Справа: № 825/547/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.
Іменем України
17 червня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Ісаєнко Ю.А. та Епель О.В.,
при секретарі Трегубенко Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернігівській області, управління Державної казначейської служби України в м. Чернігові Чернігівської області про стягнення бюджетного відшкодування,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернігівській області (далі - відповідач-1), управління Державної казначейської служби України в місті Чернігові Чернігівської області (далі - відповідач-2) про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року в розмірі 247 040,00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2014 року адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач-1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП ОСОБА_2), яка перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернігівській області (далі - ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області) як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).
Позивачем до ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області було подано податкову декларацію з ПДВ за квітень 2010 року, якою було визначено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню.
Відповідачем-1 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2010 року, за результатами якої складено акт від 19.07.2010 року №189/17-419/НОМЕР_1.
На підставі висновків зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 11.08.2010 року №0002651740/0, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 247 040,00 грн.
Далі, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 року,було скасовано зазначене податкове повідомлення-рішення.
16.12.2013 року ФОЯ ОСОБА_2 звернулася до ввідповідача-1 із заявою про здійснення на її розрахунковий рахунок бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 247040,00 грн.
Однак, 16.01.2014 року ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області повідомило позивача про неможливість підтвердження заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування та, відповідно, її виплати у зв'язку з технічним збоєм через зміну програмного забезпечення Міністерства доходів і зборів України.
Спірні відносини регулюються Конституцією України, Законом України «про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97-ВР), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (під час набуття позивачем права на бюджетне відшкодування з ПДВ), нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 року №39 (далі - Порядок №39), Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 року № 460/2011 ( далі - Положення № 460/2011 ).
Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.
Згідно з пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Зазначеним нормам Закону №168/97-ВР кореспондують положення Податкового кодексу України, який набув чинності 01.01.2011 року.
Відповідно до п.6 Порядку №39, у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.
У п.7 Порядку №39 визначено, що орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.
Згідно з п.9 Порядку №39, на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що податковим законодавством регламентовано чіткий порядок виплати суб'єктам господарювання сум бюджетного відшкодування з ПДВ, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: 1) звернення суб'єкта господарювання до територіального податкового органу із відповідною заявою та декларацією; 2) проведення податковим органом перевірки достовірності заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування з ПДВ, згідно з приписами Порядку №39; 3) складання податковим органом відповідного висновку про суми відшкодування ПДВ, в якому зазначається сума, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету, та його надіслання органам Державної казначейської служби України для її виплати суб'єкту господарювання.
Разом з тим, колегія суддів встановила, що позивач, діючи у відповідності з вимогами податкового законодавства, звернувся до відповідача-1 із декларацією та заявою про бюджетне відшкодування з ПДВ, однак у порушення вимог Порядку №39 ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області не було складено висновку про суми бюджетного відшкодування ПДВ, належні ФОП ОСОБА_2, та, відповідно, не було його направлено відповідачу-2.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що правильність обчислення позивачем спірної суми бюджетного відшкодування встановлена в судовому порядку, а саме: у рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 року, яке залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 року, у справі за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Дослідження викладених обставин справи з урахуванням приписами ч.1 ст.72 КАС України, дозволяє стверджувати, що заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування ПДВ є безспірною та підтвердженою.
Таким чином, судова колегія вважає, що право позивача на бюджетне відшкодування спірної суми ПДВ виникло з моменту винесення зазначених вище судових рішень та було порушене внаслідок невиконання відповідачем-1 свого обов'язку щодо складання висновку про суми відшкодування ПДВ та його не надіслання органам Держаної казначейської служби України, як того вимагає законодавство, зокрема, п.п.6,7 Порядку №39.
Крім того, виходячи зі змісту правових приписів Положення № 460/2011, органи Державної казначейської служби України є розпорядниками бюджетних коштів, які здійснюють безспірне списання коштів Державного бюджету України, зокрема, на підставі судових рішень. А відтак, оскільки в даному випадку спірні правовідносини полягають у порушенні права позивача на отримання бюджетного відшкодування ПДВ саме з Державного бюджету України, то колегія суддів вважає, що звернувшись до суду з адміністративним позовом про стягнення з Державного бюджету невідшкодованих сум бюджетної заборгованості з ПДВ, позивач обрав належний спосіб захисту своїх прав.
Доводи апелянта про те, що зміна програмного забезпечення Міндоходів України спричинила технічний збій, що унеможливило складання вищевказаного висновку, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки жодною нормою податкового законодавства зазначені обставини не визначаються як підстава для звільнення митних органів від виконання їх обов'язків, зокрема, й щодо складання висновків про суми бюджетного відшкодування з ПДВ. Окрім того, така відмова відповідача-1 від виконання законодавчо регламентованих зобов'язань податкових органів порушує права платника ПДВ, закріплені у ст.200 ПК України.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову і приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст.159 КАС України.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 19.06.2014 року.
.
Головуючий суддя Федотов І.В.
Судді: Ісаєнко Ю.А.
Епель О.В.