справа № 278/1741/14-а
02 липня 2014 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Грубіяна Є.О., секретаря Максименко М.С., розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, --
Позивач звернувся з вказаним адміністративним позовом, яким просив визнати неправомірною відмову відповідача щодо перерахування і виплати підвищення до пенсії, як дитині війни, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити заборгованість по щомісячній надбавці до пенсії за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року включно та зобов'язати останнього здійснити перерахунок пенсії, а саме нарахувати і виплачувати щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.04.2014 року.
Судове засідання проводилось за участю сторін. Позивач заявлений позов підтримав. Представник відповідача, в свою чергу, заперечував проти його задоволення.
Судом були встановлені наступні факти і відповідно ним правовідносини.
Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком. Відповідно до ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" останній являється дитиною війни, що в свою чергу підтверджується пенсійним посвідченням (а.с.5). З 26 січня 1998 року перебуває на обліку в управлінні пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області та отримує пенсію за віком згідно ЗУ "Про пенсійне забезпечення" (а.с.7). Позивач посилаючись на ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" стверджує, що дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Зазначає, що розмір мінімальної пенсії згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вважає, що відповідач з 1 січня 2014 року виплачує йому надбавку в розмірі, що не відповідає вимогам ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", а відтак стверджує, що дії відповідача є протиправними.
В свою чергу, відповідач, в поданих до суду запереченнях проти даного позову, зазначає, що відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 1381 від 28.12.2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення", установлено що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", проводиться у розмірі 7 % прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність, яку, в свою чергу і отримує позивач.
Наведені правовідносини регулюються наступними нормами матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни(ч. 1 ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни"). Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", провадиться у розмірі 66,43 гривні (п. 4 Постанови КМУ №1381 від 28.12.2011 року).
Резюмуючи вищенаведені обставини в своїй сукупності, суд, дійшов до переконання про відсутність підстав для задоволення даного позову з огляду на наступне.
ОСОБА_1 являється дитиною війни. Останньому відповідачем виплачується надбавка, як дитині війни, в розмірі 66,43 гривень, що в свою чергу становить 7 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність і передбачено п. 4 Постанови КМУ №1381 від 28.12.2011 року. В свою чергу положення вказаної постанови спираються на ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Твердження позивача про те, що відповідно до ст. 6 згаданого закону, підвищення дітям війни пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком є надуманим, оскільки згадана норма закону таких положень, щодо підвищення відсотку мінімальної пенсії, не містить на час розгляду справи.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", п. 4 Постанови КМУ №1381 від 28.12.2011 року, ст. ст. 158 - 163 КАС України, суд, --
В задоволенні позову відмовити.
Постанова суду вступає в законну силу після спливу строку на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський районний суд Житомирської області. Якщо постанову було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Є.О. Грубіян