02 липня 2014 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого-судді Кулянди М. І.
суддів: Перепелюк Л.М., Одинака О.О.
секретар: Тодоряк Г.Д.
за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_4.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 квітня 2014 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, -
Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі по тексту ПАТ «Дельта Банк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідно до укладеного кредитного договору №11020513000 від 21 червня 2006 року позичальник ОСОБА_3 отримала кошти у розмірі 246 000,00 швейцарських франків, з розрахунку 8,99 % річних на строк з 21 червня 2006 року по 20 червня 2017 року.
Вказує, що виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечується договором поруки № 25746 від 21 червня 2006 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 За умовами останнього, поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 11020513000 від 21 червня 2006 року.
Зазначає, що 08 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним
№ 22ц-895/14 головуючий по 1 інстанції Войтун О.Б.
Категорія: 19/27 доповідач Кулянда М.І.
договором, АТ «УкрСиббанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а в наслідок передачі від АТ «УкрСиббанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість АТ «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними договорами та забезпечувальними договорами.
ОСОБА_3 умови кредитного договору належним чином не виконує, неодноразово повідомлялася, в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про необхідність погашення боргу, однак зобов'язання так і не виконані, у зв'язку із чим, станом на 11 січня 2014 року за нею числиться заборгованість у розмірі 2 093 715 грн. 36 коп., яка складається з:
тіло кредиту - 1 561 548 грн. 49 коп.;
відсотки - 532 166 грн. 87 коп.
Вказує, що відповідно до умов договору поруки № 25746 від 21 червня 2006 року відповідальність поручителя настає у випадку невиконання ОСОБА_3 зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту № 1102051300 від 21 червня 2006 року. Поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність.
На підставі викладеного, просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №11020513000 від 21 червня 2006 року в розмірі 2 093 715 грн. 36 коп. та судові витрати.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 квітня 2014 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 2 093 715 грн. 36 коп., з яких: тіло кредиту - 1 561 548 грн. 49 коп.; відсотки - 532 166 грн. 87 коп.
Вирішено питання про судові витрати.
На дане рішення ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконує свої грошові зобов'язання за кредитним договором та договором поруки, а тому є підстави для стягнення заборгованості за кредитом.
Такий висновок суду першої інстанції є правильним.
Судом встановлено, що 21 червня 2006 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 11020513, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримала кошти у розмірі 246 000,00 швейцарських франків, з розрахунку 8, 99 % річних на строк з 21 червня 2006 року по 20 червня 2017 рік.
Пунктом 1.2.2 договору вказаного договору визначено, що ОСОБА_3 зобов'язувалася повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку №1 до договору.
Згідно п. 5. 5 кредитного договору у випадку невиконання позичальником чергового платежу більш ніж на 1 місяць та/або порушення інших умов договору та /або у випадку порушення позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів у порядку встановленому розділом 11 даного договору.
ОСОБА_3 умови кредитного договору належним чином не виконує протягом тривалого часу, про що неодноразово повідомлялася, в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору.
Унаслідок несвоєчасного виконання зобов'язання сума заборгованості ОСОБА_3 перед банком станом на 11 січня 2014 року становить 2 093 715грн. 36 коп. та складається з:
тіло кредиту - 1 561 548 грн. 49 коп.;
відсотки - 532 166 грн. 87 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості за договором кредиту від 11 січня 2014 року.
У забезпечення повернення кредиту було укладено договір поруки № 25746 від 21 червня 2006 року за умовами якого ОСОБА_1 поручається перед кредитором (позивачем) за виконання боржником ОСОБА_3 зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту № 11020513000 від 21 червня 2006 року. Відповідальність поручителя настає у випадку невиконання Боржником зобов'язань за договором. Поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частиною 1 та 2 статті 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
08 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договром, АТ «УкрСиббанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а в наслідок передачі від АТ «УкрСиббанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість АТ «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними договрами та забезпечувальними договорами.
Із акту від 03 лютого 2012 року про прийом-передачі документації за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами від 08 грудня 2011 року вбачається, що ПАТ «УкрСиббанк» передав, а ПАТ «Дельта Банк» прийняв документи щодо стягнення заборгованості боржників.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доводи апеляційної скарги про те, що банк не надав суду належних доказів того, що до нього перейшли права «нового кредитора» по кредитному договору спростовуються наявністю у матеріалах справи на а.с. 39 виписки із договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк».
Посилання апелянта на те, що ПАТ «Дельта Банк» не мав права на звернення до суду за захистом свого порушеного права у порядку ст. 15 ЦПК України, оскільки не набув права вимоги повернення боргу за кредитом спростовується вище наведеним та наявністю Акту прийому-передачі документації за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року, де чітко зазначено, що ПАТ «Дельта Банк» на виконання умов договору купівлі-продажу вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року прийняв документи щодо стягнення заборгованості із ОСОБА_3 (а.с. 38).
Разом з тим, вищезазначене рішення суду першої інстанції відповідачем ОСОБА_3 в апеляційному порядку не оскаржувалося і воно на даний час набрало законної сили.
Доводи апелянта про те, що банком на адресу відповідача не направлялося повідомлення щодо дострокового повернення кредиту є безпідставними, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 5.5 кредитного договору у випадку невиконання позичальником чергового платежу більш ніж на 1 місяць та/або порушення інших умов договору та /або у випадку порушення позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів у порядку встановленому розділом 11 даного договору.
Як вбачається із матеріалів справи відповідачі умов кредитного договору належним чином не виконують, про що неодноразово повідомлялися, в тому числі шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору, що підтверджується копією реєстру поштових відправлень № 13.012014/01 від 13 січня 2014 року (а.с. 35-37).
Інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та підстав для його скасування не надають.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законними та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: