ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/8806/14 24.06.14
За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі
Філії централізованого продажу послуг ПАТ «Укртелеком»
До Національна телекомпанія України
про стягнення 240 674,49 грн.
Суддя Бондаренко Г.П.
Представники :
від позивача: не з'явився
від відповідача: Зеленська С.С. (дов. №8-01-19/575 від 10.04.2014)
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 24.06.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Філії централізованого продажу послуг ПАТ «Укртелеком» (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 888103/6-1684 від 14.04.2014 року до Національної телекомпанії України (далі по тексту - відповідач) про стягнення 240 674, 49 грн. заборгованості за договором №39-26/9/888203-79 від 18.12.2013, з яких 230 184, 89 грн. основної заборгованості, 2 746, 44 грн. пені, 6 475, 56 грн. інфляційних нарахувань, 1 267, 60 грн. 3% річних та просить витрати по сплаті судового збору в сумі 4 813, 49 грн. покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/8806/14, розгляд справи призначено на 24.06.2014 року.
06.06.2014 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача було подано заяву про зменшення позовних вимог (з додатками), відповідно до якої позивач просить суд сягнути з відповідача 6 475, 56 грн. інфляційні нарахувань, 1 267, 60 грн. 3 % річних, 2 746, 44 грн. пені та покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору в розмірі 4 813, 49 грн.
В судове засідання 24.06.2014 року представник позивача не з'явився, про причини відсутності суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі виконав частково.
Представником відповідача в судовому засіданні надано відзив на позовну заяву (з додатками), в якому він заперечує позовні вимоги та просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені, 3% річних та інфляційних нарахувань).
В судовому засіданні судом заяву позивача про зменшення позовних вимог розцінено як заяву про зменшення позовних вимог та прийнято порядку ст.22 ГПК України, в подальшому розгляд позовних вимог проходить з урахуванням поданої заяви.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором №39-26/9/888203-79 від 18.12.2013, в частині своєчасної оплати наданих відповідачу послуг.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на п.п. 4.8., 7.6 договору №39-26/9/888203-79 від 18.12.2013, з підстав не виставлення йому позивачем рахунків на оплату наданих послуг, які відповідно до умов договору є підставою для оплати, а отже відсутності з боку відповідача порушень умов договору №39-26/9/888203-79 від 18.12.2013.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -
18 грудня 2013 року між позивачем, як виконавцем (підприємством зв'язку) та відповідачем, як замовником було укладено договір № 39-26/9/888203-79 від 18.12.2013 (далі за текстом - договір), відповідно до п.1.1. якого виконавець за допомогою технічних засобів, що зазначені у додатку № 1 та № 2 до договору (далі - «технічні засоби») зобов'язується у 2013 році надати замовнику (код 61.10.5) послуги щодо розповсюджування програм у домівки без провідними мережами (послуги з трансляції телепрограм замовника поза межами державного замовлення, а саме: телекомунікаційні послуги трансляції програм замовника поза межами державного замовлення, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі послуги.
Пунктом 4.2. договору встановлено, що оплата наданих послуг здійснюється замовником за цінами, що узгоджені у додатках № 1 та № 2 до договору. Оплаті підлягають фактично надані послуги в межах розподілу фактично наданих послуг, відповідно до п. 6.2.3. договору та в межах загальної вартості послуг, що визначена п. 3.2. договору та фактично отриманих надходжень спеціального фонду кошторису на відповідну мету відповідного періоду.
Відповідно до п. 4.3 договору виконавець щомісячно, протягом 2 (двох) робочих днів з дати надання замовником розподілу фактичних обсягів послуг за договором складає акти здавання-приймання наданих послуг і зведення на оплату за підсумками роботи технічних засобів з урахуванням п. 6.2.3 цього договору, після чого направляє рахунок, акти і зведення замовнику (в копіях по факсу та в оригіналі поштою).
Пунктом 4.8. визначено, що щомісячна оплата здійснюється замовником в межах замовлення послуг за фактично відпрацьований час протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання рахунку, виставленого на підставі узгодженого сторонами акту, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця та з урахуванням п. 4.1 договору. До рахунка додається акт здавання-приймання наданих послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.
Згідно п.п. 6.2.1. договору замовник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги в порядку передбаченому розділом 4 договору.
Як зазначено у п. 7.6. договору у випадку невиконання або неналежного виконання грошових зобов'язань з боку замовника замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу.
На виконання умов договору та чинного законодавства позивач виконав свої зобов'язання щодо надання телекомунікаційних послуг трансляції програм замовника поза межами державного замовлення та надав відповідачу обумовлені договором послуги на суму 230184, 89 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме: актами приймання - здавання послуг згідно договору від 25.12.2013 на суму 230 184, 89 грн. .
За твердженням позивача акти приймання - здавання послуг згідно договору на суму 230 184, 89 грн. та рахунки №№ 467/, 467/2, 467/3, 567/4, 467/5, 467/6, 467/7, 467/8, 467/9, 467/10, 467/11, 467/12 від 23.12.2013 на суму 230 184, 89 грн. були направлені позивачем відповідачу 27.02.2014 на виконання вимог договору поштою, та отримані відповідачем 03.03.2014, на підтвердження чого позивачем надане в матеріали справи поштове повідомлення про вручення. Відповідачем доказів, які б спростовували викладене в матеріали справи не надано.
29.05.2014 року відповідачем здійснено оплату за договором в розмірі 230 184, 89 грн. з призначенням платежів, як оплата послуг згідно рахунків №№ 467/, 467/2, 467/3, 567/4, 467/5, 467/6, 467/7, 467/8, 467/9, 467/10, 467/11, 467/12 від 23.12.2013. Копії відповідних платіжних доручень наявні в матеріалах справи.
Позивач просить стягнути з відповідача 2 746,44 грн. пені, 6 475,56грн. інфляційних нарахувань, 1267,60 грн. 3 % річних нараховані за період прострочення відповідача виконання грошового зобов'язання з 01.02.2014 по 08.04.2014.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
За своєю правовою природою договір №39-26/9/888203-79 від 18.12.2013 є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 ЦК України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як встановлено судом, в договорі сторони погодили що оплата послуг здійснюється замовником протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку, виставленого на підставі узгодженого сторонами акту (п. 4.8. договору).
Із матеріалів справи вбачається, що рахунки №№ 467/, 467/2, 467/3, 567/4, 467/5, 467/6, 467/7, 467/8, 467/9, 467/10, 467/11, 467/12 від 23.12.2013 відповідач отримав 03.03.2014, доказів отримання вказаних рахунків в іншу дату ніж 03.03.2014 матеріали справи не містять.
Враховуючи зазначене та п. 4.8. договору, відповідач зобов'язаний був виконати оплату виставлених за договором рахунків за надані послуги до 18.03.2014 включно (враховуючи що в 2014 році 10.03. був вихідним днем).
Судом встановлено, що оплата за договором була здійснена відповідачем 29.05.2014, а отже з порушенням строку встановленого договором.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. При цьому, згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Пунктом 7.6. договору встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання грошових зобов'язань збоку замовника замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання пені згідно п. 7.6. договору ґрунтуються на законі та договорі, і відповідно є правомірними та в цілому підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Але, позивачем невірно визначений період прострочення відповідача за який відповідачу нараховується пеня. За розрахунком суду, період прострочення відповідача рахується з 19.03.2014 по 08.04.2014, оскільки як встановлено судом у відповідності до п. 4.8. договору відповідач мав здійснити оплату по договору до 18.03.2014 включно.
З огляду на викладене суд здійснив власний розрахунок пені що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі 7.6. договору за період прострочення з 19.03.2014 по 08.04.2014, за яким стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 860, 83 грн.
Отже, вимоги позивача про стягнення пені з відповідача за договором підлягають частковому задоволенню відповідно до розрахунку суду.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 6 745, 56 грн. інфляційних нарахувань та 1 267, 60 грн. 3 % річних за період прострочення з 01.02.2014 по 08.04.2014 підлягають частковому задоволенню враховуючи вищевикладене.
Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду, так як позивачем невірно визначений період прострочення відповідача, що детально описувалося вище. За розрахунком суду за період прострочення з 19.03.2014 по 08.04.2014 з відповідача підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 397, 31 грн. В зазначеному періоді позивач інфляційних втрат не поніс, оскільки середній індекс інфляції в зазначеному періоді становив 100 %, отже вимоги щодо стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Витрати на оплату судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України, враховуючи його вину у виникненні спору покладаються судом на відповідача в повному обсязі. Оскільки, в п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року за № 7 зазначено, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.
У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача. При цьому якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход Державного бюджету України.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -
1. Позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог задовольнити частково.
2. Стягнути з Національної телекомпанії України (04119, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 42, код ЄДРПОУ 23152907; в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження») на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 18; код ЄДРПОУ 21560766) в особі Філії централізованого продажу послуг ПАТ «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, буд.18, код ЄДРПОУ 36282159) 860 (вісімсот шістдесят) грн. 83 коп. пені, 397 (триста дев'яносто сім) грн. 31 коп. 3 % річних та 4 813 (чотири тисячі вісімсот тринадцять) грн. 49 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 02.07.2014 р.
Суддя Г.П. Бондаренко