02.07.2014 року Справа № 904/2637/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),
суддів: Дарміна М.О., Пруднікова В.В. (зміна складу колегії відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 01.07.2014 р.)
Секретар судового засідання Литвин А.П.
За участю представників сторін:
від позивача: Кузнецова А.С. представник, довіреність №1/юр від 13.01.14;
від відповідача: Постоєнко М.М. представник, довіреність №30/15 від 02.01.14
Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2014р. у справі №904/2637/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "РОМА, ЛТД", м. Запоріжжя
до Публічного акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м. Марганець Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості у загальному розмірі 35 131,57 грн., -
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2014р. у справі №904/2637/14 (суддя Бєлік В.Г.) позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м.Марганець, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "РОМА, ЛТД ", м.Запоріжжя, 33 963,26 грн. - основного боргу, 210,67 грн. - 3% річних, 957,64 грн. - інфляційних втрат, 1 827,00 грн. - судового збору.
Не погодившись з оскарженим рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що місцевим судом було порушено принцип змагальності, оскільки рішення прийнято в першому ж засіданні, без участі представника відповідача та без задоволення його клопотання про відкладення; в порушення вимог ст..87 ГПК України станом на 27.05.14р. повного тексу рішення відповідачем не отримано; відповідач не ухиляється від виконання зобов'язань по договору, проте, вказує на те, що обов'язок оплати поставленого товару у відповідача виникає лише у випадку належного виконання позивачем вимог п.2.6 договору та п.4 специфікації до договору та наданню всіх необхідних документів для оформлення гарантованого платежу.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "РОМА, ЛТД" просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "РОМА, ЛТД" (постачальник) укладений договір поставки №426 від 11.11.2013р. та специфікація № 1 від 11.11.2013р. до договору поставки № 426 від 11.11.2013р., що є невід'ємною частиною цього договору, які містять підписи сторін затверджені печатками товариств.
Згідно п.1.1. договору постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцеві товар, у відповідності до специфікації (додатків) до цього договору, а покупець прийняти поставлений товар та оплатити його вартість в порядку і на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п.2.6. договору порядок оплати товару та форма розрахунків вказуються сторонами в специфікаціях до цього договору.
Згідно п.4 специфікації розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом оформлення покупцем на користь продавця гарантованого платежу з відстрочкою виконання через 45 календарних днів на підставі рахунку, видаткової накладної та податкової накладної, оформленої згідно до ст. 187,201 Податкового кодексу. Гарантований платіж оформляється покупцем на користь продавця в строк 7 календарних днів з моменту підписання акту прийому передачі товару.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем здійснено поставку товару (паперової продукції), що підтверджується накладними №1511.9 від 15.11.13р. та №0512.3 від 05.12.2013р. (а.с.17,22) та актами приймання-передачі товару від 15.11.13р. та 05.12.2013р. (а.с.21,26).
Відповідачем товар був прийнятий на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за договором поставки №1152 від 14.11.2013р., №1231 від 04.12.13р. (а.с.18-19, 23-24), без будь-яких зауважень в повному обсязі, що підтверджено підписом повноважного представника відповідача у накладних та актах приймання-передачі товару.
Відповідно до умов договору розрахунки повинні бути здійснені згідно накладної № 1511.9 - 06.01.2014р., накладної № 0512.3 - 26.01.2014р., за виставленими відповідачу рахунками 1511.75 від 15.11.2013р. (а.с.20) та 0512.11 від 05.12.2013р.(а.с.25).
Оплату поставленого товару відповідачем здійснено не було, у зв'язку з чим, позивачем 14.02.2014 року була направлена на адресу відповідача претензія вих. №229 з вимогою про сплату боргу та трьох відсотків річних за прострочку виконання грошового зобов'язання.
На вказану претензію позивачем отримана відповідь №30/227 від 21.03.14р. (а.с.27), в якій відповідач відхилив законні вимоги позивача, посилаюсь на те, що специфікація до договору не була укладена.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як встановлено ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно п.6.1. сторони несуть відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання зобов'язань, встановлених цим договором, в порядку та на умовах, передбачених даним договором і чинним законодавством України.
Факт виконання позивачем умов договору в повному обсязі та існування заборгованості відповідача по оплаті за поставлений товар підтверджується належними та допустимими доказами. Тому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по оплаті за поставлений товар підлягають задоволенню, оскільки вимоги є обґрунтованими та доведеними.
Крім суми основного боргу позивачем було заявлено до стягнення 210,67 грн. - 3% річних, 957,64 грн. - інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вірно проведених розрахунків, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, щодо позовні вимоги в частині стягнення 210,67 грн. - 3% річних, 957,64 грн. - інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що обов'язок оплати поставленого товару у відповідача виникає лише у випадку належного виконання позивачем вимог п.2.6 договору та п.4 специфікації до договору та наданню всіх необхідних документів для оформлення гарантованого платежу.
Вище вказане колегією суддів до уваги не приймається та спростовується наступним.
Позивачем до позовної заяви було додано копії наступних документів: накладної №1511.9 від 15.11.2013р.; довіреності №1152від 14.11.2013р.; рахунку №1511.75 від 15.11.2013р.; акту приймання-передачі від 15.11.2013р.; накладної №0512.3 від 05.12.2013р.; довіреності №1231 від 04.12.2012р.; рахунку №0512.11 від 05.12.2013р.; акту приймання-передачі від 05.12.2013р.. Всі копії оформлені належним чином, їх оригінали надані суду для огляду під час розгляду справи. Крім того, в актах приймання-передачі товару від 15.11.2013р. та 05.12.2013р. вказаний перелік оригіналів документів, який переданий разом з товаром відповідачу.
Стосовно доводів скаржника, що місцевим судом було порушено принцип змагальності, оскільки рішення прийнято в першому ж засіданні, без участі представника відповідача та без задоволення його клопотання про відкладення слід зазначити наступне.
Відповідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка представників не перешкоджає вирішенню спору.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.05.2014р. представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю участі у справі (а.с.38). Доказів, які б свідчили про наявність поважної причини неможливості представника взяти участь у судовому засіданні, як і обґрунтування такої неможливості клопотання не містить.
Судом першої інстанції правомірно вирішено, приймаючи до уваги заперечення позивача, та відсутність будь-яких обґрунтувань поважності причин нез'явлення представника відповідача, що відсутність у судовому засіданні представника відповідача за викладених обставин не є перешкодою для розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
Стосовно доводів скаржника щодо порушення вимог ст..87 ГПК України та не отримання ним повного тексту рішення необхідно зазначити наступне.
Відповідно до п.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12р. №6 «Про судове рішення», з огляду на приписи статті 85 ГПК щодо строку складання повного рішення та моменту набрання ним чинності і положення статті 93 ГПК щодо строків подання апеляційної скарги важливе значення має не лише дата оголошення рішення, але й дата складання (підписання) повного рішення (оформленого відповідно до статті 84 ГПК). Отже, якщо в судовому засідання проголошувалися лише вступна та резолютивна частини рішення, то в повному рішенні неодмінно повинна зазначатися дата його складання (підписання). Відповідна позначка має вміщуватися в тексті рішення до підпису судді (підписів суддів) і мати такий вигляд: "Повне рішення складено (дата)". При цьому згідно з частиною третьою статті 50 ГПК саме з дня, наступного після такої дати, обчислюється строк надсилання рішення, передбачений статтею 87 ГПК, а також частиною четвертою статті 105 та частиною четвертою статті 11111 названого Кодексу.
15.05.14р. у судовому засіданні було проголошено вступна та резолютивна частини рішення, повний текс рішення складено 20.05.14р., копії рішення відправлено сторонам 21.05.14р. (відповідно до відмітки канцелярії суду на оригіналі рішення).
Враховуючи викладене, господарським судом не порушено вимоги ст..87 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстави застосування ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим, вимоги, викладені в апеляційній скарзі не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - не підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2014р. у справі №904/2637/14 залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 07.07.2014 року
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін
Суддя В.В. Прудніков