Справа № 2-а/2506/14532/11
Провадження № 6-а/750/218/14
07 липня 2014 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
головуючого - судді Рахманкулової І.П.,
при секретарі - Разумейко К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення від 27.07.2011 року у справі № 2-а/2506/14532/11 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.07.2011 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_2, визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради щодо нарахування і виплати у 2011 році ОСОБА_2, як інваліду війни 2 групи, разової грошової допомоги до 5 травня у меншому розмірі, ніж у розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради перерахувати та виплатити ОСОБА_2, як інваліду війни 2 групи, разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі, передбачену ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2011 рік, тобто у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та здійснити відповідні виплати за відрахуванням вже виплачених сум.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 року, апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради - залишено без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.07.2011 року - без змін.
20 червня 2014 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області ОСОБА_1 звернувся до суду з поданням, в якому просить змінити спосіб і порядок виконання постанови суду шляхом стягнення з боржника нарахованих на виконання судового рішення грошових коштів в сумі 5532 грн., оскільки судове рішення зобов'язального характеру тривалий час не виконується, чим порушуються конституційні права стягувача.
У судове засідання головний державний виконавець не з'явився, просив подання розглянути без його участі.
Позивач ОСОБА_2 та представник Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду подання повідомлялися завчасно та належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що на виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.07.2011 року Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради здійснило позивачу перерахунок разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік в сумі 5532 грн., але виплата коштів не здійснена у зв'язку з відсутністю коштів у боржника.
Відповідно до статті 2 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судові рішень», держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган. Водночас судові рішення у справах, пов'язаних із соціальними виплатами, які мають зобов'язальний характер щодо проведення таких виплат, не належать до зазначених у згаданій статті видів рішень, що унеможливлює їх виконання без зміни його способу.
Згідно з частиною першою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його виконання законом передбачені такі правові підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.
Головний державний виконавець посилається на відсутність коштів як на обставину, що унеможливлює виконання судового рішення.
Водночас судові рішення у справах, пов'язаних із соціальними виплатами, які мають зобов'язальний характер щодо проведення таких виплат, не належать до зазначених у згаданій статті видів рішень.
За таких обставин, суд не знаходить підстав для зміни способу і порядку виконання постанови суду шляхом стягнення з боржника грошових коштів.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 263 КАС України, суд,-
у задоволенні подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення від 27.07.2011 року у справі № 2-а/2506/14532/11 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя: