Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" липня 2014 р.Справа № 922/2392/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавровой Л.С.
при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.
розглянувши справу
за позовом ДП "Український НДІ вагонобудування", м. Кременчук
до ДП "Південна Залізниця" м. Харків
про про стягнення коштів
за участю представників сторін:
позивача - Бокач М.В.
відповідача - Кисельвої В.С.
У червні 2014 року Державне підприємство "Український науково-дослідний інститут вагонобудування" (надалі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Державного підприємства "Південна залізниця" (надалі - відповідач) у якій просить суд стягнути з відповідача суму боргу за договором №П/Л-12634/НЮ(180) від 07.05.2012 року у сумі 28000 грн., а також покласти на відповідача судовий збір.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №П/Л-12634/НЮ(180) від 07.05.2012 року про надання послуг з попереднього технічного діагностування пасажирських вагонів з метою визначення обґрунтованого залишкового терміну їх корисного використання в частині оплати за надані послуги.
Ухвалою від 16.06.2014 року порушено провадження по справі та призначено її до розгляду.
У призначеному судовому засіданні представник позивача через канцелярію суду надійшла заява позивача, у якій останній повідомив суд, що після порушення провадження по справі відповідачем сплачена сума боргу у розмірі 28000 грн., проте сума пені залишилась несплаченою. У зв'язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1827,00 грн.
Представник відповідача у судовому засідання надав письмові пояснення, у яких повідомив про оплату суми боргу у розмірі 28000,00 грн., у зв'язку з чим просив суд припинити провадження у справі, а судовий збір покласти на позивача.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши усі фактичні обставини спору у їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
07.05.2012 року між Державним підприємством "Український науково-дослідний інститут вагонобудування" (виконавець) та Державним підприємством "Південна залізниця" (замовник) укладено Договір №П/Л-12634/НЮ(180), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг за темою: "Попереднє технічне діагностування пасажирських вагонів з метою визначення обґрунтованого залишкового терміну їх корисного використання".
Розрахунки за надані послуги здійснюються замовником шляхом перерахування протягом 30 банківських днів після підписання сторонами актів здачі-приймання наданих послуг та на підставі рахунку виконавця. Розрахунки проводяться за фактичну кількість вагонів на які оформлені мотивовані висновки та підписані акти здачі-приймання послуг.
Так, на виконання умов договору позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, що підтверджується підписаним повноважними особами актом здачі-приймання науково-технічної продукції (а.с. 12).
Проте, відповідач в порушення умов договору, частково оплатив вартість наданих послуг, у зв'язку з чим, у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 28000 грн.
У зв'язку з виникненням заборгованості, позивач звернувся до відповідача з претензією щодо повернення останнім суми боргу за надані послуги по договору №П/Л-12634/НЮ(180), однак, станом на дату подачі позовної заяви сума боргу не була сплачена.
Суд, вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, виходячи з наступного.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Наведені норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Разом з тим, у процесі судового розгляду справи, суду стало відомо, що сума боргу у розмірі 28000,00 грн. відповідачем погашена у повному обсязі., про що свідчить виписка з банківського рахунку, наявна у матеріалах справи, та платіжне доручення від 16.06.2014 року №2051, у зв'язку з чим, предмет спору у даній справі відсутній.
Приписами п.1-1, ч.1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до абзацу першого п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова) господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
У абзаці четвертому п. 4.4. Постанови зазначено, що припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Отже, враховуючи викладене та те, що сума боргу була сплачена після звернення позивача з позовною заявою до суду, керуючись наведеними нормами законодавства, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається на відповідача, як на сторону, з вини якої спір було доведено до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -
Провадження у справі №922/2392/14 за позовом Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут вагонобудування" до Державного підприємства "Південна залізниця" про стягнення заборгованості припинити.
Стягнути з Державного підприємства "Південна залізниця" ЄДРПОУ 01072609 (61052, м.Харків, вул.Червоноармійська, 7) на користь Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут вагонобудування" ЄДРПОУ 00388168 (39621, м Кременчук, вул.. Приходька, 33, р/р №26002060073768 у Кременчуцькій філії "ПГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 331401) судовий збір у розмірі 1827,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 01.07.2014 р.
Суддя Л.С. Лаврова