01 липня 2014 року Справа № 5008/1137/2012
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.,
суддівГольцової Л.А.,
Кролевець О.А.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір'я"
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 р. (головуючий суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Михалюк О.В.)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.10.2013 р. (суддя Мокану В.В.)
у справі№ 5008/1137/2012 Господарського суду Закарпатської області
за позовомпрокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі: 1. Міністерства фінансів України, 2. Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сузір'я"
пророзірвання договору про організацію спорудження об'єкта будівництва від 20.04.2007 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сузір'я" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ", та про зобов'язання відповідача перерахувати кошти, необхідні для розрахунків з довірителями фонду фінансування будівництва в сумі 3.586.757,45 грн.,
за участю представників:
прокуратуриБондарчук В.М.,
позивача-1не з'явились,
позивача-2Оберемко Р.А.,
відповідачаОлійник Р.Б.,
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.10.2013 р. у справі №5008/1137/2012, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 р., позов задоволено: розірвано договір про організацію спорудження об'єкта будівництва від 20.04.2007 р., укладений між ТОВ "Сузір'я" та ПАТ "АКБ "Київ", зобов'язано ТОВ "Сузір'я" перерахувати на рахунок ПАТ "АКБ "Київ" кошти, необхідні для розрахунків з довірителями фонду фінансування будівництва, в сумі 3.586.757,45 грн.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання перерахувати кошти скасувати і прийняти в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 16, 237 ЦК України, ч. 11 ст. 16, ч. 2 ст. 18, ч. 8 ст. 20 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", ст. 87 ГПК України. За твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій не врахували, що згідно з судовими рішеннями у інших справах спірні кошти вже були частково стягнуті для розрахунку з довірителями, крім того, на думку скаржника, сплив строк позовної давності для їх стягнення.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача-1 не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників позивача-1.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши присутніх представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.04.2007 р. між ТОВ „Сузір'я" (забудовник) та АКБ „Київ" (управитель) було укладено договір про організацію спорудження об'єкта будівництва (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого управитель, який діє в інтересах довірителів фонду фінансування будівництва (ФФБ), замовляє забудовнику збудувати належної якості багатоквартирний житловий будинок за адресою: м. Ужгород, вул. Д. Климпуша (далі - об'єкт будівництва), ввести його в експлуатацію та передати об'єкти інвестування (квартири) довірителям ФФБ у власність у встановлені в цьому договорі строки та на умовах, визначених правилами ФФБ, а управитель зобов'язується забезпечити своєчасне фінансування будівництва за рахунок грошових коштів, отриманих у довірчу власність за укладеними з довірителями договорами про участь у ФФБ.
В п. 1.8 договору сторони визначили початок спорудження об'єкта будівництва (квітень 2007 року), час введення об'єкта будівництва в експлуатацію (червень 2008 року) та дату передачі об'єктів інвестування довірителям під заселення (грудень 2008 року).
Довірителями фонду фінансування будівництва багатоквартирного житлового будинку виступили, зокрема, наступні особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та АКБ „Київ".
В період функціонування ФФБ управителем було залучено в довірче управління грошові кошти на загальну суму 6.213.984,53 грн. та сформовано оперативний резерв в розмірі 10%. Довірителями до ФФБ було внесено 3.086.150,04 грн., що підтверджується виписками з особових рахунків, які наявні в матеріалах справи.
Управитель свої зобов'язання за договором щодо фінансування будівництва виконував належним чином, що не заперечується відповідачем, підтверджується меморіальними ордерами та банківськими виписками по рахунку ФФБ за період з 01.01.2007 р. по 01.06.2009 р. та з 29.05.2009 р. по 31.12.2012 р.
Проте забудовник своїх зобов'язань належним чином не виконав, в порушення умов договору не завершив будівництво та не здав будинок в експлуатацію у встановлені строки.
Невиконання забудовником взятих на себе зобов'язань мало наслідком вихід довірителів з ФФБ та звернення до управителя з вимогами про повернення внесених коштів.
У зв'язку із ситуацією, що склалась, банк неодноразово звертався до відповідача із вимогами про перерахування коштів для їх подальшого повернення довірителям у зв'язку із достроковим розірванням договорів про участь у ФФБ.
21.03.2012 р. управитель звернувся до забудовника із вимогою № 25-02/899 про розірвання договору, перерахування на рахунок ФФБ коштів, необхідних для розрахунків з довірителями (3.960.775,60 грн.), відшкодування заподіяних збитків та сплату неустойки.
Відповідно до ст.ст. 5, 6 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" фінансові установи створюють фонди за власною ініціативою в порядку, визначеному цим Законом. Залежно від мети створення фонд може бути фондом фінансування будівництва чи фондом операцій з нерухомістю. Метою створення ФФБ є отримання довірителями ФФБ у власність житла. Управитель здійснює управління майном відповідно до Правил фонду та договору управління майном.
Правилами фонду фінансування будівництва виду А, затвердженими рішенням правління АКБ „Київ" від 21.03.2007 р. (далі - правила ФФБ), визначено, що забудовником об'єкта інвестування є ТОВ „Сузір'я". Дані правила погоджені та підписані забудовником.
За нормою ч. 2 ст. 18 Закону України „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (далі - Закон) у разі виявлення управителем ризику порушень умов договору управитель має право, зокрема, вимагати розірвання договору.
Аналогічні положення передбачені і договором про організацію спорудження об'єкта будівництва від 20.04.2007 р. Зокрема, пунктом 3.2.7 договору встановлено, що у разі виявлення управителем ризику порушень умов цього договору він має право, зокрема, вимагати розірвання договору.
Відповідно до п. 5.2 договору у разі істотних порушень забудовником умов цього договору (зазначених в п. 2.15) управитель може вимагати розірвання цього договору. Відповідно до п. 2.15 договору до ризиків порушень умов цього договору відносяться істотні порушення забудовником, зокрема, збільшення строків будівництва більш, ніж на 90 календарних днів.
За нормою ст. 651 ЦК України договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
З огляду на викладене, зважаючи на невиконання забудовником свого обов'язку щодо будівництва обумовленого договором будинку, колегія суддів погоджується із висновком судів, що вимога про розірвання спірного договору підлягає задоволенню.
Задовольняючи вимогу про перерахування відповідачем коштів, необхідних для розрахунків з довірителями ФФБ, в сумі 3.586.757,45 грн., суди виходили з того, що у діях забудовника вбачаються порушення, обумовлені п. 2.15 договору, а тому вимога позивача про перерахування відповідачем коштів ґрунтується на положеннях Закону України „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", правил ФФБ і договору.
Колегія суддів вважає зазначені висновки судів в цій частині передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм процесуального та матеріального права, з огляду на наступне.
У разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов'язків довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Управитель зобов'язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до статті 20 цього Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ (ч. 4 ст. 18 Закону).
Пунктами 5.4.3, 5.4.4, 5.4.5 правил ФФБ та ст. 17 Закону передбачено, що за наявності відповідних підстав, управитель повертає довірителю внесені ним кошти. Для виплат довірителям коштів з ФФБ управитель використовує кошти оперативного резерву. У випадку недостатності коштів створеного оперативного резерву для повернення довірителю коштів забудовник на письмову вимогу управителя зобов'язаний перерахувати на рахунок ФФБ відповідну суму. Виплата коштів довірителю ФФБ не може здійснюватись за рахунок іншого ФФБ або власних коштів управителя.
За нормою ч. 2 ст. 18 Закону у разі виявлення управителем ризику порушень умов договору управитель має право, зокрема, вимагати повернення забудовником усіх спрямованих на фінансування будівництва об'єкта коштів, перерахування на рахунок ФФБ коштів, необхідних для розрахунків з довірителями відповідно до вимог статті 20 цього Закону, що виходять із ФФБ у зв'язку із розірванням договору про участь у ФФБ.
Аналогічні положення передбачені і пунктом 3.2.7 договору про організацію спорудження об'єкта будівництва від 20.04.2007 р.
Частиною 3 ст. 18 Закону закріплено кореспондуючий обов'язок забудовника повернути грошові кошти на рахунок ФФБ.
Матеріалами справи підтверджено загальний розмір суми заборгованості ФФБ перед довірителями на загальну суму 3.586.757,45 грн., в тому числі: на користь ОСОБА_8 - 374.018,15 грн. та 244.586,65 грн.; на користь ОСОБА_9 - 374.018,15 грн.; на користь ОСОБА_10 - 244.586,65 грн. та 244.586,65 грн.; на користь ОСОБА_11 - 347.490,50 грн.; на користь ОСОБА_12 - 453.621,30 грн.; на користь ОСОБА_13 - 434.310,10 грн.; на користь ПАТ АКБ „Київ" - 869.539,30 грн.
На підставі наведеного суди дійшли висновку, що позовна вимога про зобов'язання ТОВ „Сузір'я" перерахувати кошти, необхідні для розрахунків з довірителями ФФБ, в сумі 3.586.757,45 грн. є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Однак судами не було враховано наступного.
В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що позовні вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом, обґрунтовується певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом в сукупності.
Згідно з позовними вимогами заявлено до стягнення кошти, необхідні для розрахунків з довірителями фонду фінансування будівництва, в сумі 3.586.757,45 грн.
У своїх запереченнях на позов відповідач стверджував, зокрема, про те, що:
- рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.04.2012 р. з ПАТ "АКБ "Київ" стягнуто на користь ОСОБА_9 398.539,08 грн., в т.ч. 374.018,15 грн. - вартість закріплених вимірних одиниць інвестування;
- рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.05.2012 р. з ПАТ "АКБ "Київ" стягнуто на користь ОСОБА_13 434.310,10 грн. вартості закріплених вимірних одиниць інвестування;
- рішеннями Господарського суду Закарпатської області від 25.06.2013 р. у справах № 907/363/13 та № 907/746/13 стягнуто з ТОВ "Сузір'я" на користь ПАТ "АКБ "Київ" збитки за спірним договором, які вникли в результаті виконання банком рішень Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
Однак суди попередніх інстанцій, визначаючи до стягнення суму у розмірі 3.586.757,45 грн., вказаних судових рішень до уваги не взяли, хоча останні мають безпосереднє значення для цієї справи.
Вказані судові рішення суди попередніх інстанцій взагалі не дослідили, не з'ясували коли, якими судами, за чиїми позовами, за яких підстав та предметів спору тощо приймались вказані рішення, жодними чином не з'ясували фактичних обставин, встановлених вказаними рішеннями, в т.ч. щодо стягнення спірних сум.
В текстах оскаржуваних рішення та постанови суди попередніх інстанцій лише обмежились висновком про те, що рішення у правах № 907/363/13, № 907/363/13 стосуються стягнення коштів, а предметом даного спору є зобов'язання перерахувати кошти. При цьому суди дійшли необґрунтованого висновку, що вказані способи захисту можуть бути застосовані одночасно. Колегія суддів відзначає, що економічним і правовим наслідком застосування як одного так і іншого способу фактично є отримання позивачем грошових коштів, що може призвести до безпідставного подвійного стягнення.
Таким чином, визначення розміру коштів, необхідних для розрахунків з довірителями фонду фінансування будівництва, саме в сумі 3.586.757,45 грн. зроблено без урахування всіх обставин справи та є передчасним.
Колегія суддів також відзначає, що судами в ході розгляду справи не було враховано наступного.
Згідно з п. 3.3.10 спірного договору внаслідок відмови довірителя від участі у ФФБ забудовник зобов'язаний не пізніше 10 банківських днів з дати отримання від управителя офіційного листа перерахувати на рахунок ФФБ грошові кошти в необхідному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, довірителі подали заяви про вихід з ФФБ у 2008 - 2009 роках, також у вказаний період управитель звертався до ТОВ "Сузір'я" з листами про повернення коштів довірителям.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Виходячи з вимог п. 3.3.10 спірного договору, перебіг строку позовної давності щодо вказаних вимог про перерахування коштів почався після закінчення вищевказаного 10-денного строку.
Відповідно до ст.ст. 257, 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Незважаючи на заяву відповідача, суди вищевказаних обставин щодо виникнення права вимоги та відповідних строків позовної давності не встановили, а лише зазначили, що відповідно до п. 7.1 спірного договору він діє до повного виконання, а тому строк позовної давності не сплив.
Однак висновок судів про те, що строк позовної давності за вимогами про розірвання договору та застосування його наслідків є непов'язаним з обов'язком забудовника сплатити кошти для розрахунків з довірителем, а зв'язаний з терміном дії договору до повного виконання усіх зобов'язань перед довірителем колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки в даному випадку слід розрізняти поняття строку виконання зобов'язання та строку дії договору. Згідно ж з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Таким чином, суди в оскаржуваних судових рішеннях відповідних фактів не встановили та не зробили чітких висновків щодо можливого пропуску позивачем строку позовної давності.
У п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №6 "Про судове рішення" також зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Однак суди в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності з урахуванням об'єкта і предмета спору, а отже дійшли передчасних висновків. Вказане стосується і того, на який рахунок може бути стягнута спірна сума з урахуванням вимог ч. 3 ст. 18 Закону.
Як встановлено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.
Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин (в частині обов'язку відповідача перерахувати на рахунок ПАТ "АКБ "Київ" спірні кошти), які мають суттєве значення для правильного вирішення спору у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору в цій частині.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання перерахувати кошти підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.
Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір'я" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.10.2013 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 р. у справі № 5008/1137/2012 в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір'я" перерахувати на рахунок Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" кошти, необхідні для розрахунків з довірителями фонду фінансування будівництва, в сумі 3.586.757,45 грн. скасувати з передачею справи в цій частині позовних вимог на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.
В решті рішення та постанову залишити без змін.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
суддіЛ.А. Гольцова
О.А. Кролевець