01.07.14р. Справа № 904/3647/14
За позовом Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод", м. Мелітополь, Запорізька область
до Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз", с. Майське, Синельниківський район, Дніпропетровська область
про стягнення 564 761,40 грн.
Суддя Рудовська І.А.
Представники:
від позивача: Рудченко І.І., довіреність б/н від 06.06.2014 р.
від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Приватне акціонерне товариство "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз" (відповідач) суму 535802,11 грн. - заборгованості, 27816,17 грн. - пені, 1143,12 грн. - 3 % річних та витрат по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань щодо оплати поставленої продукції по договору № 01М-129 від 19.11.2014 р.
Представник позивача у судовому засіданні 01.07.2014 р. надав уточнення позовних вимог, в яких просить стягнути з відповідача на користь позивача 290802,11 грн. - заборгованості, 66393,91 грн. - пені, 2728,53 грн. - 3 % річних, 38713,86 грн. - інфляційних витрат та витрат по сплаті судового збору.
Представник відповідача в судові засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані документи суду не подав, про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2014 р. відкладено на 01.07.2014 р.
В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 01.07.2014 р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
19.11.2013 року між Приватним акціонерним товариством "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Агро-Союз" (покупець) укладено Договір поставки № 01М-129 (далі - Договір) за умовами п.1.1. якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію в асортименті, кількість і по ціні, вказаної в рахунка і/або накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до п. 2.3. Договору поставка продукції здійснюється протягом двох днів з дати отримання замовлення постачальником, якщо інше не встановлено в самому замовленні, даного договору або додатках до нього. Постачальник зобов'язаний письмово повідомити покупця про готовність партії продукції до поставки до дати поставки. Датою поставки продукції є дата отримання покупцем продукції по товарній накладній. Накладна вважається специфікацією до даного договору.
Згідно п. 3.1. Договору покупець здійснює оплату за кожну партію продукції протягом 30 робочих днів з дати поставки цієї партії продукції.
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015 року. (п. 6.1. Договору).
Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару покупцю та факт отримання останнім товару на загальну суму 2142 663,60 грн. підтверджується наявними видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином виконав частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем зі сплати продукції на суму 535 802,11 грн., що і є причиною виникнення спору.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).
Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В процесі розгляду даної справи відповідачем було проведено погашення основного боргу за отриману продукцію по Договору в сумі 245000,00 коп. Дана обставина підтверджується наявним у матеріалах справи актом звірки за період 01.11.13 - 27.06.14
Вище викладене дає суду підстави для висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 245000,00 грн. між сторонами відсутній предмет спору, а тому провадження в цій частині підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
На момент розгляду справи заборгованість відповідача складає 290802,11 грн., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.
Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно п. 5.1. Договору за порушення терміну оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2% від простроченої суми, за кожен день просрочки.
Перевіривши здійснені позивачем нарахування розміру пені, суд визнає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того покупець, який прострочив сплату, зобов'язаний сплатити постачальнику, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також тридцять процентів річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2728,53 грн. (за період з 18.03.2014 р. по 22.05.2014 р.) Перевіривши розрахунок 3% річних, господарський суд вважає, його таким, що підлягає задоволенню.
Також, позивачем за прострочення виконання договірних зобов'язань щодо оплати боргу нараховані інфляційні у розмірі 38 713,86 грн. (за період з 18.03.2014 р. по 22.05.2014 р.).
Суд вважає вимоги щодо стягнення інфляційних витрат є безпідставними і необґрунтованими, оскільки відповідно до п. 5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадку повернення коштів особі, яка відмовилась від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), а отже, суд відмовляє в цій частині позовних вимог.
В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі: 290802,11 грн. - заборгованості, 66393,91 грн. - пені, 2728,53 грн. - 3% річних, а в решті позовних вимог суд відмовляє за безпідставністю.
За невиконання вимог суду - ненадання письмового відзиву на позов, та витребуваних господарським судом матеріалів з відповідача належить стягнути 1 700 грн. штрафу в доход Державного бюджету України згідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Судовий збір у справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз" (52511, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Майське, пров. Радгоспний, буд. 5; код ЄДРПОУ 24437204) на користь Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (72310, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 31; код ЄДРПОУ 00373830) 290802,11 грн. (двісті дев'яносто тисяч вісімсот дві грн. 11 коп.) - заборгованості, 66393,91 грн. (шістдесят шість тисяч триста дев'яносто три грн. 91 коп.) - пені, 2728,53 грн. (дві тисячі сімсот двадцять вісім грн. 53 коп.) - 3% річних, 7198,49 грн. (сім тисяч сто дев'яносто вісім грн. 49 коп.) - судового збору, про що видати наказ.
В решті позову - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз" (52511, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Майське, пров. Радгоспний, буд. 5; код ЄДРПОУ 24437204) до спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 37989269, рахунок №31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот грн. 00 коп.) - штрафу, про що видати наказ.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя І.А. Рудовська
Дата підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України "07 " липня 2014 р.