Провадження №2/485/494/14
04 липня 2014 року Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Квєтка І.А.,
при секретарі - Семенака А.Г., Шеремет Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Снігурівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кобзарцівської сільської ради, третя особа-ОСОБА_5, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житло в порядку спадкування на майно,
10 червня 2014 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. В позові зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1, який належав померлому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 29.10.1992 року та який батько заповідав йому за заповітом від 14.02.2007 року. За оформленням спадкових прав звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з відсутністю належно оформленого правовстановчого документу на спадкове майно, оскільки договір купівлі-продажу не прошитий та не пронумерований. Позивач вказує, що усунути недоліки в оформлені договору у даний час немає можливості, оскільки підприємство продавець ліквідовано, належним чином оформлений дублікат договору отримати не вдалося. Просить визнати договір купівлі-продажу житлового будинку дійсним та визнати за ним власності на вказаний житловий будинок в порядку спадкування.
Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 27.06.2014 року до участі у справі залучено ОСОБА_4 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позові просив про його задоволення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, до суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позову не заперечує.
Третя особа ОСОБА_5 за належного повідомлення в судове засідання не з»явився, про причини неявки суду не повідомив.
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність, проти задоволення позову не заперечує, на обов'язкову частину спадщини не претендує і виділити майно, як спільно нажите відмовляється.
Дослідивши докази по справі, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, 29 жовтня 1992 року між радгоспом «Веселий Кут» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з будівлями та спорудами, що складається з що складається з житлового будинку -А-1, житловою площею 42,6 кв.м., сіней, кухні Б-1, И-1, сарай В-1,Г-1,Ж-1, гараж Д-1, вбиральня О-1, баня З-1, веренда И-1, погріб К-1, забор №1, ворота №2, басейн №3, кран, відмостка -I , замощення -II. З вказаного договору вбачається про належність зазначеного житлового будинку продавцю радгоспу «Веселий Кут» на підставі реєстраційного посвідчення, виданого Снігурівською філією Миколаївського БТІ 24.10.1992 року за №170, а також про те, що оплата по договору у розмірі 11162 рубля проведена в повному обсязі в до укладення договору (а.с.11).
29 жовтня 1992 року вказаний договір купівлі-продажу посвідчений секретарем виконавчого комітету Кобзарцівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області. На підставі зазначеного договору за ОСОБА_3 Снігурівським МБТІ 12 грудня 1992 року зареєстровано право власності.
Технічний паспорт на будинок в АДРЕСА_2, виданий Снігурівським БТІ у жовтні 1992 року на ім»я його власника -ОСОБА_3 не містить відомостей про наявність самочинного будівництва.
20 березня 1993 року ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1808 га. на території села Кобзарці для обслуговування житлового будинку (а.с.8).
За рішенням Кобзарцівської сільської ради Снігурівського району № 46 від 25.03.2010 року підтверджено житловому будинку та земельній ділянці для його обслуговування площею 0,1808 га., що належать ОСОБА_3 адресу: АДРЕСА_1 (а.с.10).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що 17.01.2013 року відділом реєстрації актів цивільного стану Снігурівського районного управління юстиції Миколаївської області внесено актовий запис про смерть № 19 та видано відповідне свідоцтво за НОМЕР_1 (а.с.6).
За життя, ОСОБА_3 склав заповіт, який посвідчено 14.02.2007 року секретарем виконавчого комітету Кобзарцівської сільської ради (а.с.7), яким заповів належні йому житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, що знаходяться в АДРЕСА_2, - своєму сину ОСОБА_1, позивачу по справі (а.с.7,15).
Дружина померлого ОСОБА_4, яка на момент його смерті проживала та була зареєстрована разом з ним (а.с.28) на обов»язкову частку спадщини та виділення своєї частини із спільно нажитого майна не претендує. Інших спадкоємців на спадкове майно після смерті померлого не встановлено. ОСОБА_1 у встановлений строк звернувся до нотаріального контори із заявою про прийняття спадщини. Зазначене підтверджене копією спадкової справи (а.с.23-28).
Постановою державного нотаріуса Снігурівської державної нотаріальної контори від 15.04.2014 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок (а.с.4).
Державну реєстрацію підприємства, правонаступника реорганізованого радгоспу «Веселий Кут», скасовано і підприємство виключено з ЄДРПОУ (а.с.16,17).
Між сторонами склалися цивільні правовідносини з визнання угод дійсними та спадкування.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права. Як передбачено ст. 328 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно до норми ст.392 ЦК України вбачається, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати їм документа, який засвідчує його права власності.
Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що спадкодавець за життя набув право на житловий будинок за договором купівлі-продажу від 29 жовтня 1992 року, у якому сторони досягли згоди по всім істотним умовам, виконали свої зобов»язання по договору, однак належним чином не оформили, який за тим позивач успадкував за заповітом, у встановлений строк звернувся за прийняттям спадщини, але позбавлений можливості оформити свої спадкові права за відсутності належним чином оформленого правовстановлюючого документу на будинок, то суд приходить до висновку про задоволення позову позивача й визнання за ним права власності на будинок в порядку спадкування, оскільки іншої можливості оформити своє право на спадкування позивач не має.
Суд на прохання позивача не стягує на його користь судові витрати з відповідача.
Керуючись ст.ст. 3, 10, 88, 209, 212- 218, 293, 294 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Кобзарцівської сільської ради про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності в порядку спадкування на майно, - задовільнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами, розташованого по АДРЕСА_1, укладений 22 жовтня 1999 року між ОСОБА_3 та радгоспом "Веселий Кут".
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом, після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Снігурівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.