Справа № 747/111/14 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/795/390/2014
Категорія - ст. 185 ч. 3 КК Доповідач ОСОБА_2
03 липня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань № 12013260260000156 від 09 липня 2013 року, за апеляційними скаргами прокурора, адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Талалаївського районного суду Чернігівської області від 05 травня 2014 року по кримінальному провадженню, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, працюючого оператором ЦВНГ № 4 НГВУ «Чернігівнафтогаз»,
у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_7
адвоката - ОСОБА_6
Вироком Талалаївського районного суду Чернігівської області від 05 травня 2014 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 304 КК України та виправдано, у зв'язку з недоведеністю в його діянні складу даного кримінального правопорушення.
ОСОБА_7 визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання за даною статтею у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього, відповідно до ст. 76 КК України, обов'язки.
Судом встановлено, що 30 червня 2013 року близько 01.00 год. ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_9 та неповнолітніми ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, таємно, переслідуючи корисливу мету, через отвір в сітчаній огорожі з тильної сторони, проникли до охоронюваної території зернотоку ПСП «Фортуна» в с. Українське Талалаївського району, де з відкритої асфальтованої площадки поруч з огорожею незаконно заволоділи 5 металевими трубами зовнішнім діаметром 142 мм, товщиною стінки 11 мм, довжиною 3,9 м вагою 137,64 кг кожна вартістю 178,93 грн. кожна загальною вартістю 894,65 грн. та металевою конструкцією, виготовленою з металевих труб зовнішнім діаметром 77 мм товщиною стінки 10 мм кожна загальною довжиною 11 метрів, загальною вагою 180,51 кг, загальною вартістю 234,66 грн. Дані металеві труби та металеву конструкцію власноручно винесли за межі території зернотоку та сховали з метою подальшої реалізації на відстані 20м від огорожі. Своїми протиправними діями ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 завдали матеріальної шкоди ПСП «Фортуна» на загальну суму 1129,31 грн.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому за попередньою змовою групою осіб та поєднаному з проникненням у приміщення, ОСОБА_7 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.
Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачується у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 304 КК України, а саме - втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, оскільки достовірно знаючи про те, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є неповнолітніми за попередньою змовою з ними скоїв інкриміновану крадіжку.
До апеляційного суду надійшла апеляційна скарга прокурора, в якій він просить вирок районного суду скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7 винним та призначити покарання за ч. 1 ст. 304 КК України - 4 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України остаточно призначити покарання у вигляді 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги вирок Талалаївського районного суду від 18 лютого 2014 року за яким ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 визнані винними за ч. 3 ст. 185 КК України, в якому мають місце свідчення засуджених, які вказували, що ОСОБА_7 їх вмовляв вчинити злочин. Також, вказує, що ОСОБА_7 мав би знати про вік ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , оскільки вони є його односельчанами та знайомими.
Адвокат ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_7 подали аналогічні апеляційні скарги, в яких просять вирок районного суду скасувати, а провадження по справі закрити. Вказують, що судом першої інстанції встановлена невірна сума завданої шкоди, а саме вартість труб. З матеріалів провадження випливає, що на території зернотоку залишились труби, що є підставою вважати про неправильність досудового слідства, відповідно підставою для скасування вироку. Місцевим судом проігноровано вимоги ст. 119 КПК України, а саме закінчення досудового слідства у двомісячний строк.
Прокурор подав заперечення, в яких просив апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника залишити без задоволення.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
Заслухавши доповідача по справі, прокурора яка підтримала подану апеляційну скаргу, просила її задовольнити з викладених в ній підстав та заперечувала проти апеляційних скарг адвоката ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його адвоката ОСОБА_6 , які підтримали подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними по справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, і є обґрунтованим.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень не визнав і суду показав, що саме в той час, коли він ніби - то скоїв крадіжку за попередньою змовою, а саме - в ніч з 29 на 30 червня 2013 року, був день молоді, він перебував разом із соєю матір'ю зовсім у іншому місці, а саме - в с. Дмитрівка Бахмацького району, разом з ними були ще мешканці цього села. Все це сфабриковано проти нього спеціально. Під час досудового розслідування він цього не говорив, оскільки боявся працівників міліції, у його матері були конфлікти по земельним питанням, можливо це все продовжується із-за цього. Про те, що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 є неповнолітніми, він не знав, так як школу в с. Українське закінчив давно, після цього навчався в училищі та інституті, зараз він працює, отримує заробітну плату, нічого спільного з ними він не має, ніяких крадіжок не скоював, оскільки він матеріально забезпечений і йому це не потрібно.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, його вина у вчиненні таємного викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому за попередньою змовою групою осіб та поєднаному з проникненням у приміщення, доводиться сукупністю доказів, досліджених в ході судового слідства.
Протоколом огляду місця події від 09.07.2013 року, на якому зафіксовано місце скоєння злочину - огороджений зернотік в с. Українське (т.1 а.с. 14-16).
Висновком експерта про вартість майна № 185 від 22.10.2013 року, згідно якого вартість п'яти металевих труб довжиною 3,9 м. та однієї металевої конструкції, виготовленої з металевої труби станом на кінець червня 2013 року може складати 1075, 18 грн. (т.1 а.с. 63-66).
Протоколом проведення слідчого експерименту від 14.11.2013 року, схемою та фототаблицями до нього, проведеного на території зернотоку с. Українське із підозрюваним ОСОБА_10 , під час якого він вказав на відкриту асфальтовану ділянку місцевості поряд з огорожею та пояснив, що саме з неї він спільно з ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_14 в ніч з 29.06.2013 року на 30.06.2013 року близько 1-ї год. вчинили крадіжку п'яти металевих труб та металоконструкції. Також вказав на дві металеві труби, які перебували поряд з місцем крадіжки і пояснив, що дані труби є аналогічні викраденим; та вказав на забитий дошками отвір в сітчастій огорожі, через який вони разом проникли на територію зернотоку (т.1 а.с. 74-80).
Протоколом проведення слідчого експерименту від 14.11.2013 року та фототаблицями до нього, проведеного на території зернотоку с. Українське із підозрюваним ОСОБА_11 , під час якого він вказав на відкриту асфальтовану ділянку місцевості поряд з огорожею та пояснив, що саме з неї він спільно з ОСОБА_15 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 в ніч з 29 на 30 червня 2013 року близько 1-ї год. вчинили крадіжку п'яти металевих труб та металоконструкції. Також вказав на дві металеві труби, які перебували поряд з місцем крадіжки і пояснив, що дані труби є аналогічні викраденим; та вказав на забитий дошками отвір в сітчастій огорожі, через який вони разом проникли на територію зернотоку (т.1 а.с. 81-87).
Копією вироку Талалаївського районного суду від 18 лютого 2014 року, за яким ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 визнані винними за вчинене спільно з ОСОБА_7 кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 185 КК України (т. 2 а.с. 163-166).
Показами свідка ОСОБА_16 , яка в судовому засіданні суду першої інстанції показала, що вона працює завідувачем складом на відділку ПСП «Фортуна» в с. Українське. У 2007 році їй під звіт поступили 17 труб із розібраного сараю в господарстві, їх по кількості занесли в інвентарну книгу. Зберігались дані труби на території зернотоку в с. Українське, там же зберігалась і зварена металева конструкція. Територія зернотоку охороняється, ведеться відеоспостереження та є охоронник. За період з 2007 року 12 труб було використано на потреби господарства, залишилось 5 труб, які лежали на асфальті під сіткою, труби були не нові, на них було видно цементні куски. Одного дня у кінці червня 2013 року вона прийшла на роботу і побачила, що у сітці, що огороджувала територію зернотоку, був отвір, труб на місці не було, не було також і звареної металевої конструкції, а на землі був слід, який вів до яру, вона повідомила про це керуючому, той викликав працівників міліції.
Аналогічні показання давали під час розгляду справи в судів першої інстанції свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 .
Показами свідка ОСОБА_20 , допитаного в суді першої інстанції за клопотанням сторони обвинувачення, який показав, що він працює слідчим СВ Талалаївського РВУМВС і у він проводив досудове розслідування по даному кримінальному провадженню. Сума збитків по даному провадженню вираховувалась згідно з результатами товарознавчої експертизи, проведеної ПП «РОМЕНЕС-Л» у м. Ромни Сумської області, оскільки процесуально територіально не обмежено місце проведення експертизи.
Про те, що ОСОБА_21 разом з ОСОБА_7 викрадав з території зернотоку металеві труби підтвердив і сам ОСОБА_22 допитаний в судовому засіданні в якості свідка в присутності законного представника. На момент допиту ОСОБА_21 вже засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України за даний злочин та відбуває покарання.
Посилання ж обвинуваченого ОСОБА_7 та його адвоката, в своїх апеляційних скаргах на відсутність в матеріалах провадження допустимого та належного викладу фактичних обставин кримінального провадження є такими, що не заслуговують на увагу.
Так, в апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_7 та його адвокат вказують, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні не відповідає вимогам ст. 291 КПК України із-за неналежного викладу фактичних обставин справи.
Це твердження обвинуваченого є невірним, оскільки обвинувальний акт складений з додержанням усіх процесуальних вимог і під час підготовчого судового засідання клопотання про повернення обвинувального акта з підстав, передбачених п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, від нього не надходило.
Також, у своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 та його адвокат вказують, що в основу ухвалення вироку покладено покази свідків і засуджених осіб, а саме ОСОБА_11 .
Проте, вина ОСОБА_7 підтверджується, зокрема, копією вироку Талалаївського районного суду від 18.02.2014 за яким ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 визнані винними за ч. 3 ст. 185 КК України за те, що 30.06.2013 вони спільно з ОСОБА_7 проникли до охоронюваної території зернотоку ПСП «Фортуна» с. Українське та викрали 5 металевих труб та металеву конструкцію. Вирок набрав законної сили 21 березня 2014 і суд прийняв його як належний і допустимий доказ, який прямо встановлює обставину, що підлягає доказуванню у даному кримінальному провадженні та отриманий у порядку, встановленому КПК України. Оскільки вирок набрав законної сили, то він є обов'язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні та характеризується преюдиціальністю, тобто обставини, встановлені даним вироком, немає необхідності доводити й не можна спростувати під час розгляду інших проваджень.
Посилання ОСОБА_7 та його адвоката у апеляційній скарзі на неправдивість показань ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 є безпідставними. Їх показання послідовні, підтверджуються іншими доказами, і даних про те, що вони могли обмовити ОСОБА_23 немає.
Необґрунтованим є й наведене у скаргах твердження про неповноту судового слідства. Як видно з журналу судового засідання було досліджено всі обставини, що могли мати значення для справи.
Перевіркою матеріалів справи не виявлено даних які б могли свідчити про штучне, як зазначено у скаргах, створення слідчими органами доказів винності ОСОБА_7 у вчиненому правопорушенні або про можливу фальсифікацію доказів у справі.
Покази свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , які були допитані за клопотанням сторони захисту, суд обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки вони не узгоджуються з іншими доказами у справі і більшою мірою свідчать про намагання ОСОБА_7 уникнути кримінальної відповідальності.
Виходячи з вищевикладеного, колегія приходить до висновку, що своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням до сховища, ОСОБА_7 скоїв злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України.
Крім того, суд першої інстанції виправдовуючи ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 304 КК України вказує, що в судовому засіданні не здобуто які-небудь дані, що підтверджують наявність в його діях ознак чи форми втягнення неповнолітніх ОСОБА_11 та ОСОБА_10 у злочинну діяльність, а саме - відсутні дані про психологічний чи фізичний вплив з метою викликати у них бажання вчинити злочин - крадіжку. Стороною обвинувачення не доведено будь-якого впливу обвинуваченого ОСОБА_7 на неповнолітніх, доводи прокурора ґрунтуються лише на припущеннях.
Колегія вважає, що твердження суду першої інстанції є вірним і таким що відповідає фактичним обставинам справи, оскільки досудовим та судовим слідством не було здобуто доказів про обізнаність ОСОБА_7 про вік неповнолітніх.
Показання неповнолітніх ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , не містять відомостей, що вони були друзями, або ОСОБА_7 у який не будь спосіб умовляв їх вчинити крадіжку.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 27.02.2004 «Про застосування судами законодавства про відповідальність за вчинення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність», за змістом закону під втягненням неповнолітнього слід розуміти певні дії дорослої особи, вчинені з будь-яких мотивів і пов'язані з безпосереднім впливом на неповнолітнього з метою викликати у нього рішучість взяти участь у одному чи декількох злочинах. Зазначений наслідок може досягатися за допомогою усіх видів фізичного насильства і психічного впливу, яким може бути, зокрема, підкуп, обіцянка приховати сліди злочину, забезпечити грошима тощо.
Крім того, відповідно до п. 4 тієї ж постанови визначено, що кримінальна відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність настає як у разі, коли доросла особа знала про неповнолітній вік втягнутого, так і тоді, коли вона за обставинами справи повинна була або могла про це знати.
Виходячи з матеріалів провадження, ОСОБА_7 лише запропонував неповнолітнім односельцям ОСОБА_11 та ОСОБА_10 викрасти труби, зацікавивши їх обіцянкою заплатити по 300 грн.
Тому апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. А згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Крім того, відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання ” досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, -
Апеляційні скарги прокурора, адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Талалаївського районного суду Чернігівської області від 05 травня 2014 року, щодо ОСОБА_7 без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.
ОСОБА_4 ОСОБА_2 ОСОБА_3