Справа № 216/1517/13-ц Головуючий в І інстанції
Провадження №22-ц/774/1344/К/14 суддя Мясоєдова О.М.
Категорія - 37 ( І ) Суддя-доповідач - Братіщева Л.А.
03 липня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Братіщевої Л.А.,
суддів - Грищенко В.П., Митрофанової Л. В.
при секретарі - Бевзі М. О.
за участю: позивача - ОСОБА_2 її представника- ОСОБА_5,
відповідачів: - ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_5 на рішення Центрально- Міського районного суду м. Кривого Рогу від 04 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, треті особи: Перша Криворізька державна нотаріальна контора, Управління Держземагенства у Криворізькому районі Дніпропетровської області, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції про визнання права власності в порядку спадкування,-
У березні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, третя особа: Перша Криворізька державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування.
У жовтні 2013 року вона уточнила заявлені позовні вимоги, зазначивши в позовній заяві ОСОБА_4, в якості співвідповідача по справі, та третіх осіб: Перша Криворізька державна нотаріальна контора, Управління Держземагенства у Криворізькому районі Дніпропетровської області, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиціїю
В обґрунтування позову зазначила, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 та є співвласницею домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2.
Рішенням Центрально-Міського райсуду м. Кривого Рогу від 04 листопада 2010 року встановлено, що домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_3 та земельна ділянка площею 0,0686 га належить на праві приватної власності ОСОБА_6, яка за своє життя склала заповіт про те, що все її майно вона заповідає ОСОБА_7.
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
21 грудня 2006 року з заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_6 звернувся ОСОБА_7, який є єдиним спадкоємцем за заповітом, проте свідоцтва про право на спадщину йому не видавалось, оскільки він помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року.
Батьками померлого ОСОБА_7 є ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3, на момент смерті свого сина ОСОБА_7, проте вони не отримали свідоцтва про право на спадщину, після смерті свого сина і не оформили належним чином спадщину на своє ім'я згідно закону, а отже не набули право власності на домоволодіння згідно закону. Отже можна вважати, що домоволодіння та земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 фактично зареєстровано за ОСОБА_6.
ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Згідно рішення Центрально-Міського райсуду м. Кривого Рогу від 20.05.2008 року був встановлений факт родинних стосунків, між ОСОБА_2 та ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, який був двоюрідним братом ОСОБА_2.
З викладеного вбачається, що вищевказане домоволодіння успадковується після смерті ОСОБА_6- ОСОБА_8 в порядку спадкування за законом у першу чергу згідно ст. 1261 ЦК України, якою встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який пережив, та батьки.
Отже позивача, відповідно до ч. 1 ст.1265 ЦК України, можна вважати спадкоємицею п'ятої черги права на спадкування за законом після ОСОБА_8 .
Кім того 05 грудня 2012 року Постановою нотаріуса Першої криворізької державної нотаріальної контори Шабліян Є.М. ОСОБА_2відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_8 у зв'язку з відсутністю права власності на спадкове майно. Відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок позивача пояснюється тим , що у 2006 році був укладений договір купівлі-продажу домоволодіння між ОСОБА_9 та ОСОБА_4
Станом на 31.12.2012 року житловий будинок з господарчими та побутовим спорудами, а також земельна ділянка в АДРЕСА_3 зареєстровано на ім'я ОСОБА_4 на підставі рішення Центрально-Міського райсуду м. Кривого Рогу від 25.07.2007 року. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2009 року рішення райсуду від 25 липня 2007 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
Рішенням Центрально-Міського райсуду м. Кривого Рогу від 04 листопада 2010 року, що залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.04.2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до територіальної громади м.Кривого Рогу в особі виконкому Центрально-Міської райради, третя особа ОСОБА_2 про встановлення факту володіння нерухомим майном, визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності відмовлено.
Отже, фактично договір купівлі-продажу домоволодіння між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 рішенням суду від 04 листопада 2010 року був визнаний нікчемним. На час звернення до суду право власності, на домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_3 не за ким не зареєстровано.
Враховуючи викладене просила суд, визнати право власності ОСОБА_8, на домоволодіння за адресою АДРЕСА_3, що складається з шлакоблокового житлового будинку загальною площею 56,1 кв.м. , інвентаризаційна вартість 22 736 грн., дерев'яної вбиральні загальною площею 1,4 кв.м, інвентаризаційна вартість 554 грн та огорожі інвентаризаційна вартість 4 340 грн., згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 835/1/7 від 06.04.2010 року та на земельну ділянку площею 0,0686 га, яка призначена для обслуговування житлового будинку і господарських споруд, нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 835/1/7 від 06.04.2010 року складає 94812 ,34 грн., в порядку спадкування за законом у першу чергу права на спадкування.
Визнати право власності за ОСОБА_2, на вищевказане домоволодіння та земельну ділянку, в порядку спадкування за законом у п'яту чергу права на спадкування.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 04 квітня 2014 у задоволені позову ОСОБА_2- відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 ставлять питання виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про скасування рішення суду та ухвалення нового, яким задовольнити заявлений позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не відповідністю висновків суду обставинам справи.
Так суд першої інстанції, не взяв до уваги, що позивачем здійснені всі дії для спадкування після ОСОБА_8, дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_8 не звернувся із заявою про прийняття спадщини, хоча той знаходився у місцях позбавлення волі та не знав про відкриття спадщини. Суд першої інстанції не прийняв до уваги, що про факт укладення побутового правочину від 19.11.2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_11, з приводу купівлі-продажу спірного домоволодіння та земельної ділянки, ОСОБА_2 нічого не було відомо, більше того своєї згоди на продаж спадкового майна ОСОБА_2, як співвласниця домоволодіння, не давала.
Крім того, рішенням Центрально-Міського райсуду м. Кривого Рогу від 04 листопада 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до територіальної громади м. Кривого Рогу в особі виконкому Центрально-Міської райради, третя особа ОСОБА_2 про встановлення факту володіння нерухомим майном, визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності.
Таким чином, фактично договір купівлі-продажу домоволодіння між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 рішенням суду від 04 листопада 2010 року був визнаний нікчемним.
Тільки в процесі судового розгляду вищевказаного спору ОСОБА_2 через витребування доказів судом була надана довідка Центрально-Міского районного суду м. Кривого Рогу від 11.01.2010 року, згідно якої вона дізналась про факт засудження ОСОБА_8 12.10.2004р. до позбавлення волі в виправно-трудовій колонії, тобто вона пропустила строк звернення із заявою про прийняття спадщини з поважних причин.
Висновок суду першої інстанції з приводу того, що будівель та споруд, з яких складається спірне домоволодіння, вже не існує, спростовується наданим КП «ДОР «Криворізьке БТІ» довідкою, з якої вбачається, що спадкове майно у вигляді домоволодіння та земельної ділянки під ним на даний період часу існує, тому позовні вимоги є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У своїх запереченнях на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_4 та виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради просять апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 та є співвласницею домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2.
Рішенням Центрально-Міського райсуду м. Кривого рогу від 04 листопада 2010 року встановлено, що домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_3 належало на праві приватної власності ОСОБА_6 відповідно до Свідоцтва про право власності та Свідоцтва по право власності на спадщину за законом, виданий державним нотаріусом нотаріальної контри Шабліян Є.М. 02 жовтня 2000 року, реєстровий номер № 2-2393 та реєстровий номер № 2-2395. Земельна ділянка площею 0,0686 га зареєстрована за ОСОБА_6 та належить їй на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю за № 14384 від 13 лютого 2001 року.
ОСОБА_6 за своє життя склала заповіт про те, що все її майно вона заповідає ОСОБА_7.
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
21 грудня 2006 року з заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_6 звернувся ОСОБА_7, який є єдиним спадкоємцем за заповітом, проте свідоцтва про право на спадщину йому не видавалось.
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року.
Батьками померлого ОСОБА_7 є ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 на момент смерті свого сина ОСОБА_7
ОСОБА_9 звернулася з заявою про прийняття спадщини після смерті свого сина ОСОБА_7, яка надійшла до нотаріальної контори поштою 16 листопада 2006 року, проте право власності на спірне домоволодіння та земельну ділянку на момент смерті у встановленому законом порядку не набула,оскільки не отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті свого сина ОСОБА_7 та не зареєструвала право власності на своє ім'я . ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Як встановлено рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 20.05.2008 року, ОСОБА_2, є двоюрідною сестрою померлого, і, у відповідності до положень ст. 1265 ЦК України, як родич спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, має право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 у п'яту чергу.
Факт прийняття спадщини з боку ОСОБА_8 - відсутній, він після смерті ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 спадщину не прийняв, оскільки до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини не подавав, зі спадкодавцем на час прийняття спадщини не проживав.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції керувався положеннями ст. 1272 ЦК України, відповідно до якої, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину а отже оскільки ОСОБА_8.(спадкодавець), за своє життя не набув права власності на житловий будинок та земельну ділянку, то спадкоємець (ОСОБА_2) також не набуває право власності у порядку спадкування, та виходив із відсутності, зазначених у позові будівель та споруд, з яких складалось спірне домоволодіння та наявності лише земельної ділянки, яка розчищена під нове будівництво.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Як встановлено ст.. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 1 ст. 1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Згідно ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за законом або заповітом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Згідно ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, установлених статтею 1259 цього Кодексу.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості,в тому числі житловий будинок,інші споруди,земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок,земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходить лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.
Оскільки ОСОБА_8, в порушення вимог за життя не отримав права власності на домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_3 та земельну ділянку площею 0,0686 га., колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог.
Тому доводи апеляційної скарги про те, що позивачем здійснені всі дії для спадкування після ОСОБА_8 та посилання позивача на обставини, які заважали ОСОБА_8 прийняти спадщину не спростовують вірних та обґрунтованих висновків суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що рішенням Центрально-Міського райсуду м. Кривого Рогу від 04 листопада 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про встановлення факту володіння нерухомим майном, визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності, на думку колегії суддів, не є доказами в розумінні ст. 57 ЦПК України, що доводили б обґрунтованість позовних вимог.
Висновок суду першої інстанції з приводу того, що будівель та споруд, з яких складається спірне домоволодіння, вже не існує, ґрунтується на рішенні Центрально-Міського району м. Кривого Рогу від 04.11.2010 року, яке набрало законної сили і у встановленому законом порядку не скасовано, тому, у відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, не потребують доказування.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу скаргою ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 04 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: