100 грн. порошкоподібну речовину вагою 0,0650 гр., яка згідно висновкам судово-хімічних експертиз №70/10/196 від 12 березня 2012 року та №70/10/1003 від 14 червня 2012 року містить психотропну речовину «метамфетамін» вагою 0,0190 гр. Придбану в ОСОБА_7 психотропну речовину ОСОБА_8 того ж дня добровільно видав співробітникам міліції.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, засуджений повторно за невстановлених слідством обставин незаконно придбав з метою збуту порошкоподібну речовину вагою 0,1380 гр., яка містить психотропну речовину «метамфетамін» - 0,0897 гр. та без мети збуту порошкоподібну речовину вагою 1,797 гр., яка містить психотропну речовину «метамфетамін» - 1,186 гр., які незаконно зберігав при собі.
08 травня 2012 року близько 22 години ОСОБА_7 , знаходячись біля під'їзду будинку АДРЕСА_2 , повторно незаконно збув гр. ОСОБА_8 за грошову винагороду в сумі 100 гривень поліетиленовий сліп-пакет з порошкоподібною речовиною вагою 0,1380 гр., яка згідно висновку судово-хімічної експертизи № 70/10/997 від 28 червня 2012 року містить в собі психотропну речовину «метамфетамін» - 0,0897 гр. Придбану в засудженого ОСОБА_7 зазначену речовину ОСОБА_8 того ж дня року добровільно видав співробітникам міліції.
Після цього 08 травня 2012 року в період часу з 22 год. 20 хв. до 22 год. 50 хв. біля під'їзду будинку АДРЕСА_2 співробітниками міліції ОСОБА_7 був затриманий. При особистому огляді в засудженого було виявлено та вилучено поліетиленовий сліп-пакет з порошкоподібною речовиною вагою 1,797 гр., яка згідно висновків експертизи №70/10/997 від 28 червня 2012 року містить в собі психотропну речовину «метамфетамін» - 1,186 гр., яку він незаконно придбав та зберігав без мети збуту.
В апеляційних скаргах, які аналогічні за змістом, засуджений і його захисник ОСОБА_6 доводять незаконність судового рішення у частині засудження ОСОБА_7 за частинами 1,2 ст.307 КК України. Указують на те, що суд обґрунтував винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених частинами 1,2 ст.307 КК України, недопустимими доказами по справі. Зазначають про фальсифікацію доказів. Вважають, що в справі немає доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_7 збував психотропні речовини. Стверджують про суворість призначеного покарання. Просять, як це видно з їх апеляційних скарг, про скасування вироку в частині засудження ОСОБА_7 за частинами 1,2 ст.307 КК України та про пом'якшення засудженому покарання в частині засудження його за ч.2 ст.309 КК України із застосуванням статей 69 і 75 КК України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, пояснення засудженого ОСОБА_7 з приводу поданих ним апеляцій, виступ його в судових дебатах та звернення до суду з останнім словом, в яких він підтримав доводи своїх та його захисника апеляцій, доводи захисника ОСОБА_6 , який також підтримав подані ним і засудженим апеляції, міркування прокурора ОСОБА_5 , яка вважала вирок суду законним та обґрунтованим, а призначене ОСОБА_9 покарання таким, що відповідає вимогам ст.65 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст.365 КПК України в редакції 1960 року апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення у тій частині, в якій воно було оскаржено.
Те, що ОСОБА_7 незаконно придбав і зберігав без мети збуту психотропну речовину в апеляційних скаргах не заперечується.
Кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.2 ст.309 КК України засуджений і його захисник також не оспорюють.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті психотропної речовини в 2011 і 2012 роках, відповідає фактичним обставинам справи, встановленим судом, він підтверджений дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.
Посилання ОСОБА_7 та його захисника в апеляційних скаргах на те, що у матеріалах справи відсутні докази винуватості засудженого у вчиненні злочинів, передбачених частинами 1,2 ст.307 КК України, що суд у вироку послався на недопустимі докази по справі, безпідставні.
Матеріалами справи з'ясовано, що досудове та судове слідство проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону в редакції 1960 року, таких порушень цього закону, котрі були б суттєвими і тягли за собою скасування вироку, у справі не допущено.
Засуджений ОСОБА_7 у своїх скаргах хоч і посилається на те, що він не придбавав і не зберігав психотропну речовину з метою збуту, а також не збував метамфетамін 28 грудня 2011 р. і 8 травня 2012 р., але водночас він взагалі не оцінює свої дії та аналіз доказів, які суд поклав в основу обвинувального вироку.
Так, згідно з показаннями ОСОБА_7 на досудовому засіданні та в судовому засіданні він визнав, що 8 травня 2012 року в будинку АДРЕСА_2 в особи по імені Діма придбав метамфетамін без мети збуту. Під час виходу з цього будинку його затримали співробітники міліції, які вилучили в нього зазначену психотропну речовину.
Як убачається з матеріалів справи, в тому числі й з пояснень ОСОБА_7 в судовому засіданні апеляційної інстанції, він повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України.
Разом з тим, ОСОБА_7 стверджував, що він не збував психотропну речовину «метамфетамін» 28 грудня 2011 р. і 08 травня 2012 р. і давав з цього приводу свої пояснення. Зокрема, стверджував, що 28 грудня 2011 р. в зазначений у вироку час його не було дома, а 8 травня 2012 р. під час затримання помічені грошові купюри і психотропну речовину метамфітамін йому підкинули працівники міліції.
Як убачається з поданих ним апеляцій, засуджений не заперечував вилучення в нього зазначеної психотропної речовини, в решті пред'явлене йому обвинувачення не визнав.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_7 наводив доводи аналогічного характеру щодо своєї непричетності до збуту психотропної речовини метамфітамін.
Таким чином, цими показаннями засудженого на досудовому слідстві та в судових засіданнях встановлено, що він вживав психотропну речовину і що 08 травня 2012 р. у вказаному у вироку часі й місці його затримали працівники міліції, які в присутності понятих вилучили в нього психотропну речовину метамфетамін і грошові кошти. При цьому Безрукавий не заперечував, що під час перевірки його рука і купюра номіналом 100 грн. «світилися».
Отже, твердження в апеляційних скаргах засудженого про те, що він не учиняв збут психотропних речовин за обставин, викладених у вироку, частково спростовується його ж показаннями на досудовому слідстві та під час судового розгляду. Це ж стосується і доводів захисника ОСОБА_6 .
Між тим, про доведеність вини ОСОБА_7 у збуті ОСОБА_8 психотропної речовини в 2011 і 2012 роках за обставин, зазначених у вироку, свідчать такі наведені в судовому рішенні докази.
Із матеріалів справи вбачається, що висновки слідчих органів і суду про вчинення ОСОБА_7 збуту психотропної речовини за вказаних у вироку обставин грунтуються на даних оперативних закупок в нього психотропної речовини, висновках експертиз та показаннях свідків.
З огляду на матеріали справи оперативні закупки психотропної речовини у ОСОБА_7 було проведено 28 грудня 2011 р. і 8 травня 2012 р. особою під псевдонімом ОСОБА_8 на підставі постанов від 18 листопада 2011 р.
На досудовому слідстві та в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 детально пояснював, що, діючи за згодою в рамках оперативної закупки, 28 грудня 2011 р. і 8 травня 2012 р. саме в ОСОБА_7 за гроші, які були вручені йому у присутності понятих, придбав психотропну речовину «метамфетамін», який відразу видав працівникам міліції також у присутності понятих.
При цьому свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 підтвердили, що у їх присутності як понятих працівниками міліції проводилися слідчі дії по фіксації фактів збуту психотропної речовини «метамфетамін» ОСОБА_7 , у тому числі при виявленні у останнього коштів, які вручалися для проведення оперативних закупок психотропної речовини.
У колегії суддів немає підстав не довіряти показанням указаних свідків, які узгоджуються з іншими належними і допустимими доказами по справі, детально проаналізованими і указаними у вироку, зокрема, даними протоколів, складених під час оперативних закупок, висновками експертиз про те, що вилучена у свідка ОСОБА_8 і в засудженого ОСОБА_7 речовина містить психотропну речовину «метамфетамін», а вилучена в цих осіб психотропна речовина 8 травня 2012 р. є однорідною, а також даними про виявлення в ОСОБА_7 коштів, які з огляду на матеріали справи 8 травня 2012 р. працівниками міліції вручалися особі під псевдонімом ОСОБА_8 для проведення оперативної закупки психотропної речовини «метамфетамін», даними про те, що вилучені у засудженого грошові кошти, як і його руки, світилися світлим кольором при підсвічуванні ультрафіолетовою лампою.
Крім того, як видно з висновків хімічної експертизи, на грошових купюрах, вилучених у ОСОБА_7 , на серветках зі змивами з рук засудженого, на фрагменті бумаги зі зразком люмінесцентної речовини виявлені сліди хімічних речовин з люмінесценцією жовтого кольору в УФ променях, які мають загальну родову приналежність.
Висновки цієї експертизи відповідають показанням свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та особи під вигаданим прізвищем ОСОБА_8 про те, що перед проведенням 8 травня 2012 р. оперативної закупки грошові купюри були помічені мастильними матеріалами, а вилучені у ОСОБА_7 купюри дійсно світилися після застосування спеціального засобу. Ці дані підтвердили не заперечуються ні засудженим, ні його захисником.
Правильність та об'єктивність висновків зазначених експертиз сумнівів не викликають. Вивченням матеріалів справи не встановлено даних щодо відсутності належної кваліфікації та повноважень в експертів, наявності істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону при провадженні цих експертиз. Тому доводи апеляційних скарг засудженого та його захисника про те, що ці докази не можна визнати належними і допустимими по справі з тих причин, що вони проведені з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, є необгрунтованими.
Не можна погодитися і з твердженнями в апеляційних скаргах ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 про те, що названі вище свідки давали необ'єктивні та суперечливі показання, а деякі з них, зокрема, особа під псевдонімом ОСОБА_8 , обмовили засудженого на слідстві та в суді у зазначеному злочину, оскільки під час судового розгляду справи у суду не було жодних підстав ставити під сумнів показання названих осіб.
З показань цих свідків не убачається, що на досудовому слідстві на них чинився тиск з боку працівників міліції з метою обмови ОСОБА_7 у збуті психотропної речовини.
Перевіркою матеріалів справи не встановлено і об'єктивних даних про те, що свідок ОСОБА_8 чи хтось із понятих з будь-яких причин обмовили або могли обмовити ОСОБА_7 у збуті психотропної речовини, про що є посилання в апеляційних скаргах засудженого та його захисника, не встановлено.
Та обставина, що свідок ОСОБА_8 , як і сам засуджений, вживають психотропні речовини, не уможливлює того, що ОСОБА_8 двічі придбавав у ОСОБА_7 психотропну речовину, що було зафіксовано працівниками міліції в установленому законом порядку.
Проаналізувавши наведені докази в їх сукупності і давши оцінку, суд обґрунтовано не погодився з доводами захисника ОСОБА_6 і засудженого ОСОБА_7 про те, що останній не збував психотропну речовину особі під псевдонімом ОСОБА_8 , оскільки показання зазначених свідків співпадають між собою, а також частково з тим, про що повідомив і сам засуджений під час його допитів, вони не містять істотних суперечностей і підтверджуються іншими об'єктивними доказами, а тому суд правильно оцінив їх як об'єктивні.
Доводи в апеляціях ОСОБА_7 про те, що 28 грудня 2011 р. він не міг учинити збут психотропної речовини ОСОБА_8 , оскільки в указаний час перебував в іншому місці, є аналогічними за їх змістом твердженням засудженого в судовому засіданні. Ці ствердження ОСОБА_7 судом ретельно перевірялися і підтвердження не знайшли.
При цьому суд правильно критично оцінив суперечливі показання свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , які перебуваючи у родинних і близьких стосунках з ОСОБА_7 , стверджували, що 28 грудня 2011 р. останній через відсутність за місцем свого проживання не міг збувати психотропну речовину ОСОБА_8 .
Судом дана належна оцінка і показанням свідків ОСОБА_15 і ОСОБА_16 в судовому засіданні. У вироку зазначені мотиви, з яких причин суд критично оцінив їх суперечливі пояснення щодо фактів збуту ОСОБА_7 психотропної речовини 28 грудня 2011 р. і 8 травня 2012 р.
За таких обставин посилання в апеляціях ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на те, що показаннями свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , яким ОСОБА_7 та його захисник надають свою особисту оцінку, нібито спростовуються показання інших свідків, зокрема понятих і особи на прізвище ОСОБА_8 , які викривають засудженого у збуті психотропної речовини в 2011 і 2012 роках, безпідставні.
Не можна погодитися з тим, що по справі була допущена фальсифікація матеріалів, яка вплинула на правильність вирішення справи, оскільки суд не посилався у справі на ті докази, які викликали сумніви з точки зору їх отримання у відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону.
Твердження ОСОБА_7 про намащування йому чимось долоней під час затримання увечері 8 травня 2012 р., а також про застосування до нього інших незаконних методів слідства, є безпідставними. Такі посилання підсудного перевірялись як на стадії досудового слідства, так і в судовому засіданні і підтвердження не знайшли, про що обґрунтовано зазначено у вироку. З цих підстав доводи в апеляціях про фальсифікацію матеріалів справи відносно доведеності вини ОСОБА_7 у збуту психотропної речовини є необґрунтованими.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у збуту психотропної речовини особі під вигаданим прізвищем ОСОБА_8 28 грудня 2011 р. і 8 травня 2012 р. відповідає доказам, які були предметом ретельного дослідження в судовому засіданні та які суд поклав в основу обвинувального вироку. Проявів упередженості щодо ОСОБА_7 як з боку слідчих органів, так і суду, вивченням матеріалів справи не виявлено.
Свої висновки щодо отриманих доказів та їх оцінки в сукупності з іншими наведеними у вироку доказами суд належним чином мотивував. З цими висновками погоджується і колегія суддів. В апеляційних скаргах не наведено ніяких інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції за обговорюваними питаннями.
Та обставина, що слідство і суд по-іншому оцінюють докази, зокрема, показання свідків, дані оперативних закупок, висновки експертиз, порівняно з оцінкою їх засудженим і його захисником, не свідчить про необ'єктивність слідчих органів і суду, на що є посилання в поданих апеляціях.
Доводи в апеляціях про те, що деякі обставини справи всебічно не досліджені, є необгрунтованими, оскільки на підставах тих доказів, які були предметом перевірки в судовому засіданні, з достатньою повнотою досліджені обставини зазначених у вироку злочинів.
Отже, немає підстав додатково з'ясовувати ще якісь обставини, які не мають значення для встановлення істини у справі, про що йдеться в скаргах засудженого і його захисника.
Оскільки вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ'єктивність дослідження слідчими органами та судом обставин справи, не має підстав вважати, що у справі допущена суттєва неповнота досудового або судового слідства, яка викликає необхідність скасування вироку в частині засудження ОСОБА_7 за вчинення ним збуту психотропної речовини, на чому наполягають в своїх апеляціях засуджений ОСОБА_7 і захисник ОСОБА_6 .
Виходячи з наведеного, твердження ОСОБА_7 про його непричетність до збуту психотропної речовини, про відсутність у справі достовірних доказів відносно доведеності вини засудженого у цих злочинах, а також про те, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у названих злочинних діях грунтуються лише на припущеннях, суперечливих та недопустимих доказах, належно перевірялися в судовому засіданні й обгрунтовано визнані безпідставними, оскільки такі заяви не відповідають матеріалам справи і спростовуються зібраними у справі та покладеними в основу вироку доказами. З цих же підстав необґрунтованими є такі ж доводи захисника ОСОБА_6 .
На підставі оцінки й аналізу наведених доказів, які повно і всебічно перевірялися в судовому засіданні, суд обгрунтовано визнав винним ОСОБА_7 в названих у вироку злочинах.
Суд правильно кваліфікував дії засудженого за частинами 1 і 2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України. За таких обставин вважати, що ОСОБА_7 необгрунтовано засуджено за вказані злочинні дії, немає підстав.
Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону під час збирання й закріплення доказів у справі, які б викликали сумніви в їх достовірності. Наявні у справі докази відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності доказів.
Як убачається з матеріалів справи, під час підготовки та проведення оперативних закупок психотропної речовини в ОСОБА_7 , які були погоджені з прокурором, порушення вимог кримінально-процесуального закону не встановлено.
ОСОБА_7 визнав, що з метою вживання психотропної речовини підтримував зв'язки з особами, які вживають наркотичні засоби і психотропну речовину, в тому числі і з особою під вигаданим прізвищем ОСОБА_8 .
Згідно медичної довідки через вживання стимуляторів, зокрема, кофеїну, засуджений перебував на обліку у нарколога.
Незважаючи на те, що ОСОБА_7 не працював, під час затримання 8 травня 2012 р., яке відбувалось відразу після проведення оперативної закупки у нього психотропної речовини, у засудженого виявлено і вилучено значну суму грошових коштів та психотропну речовину, яка згідно висновкам експертизи є однорідною з метафетаміном, який незадовго до цього ОСОБА_8 придбав у нього і передав працівникам міліції.
З цих підстав необгрунтованими є доводи в апеляціях про допущені органами досудового слідства істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону під час проведення оперативних закупок психотропної речовини метамфетаміна ОСОБА_8 і складання протоколів цих слідчих дій.
Тому твердження у скаргах про те, що зазначену справу щодо ОСОБА_7 в цій частині було порушено незаконно, а матеріали справи про збут ним психотропної речовини ОСОБА_8 було сфабриковано, є необгрунтованим.
З огляду на матеріали справи не можна погодитися і з доводами в апеляціях стосовно того, що розгляд справи і досудове слідство щодо ОСОБА_7 велися упереджено, з обвинувальним ухилом. Так, з матеріалів справи видно, що як органами досудового слідства, так і судом були досліджені всі докази, як ті, що підтверджували вину підсудного, так і ті, що його виправдовували, і кожному з цих доказів дана належна оцінка.
Покарання ОСОБА_7 призначено відповідно до вимог ст.65 КК з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, даних про особу винного та всіх обставин справи. Суд призначив йому покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів. Оскільки призначення ОСОБА_7 покарання, яке є мінімальним за санкцією ч.2 ст.307 КК України, за якою його було засуджено, судом в достатній мірі умотивовано, колегія суддів не знаходить підстав для його пом'якшення із застосуванням статей 69 і 75 КК України, як про це йдеться в апеляційних скаргах засудженого і його захисника.
Таким чином, підстав для скасування чи зміни вироку щодо ОСОБА_7 з мотивів, зазначених в апеляціях, колегія суддів не убачає.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року, пунктами 11 і 15 розділу XI Перехідних положень КПК України, колегія суддів
Ухвалила:
Апеляції адвоката ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2012 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення.
На судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим ОСОБА_7 - в той самий строк з моменту отримання ним копії ухвали апеляційного суду.
Судді